28.10.2025 Справа № 756/97/25
Номер справи 756/97/25
Номер провадження 2/756/1923/25
28 жовтня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.
за участі секретаря - Погорелової В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АБСОЛЮТ-КЛІМАТ», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Олексієнка М.М. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) у розмірі 271 035,60 грн, моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн, витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 10000,00 грн, судовий збір у розмірі 3010,36 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32000,00 грн.
Позов вмотивовано тим, що 30.08.2024 близько 19.10 год. в м. Києві по вул. Богатирській, 11 сталася ДТП за участі автомобіля «ГАЗ 33027» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , автомобіля «Jeep», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Ford» д.н. НОМЕР_3 .
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 09.10.2024 у справі № 756/11141/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу «Jeep», д.н. НОМЕР_2 позивач звернувся до судового експерта, з яким було укладено договір про надання експертних послуг. На виконання вказаного договору було складено Висновок експерта № 226/24 від 02.10.2024 за результатами проведення експертного транспортного - товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Jeep», д.н. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП становить: вартість матеріального збитку, завданого в результаті його пошкодження - 620 025,60 грн; вартість утилізації автомобіля у пошкодженому вигляді внаслідок ДТП - 188 990,00 грн.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія «ГАЗ 33027» д.н. НОМЕР_1 була застрахована полісом обов'язкового страхування № 217461951 в АТ «СК «ІНГО».
На думку позивача загальний розмір шкоди складає різницю між вартістю ТЗ до та після ДТП: 620 025,60 грн - 188 990,00 = 431 035,60 грн.
Представник позивача звернувся до АТ «СК «ІНГО» із заявою про виплату страхового відшкодування. АТ «СК «ІНГО» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, різницю між фактичним матеріальним збитком, який вирахувано як різницю між вартістю автомобіля до ДТП та його залишкової вартості в пошкодженому стані, з огляду на перевищення вартості відновлюваного ремонту вартості автомобіля до ДТП та виплаченого розміру страхового відшкодування, що становить 271 035,60 грн (620 025,60 - 188 990, 00 - 160 000,00).
Також позивач посилається, що пошкодженням майна йому завдано моральні страждання розмір яких оцінює 30000,00 грн.
Рух справи
Ухвалою суду від 20.01.2025 відкрито загальне позовне провадження по справі.
Ухвалою суду від 29.04.2024 занесеною до протоколу судового засідання залучено до справи в якості відповідача ТОВ «АБСОЛЮТ - КЛІМАТ» та третю особу ОСОБА_3
14.06.2025 представник відповідача ТОВ «АБСОЛЮТ - КЛІМАТ» - адвокат Галкіна Я.Г. надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог до ТОВ «АБСОЛЮТ - КЛІМАТ», оскільки позовні вимоги є необгрунтованими та незаконним. В обгрунтування поданого відзиву зазначає, що відповідач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «АБСОЛЮТ - КЛІМАТ» з 19.04.2021 по 31.12.2024, що підтверджується відповідними наказами. Проте, у ОСОБА_2 восьмигодинний робочий день (з 09.00 до 18.00 год), тобто станом на момент ДТП, а саме 30.08.2024 о 19.10 год в м. Києві по вул. Богатирській 11 він перебував у вільний від роботи час. Автомобіль «ГАЗ 33027» д.н. НОМЕР_1 не належить на праві власності та не перебуває в оренді у ТОВ «АБСОЛЮТ - КЛІМАТ». На думку представника відповідача, оскільки водій ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП не виконував трудові обов'язки ТОВ «АБСОЛЮТ - КЛІМАТ», тому в даному випадку він має відшкодовувати завдану шкоду.
Ухвалою суду 09.09.2025 несеною до протоколу судового засідання закрито підготовчий розгляд справи та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги підтримав та просили задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином. Причини своєї неявки суд не повідомив, а також не скористався правом на подачу відзиву.
Представник відповідача ТОВ «АБСОЛЮТ - КЛІМАТ» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена судом належним чином.
Вислухавши пояснення позивача його представника та представника відповідача та дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, суд прийшов до наступного висновку.
Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 транспортний засіб «Jeep», д.н. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3 .
Згідно довіреності від 11.09.2024, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися (продавати, обміняти, передати в оренду, позичку) належний йому на праві власності транспортним засобом «Jeep», д.н. НОМЕР_2 .
30.08.2024 о 19.10 год в м. Києві по вул. Богатирська водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем «ГАЗ 33027» д.н. НОМЕР_1 , будучи неуважним під час перестроювання не надав дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напряму по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Jeep», д.н. НОМЕР_2 , та в результаті чого автомобіль «Jeep», д.н. НОМЕР_2 здійснив наїзд на автомобіль «Ford» д.н. НОМЕР_3 . Внаслідок зазначеної ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим порушено п. 2.3 Б, п. 10.3 Правил дорожнього руху та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 09.10.2024 у справі № 756/11141/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ГАЗ 33027» д.н. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована на підставі Полісу № 217461954 в АТ «СК «ІНГО».
Позивач звернувся до АТ «СК «ІНГО» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно страхового Акту № 7533183 від 30.10.2024 страховою компанією прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
АТ «СК «ІНГО» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок позивача ОСОБА_1 у розмірі 160000,00 грн
Згідно висновку експерта № 226/24 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначенням розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 02.10.2024, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Jeep», д.н. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталася 30.08.2024, станом на дату ДТП становить 620 025,60 грн. Вартість утилізації автомобіля в пошкодженому вигляді станом на дату ДТП становить 188 990,00 грн.
Згідно наказу № 105 від 16.04.2021, ОСОБА_2 прийнято на посаду монтажника систем вентилації та кондиціювання повітря, з 19.04.2021 ТОВ «АБСОЛЮТ-КЛІМАТ».
