Справа №705/5778/25
2-о/705/191/25
24.10.2025 м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковський Р.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Уманської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначивши заінтересованою особою Службу у справах дітей Уманської міської ради.
У заяві просить встановити факт самостійного виховання ним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 18 років, який спільно проживає із заявником за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначивши, що встановлення такого факту є необхідним для оформлення документів для соціальної допомоги на дитину (для призначення соціальних пільг, субсидій, допомоги), яка виховується тільки заявником, а також для отримання відстрочки від мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про юридичний факт або стан, але не спір про право цивільне.
Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності такого юридичного факту або стану, і факт або стан, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз'яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 1, 3 постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У тому разі, коли буде виявлено, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Заявник просить встановити факт самостійного виховання та здійснення догляду за своїм малолітнім сином. Заявлені вимоги пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який виховує та утримує дитину від шлюбу із ОСОБА_3 .
Для підтвердження самостійного виховання заявником та здійснення догляду за малолітнім сином необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав його рідної матері обмежується або припиняється.
Оскільки в Сімейному кодексі України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), які позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Встановлення факту самостійного виховання та перебування дітей на утриманні може мати негативні наслідки для матері хлопчика.
Так, у статті 165 Сімейного кодексу України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
З огляду на зазначене, вбачається, що у справі наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дітей та/або ухилення від участі в їх вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п'ята статті 19 Сімейного кодексу України).
Доведення факту виховання дитини та перебування на утриманні заявника пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких їх рідна мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо сина, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт виховання, догляду та утримання сина не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Також, інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
За вказаних обставин, подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки існує спір про право щодо участі рідної матері у вихованні, догляді та утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, питання, заявлене заявником у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22, де зазначено, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За встановлених обставин заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки наявний спір про право, в зв'язку з чим у відкритті провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись 258-261, 263, 268, 294, 315, 353 ЦПК України, суд -
У відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Уманської міської ради, про визнання факту, що має юридичне значення - відмовити.
Роз'яснити заявнику право на звернення до суду з позовною заявою в загальному порядку.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р.В. Піньковський