Справа № 567/1751/25
Провадження №3/567/787/25
29 жовтня 2025 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Рівненської області Василевич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Острог матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
27.09.2025 р. о 00 год. 34 хв. ОСОБА_1 в м.Острог по вул.Луцька, 15 Рівненського району (Острозька МТГ) Рівненської області керував транспортним засобом - мопедом марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на предмет визначення стану алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» №ARBH - 0619, що підтверджується тестом № 4228 від 27.09.2025р., результат огляду становить 1,70 проміле.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.Письмових пояснень з викладом своїх заперечень щодо суті правопорушення, вчинення якого ставиться ОСОБА_1 у провину, від нього до суду не надходило. В заяві поданій до суду ОСОБА_1 фактично визнав свою провину та просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.
Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не є обов'язковою, а відтак суд не вбачає перешкод та вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п.41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п.27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
Беручи до уваги завдання КУпАП та з урахуванням невідворотності покарання за винні дії, доведені у встановленому законом порядку, суд приходить до переконання, що за відсутності в матеріалах справи будь-яких доводів ОСОБА_1 на заперечення обставин, викладених у складеному відносно нього протоколі, та з урахуванням необов'язкової його участі при розгляді даної справи, суд не вбачає порушення його прав у разі розгляду справи у його відсутності.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, за наведених вище обставин, суд не вбачає перешкод та вважає за можливе розгляд справи здійснювати на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд при вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виходить з наступного.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у день та час, вказаний у складеному відносно нього протоколі від 27.09.2025 року підтверджується відеозаписом зі службового реєстратора поліцейського, а також постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5813326 від 27.09.2025р., згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП (порушення вимог п.2.1"а" ПДР України).
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст.266 КУпАП, "Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015р. №1452/735 та "Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103.
Відповідно до вказаних нормативно-правових актів оглядові на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння згідно з ознаками такого стану, встановленими у вищезгаданій Інструкції, затвердженій спільним наказом МВС України та МОЗ України.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, направлення на огляд водія до медичного закладу, ознаками алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 були запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.
Тобто працівник поліції вказав підстави у зв'язку з якими він вважає, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння та останній погодився на проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу на визначення стану сп'яніння за допомогою газоаналізатора "Alcotest Drager 6810".
З дослідженого судом відеозапису зі службового реєстратора поліцейського встановлено, що після зупинки транспортного засобу, керованого ОСОБА_1 , під час спілкування з останнім у нього були виявлені ознаки сп'яніння, про що водію було повідомлено та запропоновано пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодився. В подальшому водію було надано для огляду цілісність упаковки трубки до алкотестера, роз'яснено порядок застосування приладу, та після продування алкотестера показ приладу становив 1,70 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився та відмовився пройти повторний огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. В подальшому водію були роз'яснені його права та складені відповідні процесуальні документи, з якими ознайомили ОСОБА_1 .
З роздруківки тестування на алкоголь № 4228 від 27.09.2025 р. встановлено, що при проведенні освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння результат тесту становить 1,70 проміле, ОСОБА_1 погодився з достовірністю вказаного результату, про що свідчить власноручно виконаний ним підпис у зазначеній роздруківці та відповідний підпис водія в акті огляду на стан сп'яніння.
Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що поліцейським на ім'я ОСОБА_1 було складено направлення на огляд водія в медичному закладі з метою виявлення алкогольного сп'яніння, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 466235 від 27.09.2025 р., ОСОБА_1 цього дня о 00 год.34 хв. в м.Острог по вул.Луцька, 15 Рівненського району (Острозька МТГ) Рівненської області керував транспортним засобом - мопедом марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на предмет визначення стану алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» №ARBH - 0619, що підтверджується тестом № 4228 від 27.09.2025р., результат огляду становить 1.70 проміле, та вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 "а" ПДР України.
ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення не навів будь-яких заперечень чи доводів, які б спростовували обставини, викладені у складеному відносно нього протоколі та відмовився від надання пояснень, посилаючись на ст.63 Конституції України.
В ході судового розгляду не встановлено підстав вважати, що поліцейські, перебуваючи при виконанні службових обов'язків, діяли упереджено по відношенню до ОСОБА_1 , переслідуючи інші цілі, а ніж передбачені законодавством у випадку виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 не навів суду будь-яких обґрунтованих доводів та не надав суду жодних доказів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.
Згідно п.2.9 "а" Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 "а" ПДР, за якими водієві забороняється керувати транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а тому в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім того, відповідно до ст.16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Застосовуючи вид адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України та згідно електронної бази даних ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
При вирішенні питання щодо застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 р., будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілем є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Так, згідно правового поля України (п.2.9 "а" ПДР України, ст.16 Закону України "Про дорожній рух") водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, та згідно ст.130 КУпАП у разі порушення встановлених заборон водій несе встановлену відповідальність.
Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП встановлено відповідальність у виді накладення стягнення - штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так і додатковий є безальтернативним.
Позбавляючи права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.30 та ч.1 ст.130 КУпАП.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та може бути спричинена відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі №702/301/20).
Застосовуючи вид адміністративного стягнення враховується особа порушника, ступінь його вини, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки.
Обставин, що обтяжують відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень не встановлено. Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 є визнання вини.
При накладенні адміністративного стягнення судом взято до уваги, що ОСОБА_1 протягом року притягувався до адміністративної відповідальності, за віком та станом здоров'я є працездатним, ОСОБА_1 повинен був розуміти існуючі додаткові обмеження щодо вживання спиртних напоїв особами, які здійснюють керування транспортними засобами,однак знехтував та проігнорував такими обмеженнями, відтак суд вбачає фактичні та правові підстави для застосування адміністративного стягнення згідно санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень та буде відповідати характеру вчинених правопорушень та меті адміністративного стягнення.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23, 24, ст.40-1, ч.1 ст.130 ст.ст.221, 276, 283, 284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 таким, що вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
У разі несплати штрафу в 15-ти денний термін, штраф підлягає примусовому стягненню в порядку ст.308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Реквізити для сплати штрафу:
Отримувач коштів: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA218999980313020149000017001. Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.