Провадження № 2/712/1519/25
Справа № 712/839/25
22 жовтня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ШЕВЧЕНКО О.П.
з участю адвокатів - ПОТАПЕНКО А.С., БЕЗВЕРШЕНКО І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання спільно набутим майном подружжя та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про припинення права на частку у спільному майні,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання спільно набутим майном подружжя та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, посилаючись на те, що з 10 вересня 2014 року о 01 грудня 2021 року перебував з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В період шлюбу з відповідачем придбали наступне нерухоме майно, а саме: житлове приміщення у гуртожитку, загальною площею 24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано на ім'я відповідача по справі, що підтверджується Договором купівлі - продажу житлового приміщення в гуртожитку від 29 травня 2019 року.
Домовленості про добровільний поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між ними не досягнуто.
Тому вважає, що воно має бути поділено між ними у рівних частках, визнавши за ним право власності на частину житлового приміщення у гуртожитку, загальною площею 24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 23 січня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
03 березня 2025 року відповідачем подано зустрічну позовну заяву про припинення права на частку у спільному майні, посилаючись на те, що, дійсно, з 10 вересня 2014 року о 01 грудня 2021 року перебувала ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу було придбане нерухоме майно, а саме: житлове приміщення у гуртожитку, загальною площею 24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (підтверджується договором купівлі-продажу житлового приміщення у гуртожитку від 29.05.2019 № 1741, що засвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П.). Зазначає, що вказане майно було придбано за кошти ОСОБА_7 , яка являється її матір'ю з метою придбання помешкання для останньої, яка являється особою з інвалідністю II групи.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме мамію про реєстрацію права власності від 29.05.2019 № 168527099 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 .
При вирішенні спору просила врахувати, що вказане житлове приміщення є неподільним, його частки не може бути виділена в натурі з огляду на його планування та розмір. Так, за її заявою судовий експерт ОСОБА_8 здійснила комплексну будівельно-технічну та оціночну експертизи та склала висновок експерта № 2102/25 від 25.02.2025, відповідно до якого виділити в натурі та частки житлового приміщення в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, навіть з відступом від даних часток, не вбачається за можливе. У свою чергу, спільне володіння і користування вказаним приміщенням є неможливим, з огляду на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 припинили шлюбні відносини.
Крім того, припинення права ОСОБА_6 на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім'ї, оскільки у вищевказаному приміщенні, ні він, ні ОСОБА_6 ні члени його сім'ї не проживають.
Наразі у спірному житловому приміщенні проживає мати ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , що являється особою із інвалідністю II групи.
Також, відповідно до вищевказаного висновку експерта № 2102/25: вартість житлового приміщення у гуртожитку, загальною площею 24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 станом на 25.02.2025 року становить 550 000 грн. без ПДВ; ринкова вартість частини вказаного житлового приміщення становить 275 000 грн.
Вказує, що до закінчення підготовчого провадження зобов'язується внести вартість частки (275 000 грн) на депозитний рахунок Соснівського районного суду м. Черкаси, про що будуть надані суду додаткові докази. У свою чергу, компенсація вартості належної ОСОБА_6 частки у розмірі чинної вартості спірного житлового приміщення вказує на належне врахування майнових прав та покликана відновити його законні інтереси.
Просить припинити право ОСОБА_6 на частку житлового приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 24,0 кв. м.; стягнути із депозитного рахунку Соснівського районного суду м. Черкаси на користь ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 275 000 грн.
28 квітня 2025 року позивачем за первісним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою від 13 травня 2025 року прийнято зустрічну позовну заяву прийнято та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з призначенням по справі підготовчого судового засідання.
Ухвалою від 14 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні адвокат Потапенко А.С. первісні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, зустрічні позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити.
Адвокат Безвершенко І.С. в судовому засіданні зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити, проти задоволення первісного позову заперечував.
Суд, заслухавши думку адвокатів, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факт та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного та сімейного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що з 10 вересня 2014 року по 01 грудня 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В період шлюбу сторони придбали наступне нерухоме майно, а саме: житлове приміщення у гуртожитку, загальною площею 24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Договору купівлі - продажу житлового приміщення в гуртожитку від 29 травня 2019 року, що засвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме мамію про реєстрацію права власності від 29.05.2019 № 168527099 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 .
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_6 просив визнати вказане житлове приміщення спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на частину даного житлового приміщення.
За заявою ОСОБА_3 судовий експерт ОСОБА_8 здійснила комплексну будівельно-технічну та оціночну експертизи та склала висновок експерта № 2102/25 від 25.02.2025, відповідно до якого виділити в натурі та частки житлового приміщення у гуртожитку, загальною площею 24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, навіть з відступом від даних часток, не вбачається за можливе. У свою чергу, спільне володіння і користування вказаним приміщенням є неможливим, з огляду на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 припинили шлюбні відносини.
