"31" жовтня 2025 р.
м. Київ
справа № 755/21072/25
провадження № 2/755/15023/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов'язок, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, суд дійшов до наступного висновку.
Як убачається із змісту позовної заяви, предмет спору становлять вимоги, відповідно до яких АТ «Таскомбанк» просить суд: стягнути з потенційного відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитними договорами від 25.10.2021 року, від 30.07.2021 року, які укладені із позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Разом з тим, вивчивши матеріали поданої позовної заяви, судом встановлено фактичне об'єднання позивачем двох основних позовних вимог, які не пов'язані між собою підставою їх виникнення та поданими доказами, оскільки позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача за різними, самостійними, не пов'язаними між собою кредитними договорами, - що свідчить про відсутність ознаки однорідності спірних правовідносин та підстав їх виникнення. Тобто у даному випадку наявні два предмети спору, відносно яких має бути подано чотири окремі позовні заяви до одного відповідача, правовідносини сторін з якими не є взаємопов'язаними, з огляду на різні об'єкти предметів спору (різні кредитні договори), підстави їх виникнення.
Тобто у даному випадку наявні два окремих позови, відносно яких має бути подано окремі позовні заяви, оплачені судовим збором кожен, з огляду на різні об'єкти предметів спірних правовідносин та підстави їх виникнення.
Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Отже, вимоги про стягнення шкоди у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
Критерії пов'язаності договорів щодо одного позичальника між собою та схожості переважної більшості забезпечень цих кредитів, що наводить позивач в обґрунтування об'єднання вимог в одному позові, не є достатніми для застосування правил об'єднання позовів у розумінні статті 188 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений в постановах Верховного Суду Касаційного господарського суду від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 та від 25.07.2019 у справі №916/2733/18.
Об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.
Частини 3 та 4 ст. 44 ЦПК України визначають, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Так, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, заява повертається у випадку порушення правила об'єднання позовних вимог.
З огляду на вищевикладені порушення, а саме: порушення позивачем правила об'єднання основних позовних вимог, за відсутності підстав для застосування положень статті 188 ЦПК України про роз'єднання позовних вимог на стадії відкриття провадження у справі, задля недопущення штучного створення підстав для залишення позовних заяв без руху щодо їх форми, змісту та оплати судового збору, а також щодо виконання інших вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність обставин, процесуальним наслідком яких є повернення заяви позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 20, 44, 185, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган