Справа № 565/2702/25
Провадження № 3/565/718/25
30 жовтня 2025 року м.Вараш
Суддя Вараського міського суду Рівненської області Бренчук Г.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
- за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №660796 від 19 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 , 19 жовтня 2025 року, близько 21 год. 43 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , вчинив відносно дружини ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характер, що виражалося в нанесенні тілесних ушкоджень та моральному приниженні.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , якому роз'яснені судом положення ст.268 КУпАП, вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що 19 жовтня 2025 року у нього з дружиною ОСОБА_2 виник конфлікти на побутовому грунті, будь-якого умислу на вчинення саме насильства в сім'ї він не мав, фізичного та психологічного насильства до дружини він не застосовував. Вказав, що до поліції зателефонував їх малолітній син ОСОБА_3 , який помилково сприйняв обставини події. Просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_2 подала до суду заяву у якій вказала, що 19 жовтня 2025 року між нею та чоловіком ОСОБА_1 виник конфлікт на побутовому грунті. Вказала, що конфлікт з чоловіком врегульовано, претензій до нього не має, будь-якої шкоди її фізичному чи психічному здоров'ю не завдано.
В судовому засіданні потерпіла підтримала свою заяву, підтвердила, що чоловік 19 жовтня 2025 року тілесних ушкоджень їй не наносив, морального приниження вона не зазнала, домашього насильство чоловік не вчиняв. Зазначила, що до поліції вона не зверталася, малолітній син ОСОБА_3 , не зрозумівши реальних обставин, зателефонував до поліції. Вказала, що жодних претензій до ОСОБА_1 не має, провадження у справі просила закрити.
Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, вивчивши зібрані органом поліції матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №660796 від 19 жовтня 2025 року; рапорт ЄО №8371 від 19 жовтня 2025 року; письмові пояснення ОСОБА_1 , диск з відеозаписом.
З рапорту ЄО №8371 від 19 жовтня 2025 року убачається, що 19 жовтня 2025 року о 21 год. 43 хв. зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_4 , заявнику 8 років.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт - особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні вказали, що 19 жовтня 2025 року між ними виник конфлікт на побутовому грунті, малолітній син ОСОБА_3 , помилково сприйнявши обставини події, зателефонував у поліцію. Потерпіла зазначила, що шкоди її фізичному чи психічному здоров'ю не завдано, до поліції вона не зверталася.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Суд розглядає справу про адміністративне правопорушення лише в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
У ст.7 КУпАП зазначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Згідно з ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст.173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Вараський міський суд суд Рівненської області.
Суддя Г. В. Бренчук