Наказом ТОВ «АБСОЛЮТ-КЛІМАТ» № 1904 від 19.04.2021 затверджено посадову інструкцію монтажника систем вентиляції та кондиціонування.
Згідно наказу № 2003 від 20.03.2008 та затвердженого графіку роботи ТОВ «АБСОЛЮТ-КЛІМАТ», робочі години з 09.00 год до 18.00 год з перервою на обідній час з 13.00 - 14.00 год
Як вбачається з Табелю обліку використання робочого часу за серпень 2024, ОСОБА_2 мав восьмигодинний робочий день (з 09.00 год. до 18.00 год).
Станом на 30.08.2024 ОСОБА_2 працював на об'єкті замовника згідно Договору підряду № 353 від 19.06.2024 та Наряду на виконання робіт від 20.06.2024, згідно із займаною посадою «монтажник систем вентиляції та кондиціонування».
Відповідно до наказу № 42 від 31.12.2024 ТОВ «АБСОЛЮТ-КЛІМАТ», звільнено ОСОБА_2 з займаної посади монтажника систем вентиляції та кондиціювання повітря за згодою сторін 31.12.2024, ст. 36 КЗпП України.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, позивач керував транспортним засобом «Jeep», д.н. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_3 .
Позивачем додано до позовної заяви копію посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Jeep», д.н. НОМЕР_2 та довіреність на користування розпорядження транспортним засобом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 12.05.2022 у справі № 623/290/21 (провадження 61-9224св21) дійшов висновку, що передача особі, яка має посвідчення водія на право користування транспортним засобом відповідної категорії реєстраційних документів на транспортний засіб свідчить про правомірність володіння транспортним засобом.
Отже, позивачу ОСОБА_1 , який правомірно керував транспортним засобом належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну.
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).
Слід також зазначити, що якщо потерпілий звернувся до страховика, при цьому, страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження №61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).
Якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Водночас, відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його транспортному засобу у ДТП, і здійсненою йому страховиком страховою виплатою, Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц (провадження № 61-501св18) зробив такий правовий висновок.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела ( шофер, машиніст, оператор, тощо ). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.
Згідно ж п. 5 постанови під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.
Таким чином, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, в трудових відносинах, а шкода, заподіяна нею у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Судом становлено, що станом на дату вчинення ДТП 30.08.2024 ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «АБСОЛЮТ - КЛІМАТ».
Проте, як вбачається з наданих суду доказів ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_2 30.08.2024 о 19.10 год, тобто піля закінчення робочого дня.
Окрім того, судом встановлено, що транспортний засіб «ГАЗ 33027» д.н. НОМЕР_1 , яким керував відповідач не належить на праві власності та не перебуває в оренді у ТОВ «АБСОЛЮТ - КЛІМАТ».
З огляду на те, що водій ОСОБА_2 на час скоєння ДТП не виконував трудові обов'язки ТОВ «АБСОЛЮТ - КЛІМАТ», оскільки подія відбулася у не робочий час та те, що ТОВ «АБСОЛЮТ - КЛІМАТ» не є володільцем транспортного засобу, саме він має нести обов'язок з відшкодування шкоди, а не роботодавець.
При визначенні розміру завданої шкоди суд враховує Висновок експерта № 226/24 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначенням розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 02.10.2024.
Враховуючи вище зазначене, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 271035,60 грн виходячи з розрахунку (620025,60 - 188990,00 - 160 000,00).
Щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 по справі № 815/7401/16.
Для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов'язковою умовою для відшкодування завданої шкоди.
Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення її з відповідача, позивач посилався на те, що у зв'язку з протиправними діями відповідача йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 30000,00 грн, яка виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу. У зв'язку з фізичним знищенням транспортного засобу не мав змоги користуватися власним транспортним засобом, був вимушений змінити свій звичний спосіб життя.
З урахуванням обставин справи, ураховуючи вимушені зміни у звичному режимі позивача, тяжкість та глибину страждань, пов'язаних зі знищенням автомобіля, виходячи із принципів розумності, співмірності й справедливості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, слід стягнути в рахунок компенсації моральної шкоди 5000,00 грн. Саме цей розмір відповідає критерію розумності та справедливості, не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача, й не поставить відповідача в край тяжке майнове становище.
Щодо стягнення судових витрат
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5, 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав договір про надання професійної правничої допомог № 07/09/24-ЦС від 07.09.2024, додаткову угоду № 1 від 07.09.2024 до договору про надання професійної правничої допомог № 07/09/24-ЦС від 07.09.2024, акти виконаних робіт від 24.10.2024, від 05.12.2024, від 23.12.2024, від 25.12.2024, платіжну інструкцію, з яких вбачається, що вартість наданих послуг становить 32000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначені розміру компенсації сторонам витрат на правничу допомогу, суд враховує категорію справи, обсяг фактичних витрат, понесених стороною, їх необхідність та доцільність, враховуючи загальну тривалість розгляду справи в суді, кількість часу витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях, керуючись принципом законності, справедливості та співмірності, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
У позовній заяві представником також заявлено про стягнення витрат за проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 10000,00 грн, проте доказів на підтвердження їх сплати позивачем матеріали справи не містять, в зв'язку, суд відмовляє у стягненні цих витрат.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3010,36 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2760,38 грн виходячи з розрахунку (276035,60х3010,36?301035,60).
На підставі вищевикладеного та ст. 16, 22, 23, 1166, 1167,1172, 1187, 1194 ЦК України, керуючись ст. 4-5, 12-13, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 271 035 (двісті сімдесят одна тисяча тридцять п'ять) гривень 60 копійок, компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2760 (дві тисячі сімсот шістдесят) гривень 38 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог та судових витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Белоконна