Справа № 712/7014/25
Провадження № 2/712/3106/25
31 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Васильєвої Д.А.,
прокурора Куліш А.А.,
представників позивачів Пустобаєвої О.М., Коломієць Т.В., Окрушко А.М.,
представника відповідача Горобця С.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчина Станіслава Олеговича в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,
І. Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та відповідача
До Соснівського районного суду м. Черкаси звернувся заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчин С.О., який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської міської ради, з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності.
У позовній заяві зазначено, що прокуратурою, у порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт порушення вимог земельного законодавства, який полягає у безоплатному використанні відповідачем земельної ділянки площею 1,2226 га за кадастровим номером 7110136700:05:003:0078, розташованої по АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів.
З матеріалів позову вбачається, що на зазначеній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва - цех № 45 Черкаського заводу телеграфної апаратури, який був приватизований і за договором купівлі-продажу від 07.02.2019 перейшов у власність ОСОБА_1 . Право власності на цей об'єкт зареєстровано в день укладення договору. Проте право користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно, відповідач не оформив та фактично користується нею з 07.02.2019 без сплати орендної плати.
За даними Черкаської міської ради, за період з 07.02.2019 до 01.04.2025 кошти за користування земельною ділянкою не сплачувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість перед місцевим бюджетом у сумі 1 384 724,91 грн.
Прокурор посилається на практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці державної чи комунальної власності, є фактичним землекористувачем і зобов'язаний сплачувати плату за користування землею, а до моменту укладення договору оренди такі кошти вважаються безпідставно збереженими.
З урахуванням наведеного, прокурор в інтересах Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської міської ради просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради кошти безпідставно збережені у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,2226 га, кадастровий номер 7110136700:05:003:0078, що розташована по АДРЕСА_1 в сумі 1 384 724,91 грн, а також судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Представник відповідача Горобець С.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:05:003:0078, розташовану по АДРЕСА_1 , належать Черкаській обласній державній адміністрації, а не міській раді. Отже, належним суб'єктом для отримання плати за користування ділянкою є саме власник обласна адміністрація, а не Черкаська міська рада.
Міська рада не є ані власником, ані розпорядником спірної земельної ділянки, тому не має майнового інтересу щодо стягнення коштів.
Відповідач посилається на положення ст. 1, 4 Закону України «Про оренду землі» та ст. 122 Земельного кодексу України, відповідно до яких плата за користування землею сплачується власнику, а розпорядження землями державної власності в межах населених пунктів здійснюють обласні державні адміністрації.
Також у відзиві наголошено, що Черкаська міська рада є неналежним позивачем, оскільки не має речових прав на спірну ділянку, а сама в офіційних листах (від 14.05.2025) підтвердила відсутність у себе повноважень на стягнення коштів за користування земельними ділянками державної власності.
Окремо відповідач ставить під сумнів процесуальну правомочність Черкаської обласної прокуратури, зазначаючи, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може звертатися до суду в інтересах держави лише у разі, якщо уповноважений орган не здійснює або неналежно здійснює захист інтересів. У даній справі таких підстав не наведено, а тому звернення прокурора є надмірним втручанням і не відповідає вимогам законодавства.
Також у відзиві зазначено, що розрахунок позивача ґрунтується на ставках орендної плати, встановлених рішеннями Черкаської міської ради, які застосовуються лише до земель комунальної власності, тоді як спірна ділянка перебуває у державній власності, тому використані розрахункові показники є неправомірними та економічно необґрунтованими.
Крім того, відповідач заявляє про пропуск позовної давності щодо вимог за період з 07.02.2019 по червень 2022 року, оскільки позов подано лише у 2025 році, тобто після спливу трирічного строку, визначеного ст. 256-257 ЦК України.
Представник ОСОБА_1 також зазначає, що 21.05.2021 він звертався до Черкаської обласної державної адміністрації із заявою про укладення договору оренди щодо зазначеної земельної ділянки, однак договір не був укладений не з його вини, а через бездіяльність відповідного органу. Відповідач діяв добросовісно, намагався врегулювати питання правомірного користування землею, але не мав технічної можливості сплачувати орендну плату через відсутність укладеного договору
У зв'язку з цим просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури Куліш А.А. подала відповідь на відзив, у якій зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними, такими, що суперечать нормам законодавства та не спростовують вимоги позову.
