707/940/25
2/707/676/25
28 жовтня 2025 року м.Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Суходольського О.М.
з участю секретаря Культенко Н.В.
представника позивачки адвоката Давигори С.А.
представника відповідачки адвоката Гудзь О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки, -
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що за рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі №707/2928/16-ц від 06.04.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано житловий будинок АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.
Власником іншої 1/2 частини будинку з надвірними спорудами є ОСОБА_4 , яка набула право власності на підставі рішення Черкаського районного суду Черкаської області у справі № 707/747/15-ц від 14.05.2015. В подальшому вказане рішення було скасоване Апеляційним судом Черкаської області від 20.09.2016 з ухваленням нового рішення, яким в позові ОСОБА_4 відмовлено. Наразі, в судовому порядку немає відомостей про те, що ОСОБА_4 зверталася до суду із позовними вимогами про визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що позов вона подає до спадкоємця, який прийняв спадщину у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами після смерті спадкодавця, оскільки спадщина відповідачу належить з моменту її прийняття, незалежно від того наявне видане свідоцтво про право на спадщину чи ні.
Предметом спору в даній справі виступає земельна ділянка, яка розташована під домоволодінням по АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.01.2015 ОСОБА_4 успадкувала всю земельну ділянку площею 0,1531 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відтак позивач ставить питання про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1531 га на якій розташований житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 у зв'язку із набуттям у власність 1/2 частини вказаного нерухомого майна, тобто як частину спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Без юридичного визнання даних обставин не можливе повноцінне користування та володіння нерухомим майном, яке розташоване на вказаній земельній ділянці.
Враховуючи, що вказана земельна ділянка на підставі свідоцтва про право на спадщину оформлена на ім'я відповідача в порядку спадкування, позивач вважає, що має право на 1/2 частину даної земельної ділянки враховуючи юридичну невід'ємність домоволодіння та земельної ділянки на якій воно розташоване, а тому просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1531 га, кадастровий номер 7124989000:02:004:0500, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 31.03.2025 було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позовну заяву.
12.06.2025 від представника відповідача адвоката Гудзя О.С. надійшов відзив на позовну заяву згідно якого, відповідачка повністю не визнає пред'явлені позовні вимоги та заперечує щодо задоволення позову. Зазначив, що за відсутності в попереднього власника належним чином оформленого права власності саме на 1/2 частину спірної земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно позивача, положення ст. 120 ЗК, ст. 377 ЦК у частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають оскільки позивачем не визначено розмір земельної ділянки необхідний саме для обслуговування будинку, а заявлено вимогу про визнання права власності на 1/2 земельної ділянка, що фактично позбавляє відповідачку належного їй майна. Позивач взагалі не пропонує жодної компенсації за позбавлення права приватної власності відповідачки. Зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Додатково заявляє про сплив позовної давності, перебіг якої почався з 06.04.2017 - дня винесення рішення про визнання за позивачкою права власності на частину будинку.
23.06.2025 від представника позивача адвоката Давигори С.А. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання вказує, що частка позивача, як співвласника домоволодіння не може обмежуватися правом на встановлення їй порядку користування земельною ділянкою, оскільки таке право остання не набувала, адже перебуваючи у шлюбі із померлим як дружина свого чоловіка ОСОБА_3 , вона як фактичний співвласник домоволодіння набула і право на частку в земельній ділянці у відповідності до належної їй частки в спільній сумісній власності. Вимагаючи визнання права на частину земельної ділянки позивач, як власник частки домоволодіння, не створює нових правовідносин, вона лише констатує факт належності їй права власності на майно, як частини спільної сумісної власності майна одного з подружжя. Відповідно застосування строку позовної давності в даному спорі не може мати місце. Спосіб обраний позивачем для захисту свого права вважає належним, оскільки предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту, а тому обраний спосіб захисту безпосередньо втілює мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
30.06.2025 від представника відповідача адвоката Гудзя О.С. надійшли заперечення на відзив, в яких останній вказав, що за наявності чинного, ніким не оспорюваного, свідоцтва про право власності на спадщину, позовні вимоги спрямовані на порушення принципу правової визначеності як елементу конституційного принципу верховенства права та викликані виключно намаганням обійти охорону, що надається при спливі строків позовної давності.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 10.07.2025 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Давигора С.А. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов з підстав викладених у ньому. Пояснила, що спірна земельна ділянка є саме спільною власністю позивачки та померлого чоловіка, а тому позивачка просить визнати за нею саме 1/2 частину.
Представник відповідача адвокат Гудзь О.С. щодо позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених ним у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що за рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі №707/2928/16-ц від 06.04.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано житловий будинок АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Зазначене право власності на 1/2 частину будинку позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується інформаційною довідкою №99289837 від 04.10.2017.
Право власності на іншу 1/2 частини будинку з надвірними спорудами ОСОБА_4 набула на підставі рішення Черкаського районного суду Черкаської області у справі №707/747/15-ц від 14.05.2015. В подальшому вказане рішення було скасоване Апеляційним судом Черкаської області від 20.09.2016 з ухваленням нового рішення, яким в позові ОСОБА_4 відмовлено.
Згідно інформації з ДРРПнНМ та Реєстру права власності №70485516 від 13.10.2016 року право власності відповідачки на житловий будинок згідно рішення державного реєстратора №31860071 від 13.10.2016 скасовано.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.01.2015 ОСОБА_4 успадкувала всю земельну ділянку площею 0,1531 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області №596 від 08.02.2017 зазначено, що за померлим ОСОБА_3 рахується житловий будинок АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,2463 га приватизована.
