Справа №:755/15508/25
Провадження №: 2/755/11930/25
"31" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Мовчан А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
13.08.2025 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, у якому просить: встановити факт про те, що позивачка та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини; визнати за позивачкою право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка вказує, що проживала разом з ОСОБА_2 однією сім'єю, як дружина та чоловік, з 2005 року. Шлюб між ОСОБА_2 та позивачкою не реєструвався, оскільки в цьому не було потреби. За час спільного проживання ОСОБА_2 та позивачка вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займались облаштуванням квартири АДРЕСА_1 , зокрема: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього вжитку. Позивачка та ОСОБА_2 всі свята проводили разом в колі рідних та друзів. ОСОБА_2 постійно спілкувався з батьком, сестрою, сином, невісткою та онукою позивачки. З 2005 року разом з позивачкою та ОСОБА_2 проживав батько останнього - ОСОБА_3 , 1922 р.н., за яким позивачка доглядала та допомагала в лікуванні. У підтвердження гарного ставлення позивачки до ОСОБА_3 , останній 18.10.2014 року подарував позивачці належну йому частину квартири АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 , позивачка та ОСОБА_2 продовжили спільно проживати в квартирі, частина якої вже належала позивачці, а інша частина належала ОСОБА_2 . Факт постійного проживання позивачки та спадкодавця з 2005 року по день його смерті підтверджується також актом складеним КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 21.01.2025 року. За час спільного проживання позивачка та спадкодавець вели спільне господарство, робили ремонт у квартирі, змінювали вікна та двері, купували плитку для санвузла та на підлогу, кухонний гарнітур, меблі, побутову техніку, що підтверджується чеками та накладними. Спільно оплачували комунальні послуги, послуги інтернету та телебачення, також мали спільний бюджет на продукти харчування. Про сімейні відносини позивачки та спадкодавця свідчать також фотокартки, на яких вони зображені із родичами, у сімейному колі, з друзями та на сімейному відпочинку. Позивачка займалась похованням та оплатою всіх комунальних послуг після смерті ОСОБА_2 . Позивачка вчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , як спадкоємець четвертої черги, однак нотаріус своєю постановою від 14.07.2025 року відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не було надано документів, які б давали підстави для закликання позивачки до спадкування за законом, як особи, яка проживала зі спадкоємцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Ухвалою суду від 14.08.2025 року відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року закрите підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, а також задоволено заяву сторони позивача про виклик свідків і витребувано копію матеріалів спадкової справи.
05.09.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить ухвалити судове рішення на підставі поданих стороною позивача доказів згідно чинного законодавства та слухати справу за відсутності представника Київської міської ради.
В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що вона познайомилась з ОСОБА_2 у 2004 році, а з 14.05.2005 року вони почали проживати разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Жили однією сім'єю, ОСОБА_2 працював, а позивачка є інвалідом внаслідок ЧАЕС. В 2008 році ОСОБА_2 потрапив до лікарні і теж став інвалідом. Позивачка проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю до самої його смерті. Жили добре, люди навіть заздрили, ОСОБА_2 дуже тепло ставився до позивачки. Позивачка вказує, що до теперішнього часу вона не може стабілізувати свій стан після смерті близької людини. Позивачка зазначає, що вона та спадкодавець разом робили ремонт у квартирі, син позивачки допомагав їм у цьому, допомагав купляти побутову техніку. Померлий добре ставився до сина позивачки і її онучки, як до своєї власної онуки. Позивачка та померлий завжди були разом, усі свята разом святкували. Позивачка, ОСОБА_2 та його батько 10 років проживали у квартирі разом, і позивачка доглядала батька ОСОБА_2 , тому батько подарував їй частину квартири.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Є акти, фотографії, чеки, а також наявні свідки. Позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємиці четвертої черги, у зв'язку з відсутністю офіційної реєстрації шлюбу зі спадкодавцем, відтак право позивачки на спадщину порушене і підлягає захисту.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що позивачка є його матір'ю. Позивачка та ОСОБА_2 жили однією сім'єю з 2005 року, відносини у них були гарні, свідок допомагав їм з ремонтом квартири (сантехніка, двері, плитка тощо). Померлий ставився до свідка як до власної дитини, і так само ставився до доньки свідка, як до власної онуки.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що вона є сусідкою, жила в будинку з 6 років. Свідок знала ОСОБА_2 з самого дитинства, матір свідка та матір ОСОБА_2 дружили. В 2010 році свідок повернулась на проживання до будинку, а до цього 9 років проживала в іншому місці. Станом на 2010 рік позивачка вже жила в квартирі разом з ОСОБА_2 . Позивачка та померлий жили як сім'я, разом робили ремонт в квартирі, облаштували балкон, потім батько ОСОБА_2 помер, а позивачка та ОСОБА_2 продовжили проживати у квартирі. Свідок стверджує, що позивачка та ОСОБА_2 завжди разом були, разом купляли продукти харчування тощо.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, об'єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
За змістом ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 319 ЦПК України визначено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із роз'ясненнями п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21).