Щодо правомірності визначення Черкаської міської ради позивачем прокурор наголошує, що відповідно до п. 19 ст. 64 Бюджетного кодексу України кошти орендної плати за землю належать до доходів загального фонду місцевих бюджетів, а тому несплата таких коштів завжди зачіпає інтереси територіальної громади м. Черкаси, представником якої є Черкаська міська рада.
Оскільки плата за землю є місцевим податком, її несплата порушує фінансову основу місцевого самоврядування, тому Черкаську міську раду правильно визначено як одного з позивачів.
З приводу наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави прокурор посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України, прокурор пояснює, що звернулася до суду через бездіяльність уповноважених органів, які не здійснили захист інтересів держави.
Так, у відповідь на запити прокуратури Черкаська обласна військова адміністрація листом від 17.04.2025 № 01/01-35/4655 повідомила, що жодних дій щодо оформлення оренди чи стягнення коштів не вчиняла, а також не заперечує проти представництва її інтересів прокуратурою.
Черкаська міська рада листом від 14.04.2025 № 7370/10304-01-11 підтвердила відсутність можливості самостійно звернутися до суду через те, що ділянка формально перебуває у державній власності, але просила прокуратуру здійснити представництво в її інтересах
На підтвердження обґрунтованості своїх дій прокурор посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до яких невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку є формою бездіяльності, що дає прокурору право на звернення до суду.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою з 07.02.2019 без правовстановлюючих документів та не сплачує плату за землю, чим порушує принцип платності землекористування, закріплений у ст. 206 ЗК України.
Таке тривале безоплатне користування землею позбавляє місцеву громаду значних коштів, необхідних для фінансування програм соціально-економічного розвитку, оборони, освіти, охорони здоров'я та інших потреб міста.
Це, на думку прокурора, свідчить про порушення як місцевих, так і загальнодержавних інтересів, що дає підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Щодо правильності розрахунку суми безпідставно збережених коштів прокурор вказує, що сума 1 384 724,91 грн розрахована з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставки орендної плати, визначеної рішенням Черкаської міської ради, та періоду фактичного користування землею.
Доводи відповідача про неправильність розрахунку та застосування ставок для земель комунальної власності прокурор вважає безпідставними, оскільки незалежно від форми власності земельна плата підлягає сплаті за користування ділянкою, що перебуває у розпорядженні органів влади.
Щодо строків позовної давності прокурор посилається на спеціальні норми щодо її продовження під час карантину COVID-19 та воєнного стану. Зокрема, за п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на час дії карантину строки, визначені, зокрема, ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Карантин запроваджено постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020, надалі його дію неодноразово продовжували до 30.06.2023.
Додатково, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану строки, зокрема за ст. 257 ЦК України, також продовжуються на строк його дії.
Таким чином, заперечення відповідача про пропуск трирічного строку «щодо періоду до червня 2022 року включно» є помилковими, оскільки вказаний період потрапляє в інтервал, протягом якого загальна позовна давність продовжувалася законом.
З огляду на вказане у відповіді прокурор просить суд відхилити доводи відзиву відповідача як необґрунтовані та задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради 1 384 724 грн 91 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
Представник Черкаської міської ради Пустобаєва О.М. подала відповідь на відзив представника відповідача, в якій щодо належності Черкаської міської ради як позивача вказала, що відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 та пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України, плата за землю є місцевим податком, а згідно з п. 19 ст. 64 Бюджетного кодексу України належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів територіальних громад. Таким чином, кошти, що сплачуються як орендна плата за землю, навіть державної форми власності, підлягають зарахуванню до бюджету громади м. Черкаси.
Позивач посилається також на рішення Черкаської міської ради від 24.12.2024 № 70-3 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2025 рік», яким визначено, що орендна плата за землю надходить до доходів місцевого бюджету. Отже, недоотримання цих коштів у розмірі 1 384 724,91 грн свідчить про порушення інтересів громади, представником якої є Черкаська міська рада.
Щодо застосованої ставки орендної плати зазначено, що при обчисленні розміру безпідставно збережених коштів застосовано ставку 3 % від нормативної грошової оцінки, визначену рішенням Черкаської міської ради № 2-4690 від 27.09.2019 «Про затвердження положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси».
