Справа №949/931/25
про залишення без руху
31 жовтня 2025 рокуДубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого-судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Представник позивача «Свеа Фінанс» Аліна Паладич, через систему «Електронний суд» звернулася до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовом до відповідачки ОСОБА_1 та просить стягнути з неї на користь позивача суму заборгованості у загальному розмірі 51015,23 грн., а саме: за договором №3232826 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 жовтня 2022 року в розмірі 11817,40 грн.; за договором про надання фінансового кредиту №48835-03/2023 від 30 березня 2023 року в розмірі 24430,00 грн.; за договором №936005 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 26 лютого 2023 року в розмірі 14767,83 грн.
Ухвалою суду від 30 квітня 2025 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження (а.с.68).
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку, що при подачі до суду заяви позивачем було порушено вимоги цивільного процесуального законодавства, що регламентує порядок звернення до суду з позовними заявами, а саме порушено вимоги ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, до позовної заяви додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №11 від 08 квітня 2025 року, з якої встановлено, що ТОВ «Свеа Фінанс» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с.7).
У той же час, зі змісту позовної заяви та її вимог встановлено, що предметами спору у даній справі є три окремих кредитних договорів, а саме: договір №3232826 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 жовтня 2022 року (а.с.8-16), заборгованість за яким становить - 11817,40 грн.; договір про надання фінансового кредиту №48835-03/2023 від 30 березня 2023 року (а.с.45 зворот-47), заборгованість за яким становить - 24430,00 грн.; договір №936005 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 26 лютого 2023 року (а.с.80-83), заборгованість за яким становить - 14767,83 грн.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подачу до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з положеннями п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2011 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Верховний Суд у справі №909/243/18, акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, ВС зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Згідно ч.1 ст.188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, провадження № 12-231гс18).
Також Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).
Отже, вимога про стягнення заборгованості за кожним кредитним договором є самостійною вимогою.
Звертаючись до суду з даним позовом представник позивача просить стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 51015,23 грн. Зі змісту позову та доданих документів вбачається, що така заборгованість утворилась за трьома окремими кредитними договорам, укладеними з відповідачкою, а саме: за договором №3232826 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 жовтня 2022 року, з ТОВ «Лінеура Україна»; за договором про надання фінансового кредиту №48835-03/2023 від 30 березня 2023 року, з ТОВ «ФК «Інвеструм»; за договором №936005 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 26 лютого 2023 року, з ТОВ «Слон Кредит», тобто позивач заявляє по суті три самостійні вимоги майнового характеру, однак при цьому об'єднує суму заборгованості по трьох окремих самостійних кредитних договорах в одну суму, з якої сплачено судовий збір, що має відображення у платіжній інструкції №11 від 08 квітня 2025 року.
Таким чином, позов містить три вимоги майнового характеру: стягнення кредитної заборгованості за трьома окремими договорами, по кожному з яких позивачем нараховано заборгованість окремо та зазначено її складові, такі як заборгованість за основною сумою боргу та заборгованість за відсотками.
Заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, хоча й стосуються одного відповідача. Вимоги за вказаними кредитними договорами не є похідними від основної позовної вимоги. При цьому при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених у договорах.
Тобто заявлено по суті три самостійні вимоги майнового характеру по трьох окремих самостійних кредитних договорах, об'єднаних позивачем в одному позові, за яким позивачем сплачено судовий збір, як за одну вимогу майнового характеру.
Також, можливість пред'явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє стверджувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо одного відповідача. Також, якщо б позивач подавав окремі позови про стягнення заборгованості за кожним кредитним договором, то мав би сплатити судовий збір за кожен з них.
Беручи до уваги, що позивачем заявлено три окремі вимоги майнового характеру, за подачу до суду позову про стягнення заборгованості за трьома кредитними договорами, тому позивачу із врахування коефіцієнту 0,8 ставки, необхідно було сплатити 7267,20 грн. судового збору, тобто за кожну вимогу по 2422,40 грн (2422,40 грн * 3 = 7267,20 грн).
Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", необхідно доплатити 4 844,80 грн. судового збору.
З огляду на наведене та відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя вважає, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, необхідно залишити без руху та надати позивачу термін 5 днів з моменту отримання ухвали на усунення вказаних недоліків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Відповідно до ч.ч.12, 13 ст.187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 187, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - залишити без руху.
Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" строк для виправлення вказаних у даній ухвалі недоліків заяви 5 (п'ять) днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, заява буде залишена без розгляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/1706
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Рівненської області Оборонова І.В.