Справа № 524/12317/25
Провадження № 2/524/6069/25
31.10.2025 року Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Предоляк О.С., розглянувши в м Кременчуці в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2025 року ТОВ «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23700, 94 грн. В обґрунтування позову зазначають, що 28.01.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 488054-КС-001 про надання кредиту в електронній формі шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до договору відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн., строком на 16 тижнів до 19.05.2024 на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,15957313 % в день фіксована, із сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 1200 грн., який зобов'язувався повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 2100 грн., натомість свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 04.09.2025 утворилась заборгованість в розмірі 23700, 94 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 8000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 15209, 39 грн., суми прострочених платежів за комісією - 491, 55грн.
Ухвалою суду від 12.09.2025 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судова кореспонденція направлена на адресу відповідача повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8ст.178ЦПК України зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходив.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28 січня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 , в електронній формі шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, укладено договір № 488054-КС-001 про надання кредиту в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про електронну комерцію. За умовами п.2.1. договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Пунктами 2.3., 2.4., 2.5., 2.6., 2.7., 2.8. договору визначено строк кредиту 16 тижнів; процентна ставка: в день1,15957313 % фіксована (стандартна); комісія за надання кредиту1200 грн.; загальний розмір наданого кредиту 8000грн.; строк дії договору до 19.05.2024 року.
Пунктом 3.2. договору визначено, що протягом строку кредитування проценти за кредитом нараховуються за ставкою, вказаною у п.2.4 Договору, на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору.
Згідно п. 3.2.1. договору у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п.2.4. договору.
Відповідно до п.3.2.2. сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №l до договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №l до договору, та до закінчення терміну дії договору.
Сторони в п.3.2.3 договору кредиту, погодили графік платежів, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
Даний кредитний договір містить відмітку про підписання його відповідачем електронним підписом ідентифікатором UA-0865, який направлений на номер телефону, що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.
ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов'язання за договором про надання кредиту перерахувавши грошові кошти у розмірі 8 000 грн. на картку позичальника, що вказана ним в особистому кабінеті.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на 04.09.2025 утворилась заборгованість в розмірі 23700, 94 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 8000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 15209, 39 грн., суми прострочених платежів за комісією - 491, 55грн.
Вищевказаний договір укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідними електронними підписами сторін.
Відповідно до статті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно достатті 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію»(далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис'є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цимЗакономодноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заяв про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем перераховано грошові кошти.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма істотними умовами та йому надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
З огляду на викладене, враховуючи, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладання з відповідачем правочину.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позичальником та відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).
Відповідно до вимог частини першоїстатті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 629ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У відповідності до положень статті 611ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У кредитному договорі сторони обумовили розмір процентів за кожен день користування кредитом та визначили термін дії договору до 18.06.2024 року.
Отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти за користування ними у зазначеному розмірі, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст.1054,1056-1 ЦК України.
ТОВ «Бізнес позика» згідно умов договору нараховано відсотки за користування кредитом до 19.05.2024, тобто у строки передбачені договором, що є платою за право користування наданими кредитними коштами на визначених законодавством умовах.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по сплаті комісії. суд зазначає наступне.
Частинами 1,3ст. 509 ЦК Українивказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗакономУкраїни «Про споживче кредитування»-10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статі12 Закону.
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що зазакономповинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягаєЗаконУкраїни «Про споживче кредитування»
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина другастатті 8 Закону № 1734-VIII).
Постановою Правління Національного банку України від 11.02.2021 № 16затверджено Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно пункту 1 яких до загальної вартості кредиту для споживача можуть включатися комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб [комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту).
Проте, у спірному кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з наданням кредиту позичальнику, та за які позивачем встановлена комісія.
Враховуючи що позивачем ТОВ «Бізнес Позика» не зазначено та не надано суду доказів наявності, переліку послуг, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору позовна вимога про стягнення з відповідача комісії. необґрунтована та задоволенню не підлягає, оскільки в силу вимог частин першої, п'ятоїстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування»такі умови договору про споживчий кредит є нікчемними та не породжують відповідних прав та обов'язків сторін.
Виходячи із наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором судом встановлено, що відповідачем фактично сплачено тіло кредиту та відсотки у розмірі 2100 грн за умовами договору З огляду на вищевказане, сплачену відповідачем комісію за управління (обслуговування) кредиту необхідно вирахувати із суми основної заборгованості за тілом кредиту, а відтак, розмір боргу в цій частині підлягає зменшенню Отже позовні вимоги позивача є обґрунтованими лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5900 грн ( 8000 грн - 2100 грн )та заборгованості по відсотках 15209, 39 грн, що у загальному розмірі становить 21109, 39 грн.
Відповідно до положеньстатті 141ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2157, 53 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями10,12,81,141,264,265,273, 280-289,352,354ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість кредитним договором № № 488054-КС-001 від 28.01.2024року у розмірі 21109, 39 грн.. та у повернення сплаченого судового збору 2157, 53 грн.
В решті вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Позивач : товариство з обмеженою відповідальністю ««Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 41084239, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, оф. 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1
Суддя Олена Предоляк