Згідно з витягом з рішення Червонослобідської сільської ради № 39-16 від 16.07.2009 померлому ОСОБА_3 надано власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства: ріллю - 0,1878 га, під забудовою - 0,0585 га, в т.ч під будівлями - 0,0133 га, із них по фактичному користуванню за адресою АДРЕСА_1 - 0,1531 га та на урочищі «Вовче» - 0,0932 га.
З копії спадкової справи № 43/2014 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від прийняття спадщини. Спадкова справа також містить заяву ОСОБА_4 про прийняття спадщини після померлого батька, за якою їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.01.2025 зокрема і на земельну ділянку площею 0,1531 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарство, що розташована на території АДРЕСА_1 .
Зі встановлених судом обставин справи, а саме рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06.04.2017 у справі № 707/2928/16, вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.
Також, при розгляді даного спору судом встановлено, що позивачка як проживала і користувалась на момент смерті її чоловіка ОСОБА_3 домоволодінням і земельною ділянкою в АДРЕСА_1 , так і на даний час там проживає і користується вказаним домоволодінням і земельною ділянкою.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_3 (померлому чоловіку позивачки та батьку відповідачки) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 535698, виданого згідно рішення Червонослобдіської сільської ради від 16.07.2009. Враховуючи, що спірна земельна ділянка була особистою приватною власністю померлого ОСОБА_5 , хоча й набута ним під час шлюбу, а поділ будинку, який на ній розташований, здійснено вже після його смерті, відповідачка в порядку спадкування за законом набула право власності на всю спірну земельну ділянку.
Статтею 57 СК України, в редакції станом на день видачі Державного акту на спірну земельну ділянку, визначено майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Аналіз вказаних норм діючого законодавства свідчить про те, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об'єкт нерухомості.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Відтак, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 461/2328/16-ц (провадження № 61-42538св18), від 26 грудня 2019 року в справі № 364/515/19 ( провадження № 61-19224св19) та інших.
При цьому, при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають норми ст.ст.60, 61, 63 Сімейного кодексу України щодо підстав набуття, об'єктів та рівності прав подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на спільне майно.
Отже, враховуючи, що 1/2 житлового будинку за рішенням суду належить позивачці, то суд приходить до висновку, що поділу як спільна сумісна власність подружжя також підлягає земельна ділянка, на якій цей будинок розташований з визнанням 1/2 частини за позивачкою. При цьому, суд вважає, що незазначення в обгрунтуванні позову позивачкою норм законодавства щодо поділу спільної сумісної власності подружжя, однак зазначення такої позиції у судовому засіданні та у відповіді на відзив, не позбавляє права особи (позивачки) на отримання у власність частини майна як спільної сумісної власності подружжя відповідно до положень СК України.
Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду висловленим у постанові від 19.11.2020 у справі № 686/9580/16-ц.
Оскільки суд прийшов до висновку, що 1/2 спірної земельної ділянки підлягає визнанню за позивачкою у розмірі частки права власності у спільному майні - будинку, у відповідності до ст.ст.60, 61, 63 Сімейного кодексу України, а тому доводи представника відповідача щодо відшкодування відповідачці коштів або встановлення певного режиму користування спірною земельною ділянко суд вважає такими, що не відповідають предмету та обставинам спору.
Суд констатує, що спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача та повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права.
Скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, як в своїх доводах зазначає представник відповідача, в даному випадку суд вважає неефективним, оскільки цей спосіб лише анулює вже виданий документ, але не встановлює право власності позивача на спірне майно як таке.
Наявність раніше виданого відповідачці свідоцтва про право на спадщину за законом не є перешкодою для оформлення 1/2 спірної земельної ділянки за позивачкою на підставі рішення суду. Адже саме рішення буде законною підставою для зміни даних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що призведе до визнання права спільної часткової власності на землю, а тому доводи представника відповідача щодо неналежно обраного позивачем способу захисту суд вважає неспроможними.
Суд також не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, заявлених представником відповідача, оскільки вимагаючи визнання права на частину земельної ділянки позивач як власник 1/2 частки домоволодіння не створює нових правовідносин, вона лише констатує факт належності їй права власності на майно. Незалежно від того, коли особа дізналася, про наявність такого права, вона має право подати позов до суду у будь який час і розраховувати на задоволення своїх позовних вимог, оскільки майно як перебувало, так і перебуває у цієї особи, але через невизнання або оспорення права власності є реальна вірогідність порушення цього права у майбутньому. При винесенні рішення за позовами про визнання права власності суд лише констатує факт належності спірного майна певній особі, визнаючи її власником, а не створює правовідносин внаслідок яких виникає новий об'єкт нерухомого майна.
Крім того суд звертає увагу, що представником відповідача початком перебігу строків позовної давності вказано 07.05.2017р. (дату набрання законної сили рішення суду про визнання за позивачкою 1/2 житлового будинку).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями,) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Відповідно до ч.1 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2023, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та діє на момент звернення позивача до суду.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
За таких обставин суд приходить до висновку, що строк звернення позивача із позовом до суду не пропущений.
Враховуючи викладене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності, враховуючи законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а тому з відповідачки на користь позивачки необхідно стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1568 грн. 70 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 ЦПК України, ст.ст.60, 61, 63 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, площею 0,1531га, кадастровий номер 7124989000:02:004:0500, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по справі, що складаються із сплаченого судового збору, в сумі 1568грн. 70коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 30 жовтня 2025 року.
Суддя: О. М. Суходольський