Убачається, що саме позивачка здійснювала поховання померлого, що підтверджується договором про надання ритуальних послуг від 04.01.2025 року (а.с. 41-45).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 10.03.1998 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності в рівних долях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 33-34).
За змістом договору дарування частини квартири від 18.10.2014 року, ОСОБА_3 подарував належну йому частину квартири АДРЕСА_1 - позивачці ОСОБА_1 (а.с. 27-30).
Згідно Акту від 21.01.2025 року, засвідченого начальником ЖЕД-412, троє мешканців будинку АДРЕСА_3 підтверджують, що ОСОБА_1 з 2005 року дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 46-47).
На підтвердження спільного проживання з померлим однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, стороною позивача надано суду документи на придбання товарів домашнього вжитку, меблів, товарів для проведення ремонтних робіт, дверей, ліжка, матрацу тощо (а.с. 48-56).
Також суду подано спільні фотографії за 2005, 2006, 2008, 2012, 2014, 2016, 2019, 2020, 2022, 2023, 2024 роки (а.с. 57-62).
Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні та покази свідків, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту проживання позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, що необхідно позивачці для реалізації свого права на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 .
При цьому, визначаючись із періодом фактичного проживання однією сім'єю, суд установив, що позивачка з 09.01.1982 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу та копією свідоцтва про смерть.
Померлий ОСОБА_2 з 28.10.1983 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , який розірваний 23.06.2018 року, що підтверджується копією паспорту померлого ОСОБА_2 та копією свідоцтва про розірвання шлюбу.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2025 року у справі №336/1978/23 зазначив наступне: Відповідно до частини першої статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 13 травня 2024 року у справі № 727/8026/23 (провадження № 61-5139св24) визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Тлумачення наведених вище норм сімейного законодавства дає підстави стверджувати, що законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Встановлення судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу є визнанням державою сімейних стосунків фізичних осіб і за своєю суттю є альтернативою зареєстрованого шлюбу, а отже такі відносини мають бути правомірними.
Заборона встановлення факту спільного проживання при перебуванні в іншому зареєстрованому шлюбі є законодавчою, а не судовою. Судова практика лише роз'яснила (розтлумачила) норми сімейного права.
Ураховуючи викладене, перебування позивачки та померлого ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з іншими особами унеможливлює встановлення судом факту спільного проживання позивачки з померлим ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу до часу розірвання померлим ОСОБА_2 шлюбу із ОСОБА_8 , який розірваний 23.06.2018 року, оскільки вказане не відповідає нормам сімейного права, суперечить моральним засадам суспільства та вимогам статті 25 СК України.
Таким чином, обрахунок строку постійного проживання позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_2 у даному випадку слід починати з 24.06.2018 року.
Разом з цим, навіть з вказаної дати, позивачка проживала з померлим ОСОБА_2 однією сім'єю до часу його смерті більше шести років.
Оскільки суд встановив факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю не менше п'яти років до часу смерті ОСОБА_2 , позивачка є спадкоємицею майна померлого четвертої черги.
Убачається, що 03.02.2025 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Ткаченко Н.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , тобто із заявою про прийняття спадщини позивачка звернулась у межах визначеного законом шестимісячного терміну (а.с. 96).
За матеріалами спадкової справи, будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до органів нотаріату не звертались і станом на час своєї смерті ОСОБА_2 був єдиний зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 105).
Належність померлому частини квартири АДРЕСА_1 підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 10.03.1998 року (а.с. 110).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ст. 1297 ЦК України).
Відповідно до п.п. 4.14, 4.15, 4.18. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як передбачено ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У даній справі встановлено, що позивачка є спадкоємицею майна померлого ОСОБА_2 за законом у четверту чергу, вона вчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались, відтак навіть у разі наявності інших спадкоємців, вони є такими, що не прийняли спадщину. Суд ураховує, що на час смерті ОСОБА_2 у спірній квартирі був зареєстрований один, відтак відсутні особи, які прийняли спадщину через факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Разом з цим, постановою приватного нотаріуса Ткаченко Н.В. від 14.07.2025 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв'язку із тим, що спадкоємцем не було надано документів, які б давали підстави для закликання його до спадкоємства за законом (а.с. 25-26).
Ураховуючи наведене, з огляду на те, що судом встановлено факт постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше п'яти років до дня відкриття спадщини, за позивачкою слід визнати право власності на частину квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 319, 353, 354 ЦПК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 328, 392, 1216-1218, 1220, 1223, 1258, 1264, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживали однією сім'єю з 24.06.2018 року по час смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 31.10.2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141).
Суддя -