Згідно з п. 14.1.147 ПК України та ст. 206 ЗК України, користування землею є платним, а плата справляється як обов'язковий платіж незалежно від форми власності. У згаданих рішеннях міської ради ставки встановлено для всієї території міста, без розмежування земель державної чи комунальної форми власності, тому застосування ставки 3 % є правомірним і відповідає мінімальному рівню орендної плати, встановленому пп. 288.5.1 та 288.5.2 ПК України.
Щодо індексації нормативної грошової оцінки землі представник міської ради наголосила, що, керуючись правилами п.п. 289.1, 289.2 ПК України для розрахунку податку та орендної плати використовується НГО земельної ділянки з урахуванням щорічного коефіцієнта індексації (Кі), який обчислює за формулою Кі = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік; якщо І перевищує 115 %, застосовується значення 115 %. Коефіцієнт індексації застосовується кумулятивно залежно від дати проведення НГО, зазначеної в технічній документації.
З приводу строків позовної давності представник Черкаської міської ради зазначив, що строк позовної давності не пропущено, оскільки його перебіг продовжувався на період дії карантину COVID-19 та зупинений на період дії воєнного стану.
Щодо доводів про звернення відповідача із заявою про укладення договору представник позивача вважає ці твердження юридично незначущими, оскільки предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів (неодержаного доходу) за фактичне користування землею без укладеного договору.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, заявник зазначає, що власник нерухомого майна стає фактичним користувачем земельної ділянки з моменту набуття права власності і відтоді зобов'язаний сплачувати плату за користування нею, а до укладення договору оренди ці кошти є безпідставно збереженими
Таким чином, факт звернення ОСОБА_1 із заявою про укладення договору оренди не звільняє його від обов'язку компенсувати втрати бюджету, оскільки правові підстави користування земельною ділянкою не були належно оформлені.
У відповіді на відзив Черкаська міська рада вказує, що: склад позивачів у справі визначено вірно, розмір ставки орендної плати обґрунтований чинними рішеннями міської ради, строки позовної давності не пропущено, доводи відповідача про добросовісність та відсутність вини не впливають на суть кондикційних зобов'язань.
З огляду на викладене, міська рада просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення
Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчин С.О. 21.05.2025 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із указаним позовом (надійшов до суду 23.05.2025). Одночасно заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси заяву про забезпечення позову задоволено. Накласти арешт на нерухоме майно - незавершене будівництво, цех № 45 Черкаського заводу телеграфної апаратури з підвалом, 2Б, пд, огорожа № 11-12 (реєстраційний номер 1168701171101), розташоване на земельній ділянці площею 1, 2226 га за кадастровим номером 7110136700:05:003:0078 по АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Відповідачем 17.06.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
Прокурором та представником Черкаської міської ради 23.06.2025 подано відповіді на відзив, у яких вони просили задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представником позивача Черкаської міської ради Коломієць Т.В. 22.09.2025 подано клопотання про долучення доказів.
Представником відповідача Горобцем С.О. 22.09.2025 подано заяву про застосування строків позовної давності.
Представником позивача Черкаською міською радою Коломієць Т.В. 30.09.2025 подано заяву, у якій вона просила відмовити у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
Представником відповідача Горобцем С.О. 22.10.2025 подано клопотання про долучення доказів.
Представником позивача Черкаської обласної державної адміністрації 23.10.2025 подано клопотання про долучення доказів.
В судовому засіданні 23.10.2025 представник прокурор Куліш А.А. та представник позивача Черкаської міської ради Коломієць Т.В. підтримали позовні вимоги, наголосили на доводах, викладених у позовній заяві.
Представник позивача Черкаської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, представником Окрушко А.М. 23.10.2025 подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник відповідача Горобець С.О. проти задоволення позовних вимог заперечував. Одночасно звернув увагу на сплив строків позовної давності.
Суд 23.10.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення.
ІІ. Мотивувальна частина рішення
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, оцінка суду
Згідно з матеріалами справи, на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:05:003:0078, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,2226 га, знаходиться об'єкт незавершеного будівництва - цех № 45 з підвалом, 2Б, пд та огорожа, 11-12.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 07.02.2019 право власності на зазначений об'єкт зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від тієї ж дати, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу (реєстраційний № 880) .