Наразі у спірному житловому приміщенні проживає мати ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , що являється особою із інвалідністю II групи.
Також, відповідно до вищевказаного висновку експерта № 2102/25: вартість житлового приміщення у гуртожитку, загальною площею 24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 станом на 25.02.2025 року становить 550 000 грн. без ПДВ; ринкова вартість частини вказаного житлового приміщення становить 275 000 грн.
ОСОБА_3 проти визнання за ОСОБА_6 права власності на частину житлового приміщення заперечує, оскільки воно є неподільним та вважає, що припинення права ОСОБА_6 на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім'ї. У свою чергу, компенсація вартості належної ОСОБА_6 частки у розмірі чинної вартості спірного житлового приміщення вказує на належне врахування майнових прав та покликана відновити його законні інтереси.
Згідно квитанції до платіжної інструкції № 0.0.4492457442.1 дата валютування 11.08.2025 року та квитанції до платіжної інструкції № 0.0.4494562134.1 дата валютування 12.08.2025 року ОСОБА_3 внесла на депозитний рахунок Соснівського районного суду м. Черкаси 275 000 грн.. що складає вартість 1/2 частки житлового приміщення, загальною площею 24 кв.м., у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно частини першої статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Як передбачено ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у справі власності є спільною частковою власністю.
Як передбачено ч.ч.1, 3 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено статтею 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно дост.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Згідно із ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно положень п. 25 постанови пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Разом з цим, суд зазначає, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі N 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі N 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі N 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року у справі N 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі N 760/789/19).
Частини четверта та п'ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов'язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.
Якщо за позовом одного із подружжя (який відмовляється від його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ на користь відповідача - іншого із подружжя - та просить стягнути відповідну грошову компенсацію за таку частку) суд визначить кожному з подружжя ідеальні частки у цьому майні, бо відповідач не погодився на присудження грошової компенсації позивачеві та не вніс відповідну суму на депозитний рахунок, таке судове рішення не буде ефективним для захисту прав та інтересів позивача як співвласника. Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 справа № 209/3085/20.
Оскільки спірне житлове приміщення є неподільною річчю, в якому жодна із сторін не проживає, а ОСОБА_3 на виконання вимог ст. 71 СК України внесла на депозитний рахунок суду кошти за компенсацію вартості частини неподільного майна (житлового приміщення), суд приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову, задоволення зустрічного позову та здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом виділу у власність ОСОБА_3 житлового приміщення, загальною площею 24 кв.м., у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з депозитного рахунку Соснівського районного суду м. Черкаси грошові кошти в сумі 275 000 грн. внесені на депозитний рахунок суду ОСОБА_3 в рахунок грошової компенсації за 1/2 частку вартості житлового приміщення, загальною площею 24 кв.м., у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності ОСОБА_6 на житлове приміщення, загальною площею 24 кв.м., у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 припинити.
Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи наведені норми, у зв'язку з тим, що підстави для задоволення первісного позову відсутні, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати на відповідача за первісним позовом не покладаються.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.9 та п.10 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів; позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 13.03.2024 року.
При пред'явленні зустрічного позову позивачем за зустрічний позовом ОСОБА_3 було сплачено судовий збір у розмірі 2 799 грн. 50 коп.
За таких обставин, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 2 799 грн. 50 коп. необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо витрат на правову допомогу, то адвокатом позивача за зустрічним позовом під час розгляду справи заявлено клопотання з посиланням на норму ст. 141 ч. 8 ЦПК України щодо можливості подачі доказів про судові витрати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. У зв'язку з чим питання щодо відшкодування зазначених витрат на даний час судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 355, 369 ЦК України, ст.ст. 60, 65, 70 СК України, суд -
ОСОБА_9 у задоволенні первісного позову - відмовити.
Зустрічний позов задоволити.
Здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_2 шляхом виділу у власність ОСОБА_11 житлового приміщення, загальною площею 24 кв.м., у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з депозитного рахунку Соснівського районного суду м. Черкаси (код отримувача: 26261092, отримувач: ТУ ДСА України в Черкаській області, Банк отримувача: ДКС України м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA888201720355269002000003652), на користь ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в сумі 275 000 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч гривень) внесені на депозитний рахунок суду ОСОБА_12 11.08.2025 року та 12.08.2025 року (квитанції до платіжної інструкції № 0.0.4492457442.1 дата валютування 11.08.2025 року та квитанції до платіжної інструкції № 0.0.4494562134.1 дата валютування 12.08.2025 року відповідно) в рахунок грошової компенсації за 1/2 частку вартості житлового приміщення, загальною площею 24 кв.м., у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Припинити право власності ОСОБА_1 на житлове приміщення, загальною площею 24 кв.м., у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2 799 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2025 року.