Витяг з Державного земельного кадастру свідчить, що земельна ділянка має цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, форма власності державна.
Після набуття права власності на об'єкт нерухомості відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, на якій він розташований, договору оренди не укладено, заяв про надання землі у власність або користування не подавав, проте фактично користується нею з лютого 2019 року.
Відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки підтверджуються витягами з технічної документації: станом на 04.02.2021 - 6 627 592,34 грн; станом на 26.11.2024 - 8 811 767,24 грн; станом на 11.04.2025 - 9 868 704,94 грн.
Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів здійснено з урахуванням ставки 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки відповідно до п. 289.2, 289 ПК України.
Згідно з листом виконавчого комітету Черкаської міської ради від 14.04.2025 № 7370/10304-01-11, за період з 07.02.2019 по 01.04.2025 відповідачем не сплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим територіальна громада м. Черкаси недоотримала кошти в сумі 1 384 724,91 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Черкаської міської ради від 09.11.2021 № 13-27 надано згоду на прийняття у комунальну власність земельної ділянки 7110136700:05:003:0078, акт приймання-передачі між Черкаською обласною державною адміністрацією та Черкаською міською радою відповідно до вимог ст. 117 ЗК України підписано 04.07.2025 та 21.07.2025 зареєстрована право комунальної власності на земельну ділянку.
Оцінюючи надані сторонами докази та наведені доводи, суд дійшов таких висновків
Щодо правомірності визначення Черкаської міської ради позивачем
Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 та пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України, плата за землю є місцевим податком, а згідно з п. 19 ст. 64 Бюджетного кодексу України належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів територіальних громад.
Тому несплата плати за землю безпосередньо порушує майнові інтереси територіальної громади м. Черкаси, представником якої є Черкаська міська рада, і надає їй право на судовий захист такого інтересу.
Належність земельної ділянки до державної власності у спірний період (до підписання акта приймання-передачі 04.07.2025 та реєстрації 21.07.2025 права власності за Черкаською міською радою) не усуває інтересу територіальної громади, пов'язаного із зарахуванням плати за землю до місцевого бюджету за місцем розташування ділянки.
Саме тому прокурор звернувся в інтересах двох суб'єктів: Черкаської обласної військової адміністрації - як уповноваженого органу держави щодо права власності на землю в спірний період; Черкаської міської ради - як представника територіальної громади, бюджет якої недоотримав кошти.
Отже, Черкаська міська рада є належним позивачем у справі як представник територіальної громади - отримувача надходжень від плати за землю та суб'єкт, чиї бюджетні права порушено внаслідок безоплатного фактичного користування земельною ділянкою. Тому заперечення відповідача щодо неналежності Черкаської міської ради як позивача відхиляються як необґрунтовані.
З приводу наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України, прокурор має право звернутися до суду в інтересах держави у випадку, коли захист цих інтересів не здійснюється або здійснюється неналежним чином уповноваженими органами.
Предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності, розташованою в межах м. Черкаси.
Плата за землю належить до місцевих податків (п. 10.1.1, п. 265.1.3 ПК України) і є доходом загального фонду місцевого бюджету (п. 19 ст. 64 БК України).
Отже, несплата такої плати порушує як інтереси держави, пов'язані з управлінням землями державної власності, так і інтереси територіальної громади м. Черкаси, яка недоотримує кошти місцевого бюджету. Це свідчить про наявність охоронюваного законом публічного інтересу, що потребує представництва прокурора.
Як убачається з матеріалів справи, прокурор звертався до Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської міської ради щодо вжиття заходів стосовно оформлення права користування землею або стягнення належних коштів.
Листом Черкаської обласної державної адміністрації від 17.04.2025 № 01/01-35/4655 підтверджено, що орган не здійснював жодних дій щодо стягнення коштів або укладення договору оренди, а також не заперечує проти представництва прокуратурою її інтересів.
Листом Черкаська міська рада від 14.04.2025 № 7370/10304-01-11 повідомила, що не має можливості самостійно звернутися до суду через належність ділянки до державної власності, і просила прокуратуру здійснити представництво її інтересів.
Отже, прокурором доведено наявність умов, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» - компетентні органи не вжили заходів захисту у розумний строк.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської міської ради, оскільки компетентні органи протягом тривалого часу не вжили заходів щодо усунення порушень законодавства та відновлення майнових прав держави і територіальної громади.
Щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог
У ч. 1 ст. 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Отже, нотаріус, посвідчивши 07.02.2019 договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , здійснив державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України після набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, право користування земельною ділянкою припиняється.
Набувши у власність нерухоме майно відповідач не уклав договору оренди землі, яка перебувала у державній власності.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
За змістом ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з пунктом «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Частиною 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.
У п. 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. 288.5 ст. 288 ПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.
Частинами 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної або державної власності без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування або орган державної влади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Для кондикційних зобов'язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. 1212-1214 ЦК України).
Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах: від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).
У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку ст. 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).
У постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що «до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України».
Як зазначено у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
Стосовно визначення розміру безпідставно збережених коштів суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи заявлену суму недоотриманої орендної плати, позивач послався на Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», постанову КМУ від 03.11.2021 № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок» рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2010 № 5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси», від 13.05.2010 № 5-657 «Про плату за оренду землі», від 27.06.2019 № 2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», від 24.12.2024 № 70-3 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2025 рік».
Наданий позивачем розрахунок неотриманого доходу підтверджується належними і допустимими доказами та належним чином обґрунтований.
Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування відповідачем наданого позивачем розрахунку недоотриманого доходу.
Щодо доводів відповідача про те, що у разі укладення договору оренди у 2021 році розмір зобов'язань був би меншим через «незастосування індексації», суд зазначає, що ці твердження є гіпотетичними та не ґрунтуються на положенням законодавства, оскільки індексація нормативної грошової оцінки (НГО) є імперативною вимогою п.п. 289.1, 289.2 ПК України, застосовується кумулятивно з дати проведення НГО і не може бути скасована або змінена умовами договору.
Суд також бере до уваги, що обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням ч. 2 ст. 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Щодо доводу відповідача про сплив строків позовної давності суд дійшов такого висновку
Статтею 256 ЦК унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст. 263 та 264 ЦК України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
У зв'язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.
З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.
Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 набув у власність нерухоме майно, на якому знаходиться земельна ділянка 07.02.2019.
При цьому, з 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п. 19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19, Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.
Позов подано 21.05.2025, тобто під час зупинення перебігу позовної давності. За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а доводи відповідача про його пропуск є необґрунтованими та відхиляються судом.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення прокурором судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 18 130,70 грн підтверджується платіжною інструкцією від 19.05.2025 № 923.
Згідно із копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України, відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
За ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (див. постанови Верховного Суду України № 6-152цс17 від 01.03.2017, № 6-1065цс17 від 16.08.2017, Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 707/2717/21).
Ураховуючи, що відповідач відноситься до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати Черкаській обласній прокуратурі за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору в сумі 18 130,70 грн.
Крім того, як встановлено судом, ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 26.05.2025, що постановлена у справі № 712/7014/25, вжито заходи забезпечення позову.
Частинами 1, 7 ст. 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Оскільки учасниками справи не подано вмотивованого клопотання про скасування заходу забезпечення позову, а суд не вбачає підстав для його скасування з власної ініціативи, тому, заходи забезпечення позову, вжиті вказаною вище ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням у цивільній справі №712/7014/25 законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На підставі наведеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позов заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчина Станіслава Олеговича в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 25212542, адреса: вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси) безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати за користування у період з 07.02.2019 до 01.04.2025 земельною ділянкою площею 1,2226 га, кадастровий номер 7110136700:05:003:0078, що розташована по АДРЕСА_1 в сумі 1 384 724 (один мільйон триста вісімдесят чотири тисячі сімсот двадцять чотири) грн 91 (дев'яносто однієї) коп.
Компенсувати Черкаській обласній прокуратурі за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 18 130 (вісімнадцять тисяч сто тридцять) грн 70 (сімдесят) коп.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.05.2025, що постановлена у справі №712/7014/25 продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням у цивільній справі №712/7014/25 законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 ЦПК України.
Повне рішення складено 31.10.2025.
Учасники справи:
Черкаська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02911119, адреса: бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси.
Позивач 1: Черкаська обласна військова адміністрація, ЄДРПОУ 00022668, адреса: бульв. Шевченка, 185, м. Черкаси.
Позивач 2: Черкаська міська рада, ЄДРПОУ 25212542, адреса: вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя В.О. Пономар