вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"11" березня 2025 р. Справа № 370/2276/20
Провадження № 2/370/73/24
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Косенко А.В.,
із секретарем судового засідання Зозулею Я.А.,
за участю:
представника позивача Ілюшенко К.В.,
представника відповідачів Дряпачка С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду у смт Макарів Київської області справу за позовом
керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Дмитруня Юрія Олександровича в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження, державного акту на право власності на землю та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
Керівник Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Дмитрунь Юрій Олександрович звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження, державного акту на право власності на землю та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 249 від 17.02.2009 «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці України ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в межах Соснівської сільської ради» - ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в межах Соснівської сільської ради Макарівського району Київської області.
На підставі зазначеного розпорядження зареєстровано та видано ОСОБА_3 державний акт серії ЯЖ № 373668 від 19.01.2010 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,9999 га, кадастровий номер 3222787700:04:002:0035.
Згідно інформації Макарівської районної державної нотаріальної контори від 16.07.2020 за № 702/01-16 встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, а згідно матеріалів спадкової справи за № 51/2019 спадкоємцями є її сини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Установлено, що розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації № 249 від 17.02.2009 щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства прийнято поза межами компетенції, у зв'язку з чим набуття права власності на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, відбулась із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.
Так, за інформацією ДП «Макарівське лісове господарство» від 13.03.2019 №04.1-19/68 земельна ділянка з кадастровим номером 3222787700:04:002:0035 площею 0,9999 га розташована на землях лісогосподарського призначення кварталу 73 Бишівського лісництва. Погодження на вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало.
Таким чином, факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року ДП «Макарівське лісове господарство».
За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 28.03.2019 №316 земельна ділянка з кадастровим номером 3222787700:04:002:0035 надана у власність ОСОБА_4 розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації від 17.02.2009 №249 відноситься до лісів ДП «Макарівське лісове господарство» і накладається на квартал 73 (за матеріалами лісовпорядкування 2014 року) Бишівського лісництва ДП Макарівське лісове господарство» .
Отже, право користування ДП «Макарівське лісове господарство» землями лісогосподарського призначення відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року.
Таким чином, розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації від 17.02.2009 №249 про передачу у власність земель лісогосподарського призначення для особистого селянського господарства прийняте всупереч вимогам п. ґ) ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України.
Однак, за інформацією ДП «Макарівське лісове господарство» від 13.03.2019 № 04.1-19/68, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 02.04.2019 №04-48/663 встановлено, що останні згоди на вилучення чи припинення права постійного користування вказаними землями не надавали.
Таким чином, розпорядженнями голови Макарівської районної державної адміністрації передано у власність земельні ділянки лісового фонду та змінено їх цільове призначення без згоди землекористувача, всупереч вимогам ч. 5 ст. 116, ч. 2, 3 ст. 142 Земельного кодексу України.
За інформацією ДП «Макарівське лісове господарство» від 13.03.2019 №04.1-19/68 встановлено, що погодження на зміну цільового вищевказаних земельних ділянок не надавалось та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарських потреб не приймалися.
Таким чином, розпорядження голови Макарівської райдержадміністрації від 17.02.2009 №249 прийняте всупереч вимогам ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції станом на 2009 рік) ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України, за відсутності погодження зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення з органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Позивач просить: визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право; визнати недійсним розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області від № 249 від 17.02.2009 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в межах Соснівської сільської ради; визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 373668 від 19.01.2010 року на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,9999 га, з кадастровим номером 3222787700:04:002:0035, виданий ОСОБА_3 ; витребувати на користь держави в особі ДП «Макарівське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,9999 га, кадастровий номер 3222787700:04:002:0035; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 06.11.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 08.09.2021, задоволено клопотання представника позивача та витребувано з Макарівської районної державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 .
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 03.05.2023, залучено до участі у справі в порядку процесуального правонаступництва: Київську обласну державну адміністрацію замість Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство»; Бучанську районну державну адміністрацію Київської області замість Макарівської районної державної адміністрації Київської області.
Протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 15.10.2024 задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 15.10.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 17.12.2024.
Представник позивача прокурор Ілюшенко К.В. позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити з посиланням на те, що спірна земельна ділянка на момент відведення в приватну власність належала до земель лісогосподарського призначення.
Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 адвокат Дряпачко С.І. позовні вимоги заперечив, просив відмовити в їх задоволенні з посиланням на те, що про обрано неналежних спосіб захисту, сплинули строки позовної давності та прокурором не надано належних доказів на підтвердження факту віднесення спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення на момент відведення.
У передбачений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідачі та їх представник адвокат Дряпачко С.І. відзиву не подали. Разом з тим, до матеріалів справи долучено письмові пояснення адвоката Дряпачка С.І., згідно яких представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та наголошував, що позивачем не надано публічних звітів за 2008, 2009 та 2014 роки, а також планово-картографічних матеріалів з зазначенням належності земель, з межами земельної ділянки з кадастровим номером 3222787700:04:002:0035, з нанесенням кварталу, де б були зображені будь-які зелені насадження, копії планшету та доказів наявності копії плану лісонасаджень на вказаній земельній ділянці, територія якого б обліковувалась, і на даний час обліковується як землі лісогосподарського призначення, планшету лісовпорядкування за 2008, 2009 та 2014 роки кварталу №73, копій плану лісонасаджень, картосхеми глибини залягання ґрунтоутворюючих порід, схеми урочища, таксаційного опису кварталу №73, станом на 2008, 2009, 2014 роки.
Відповідачі наголошували, що ОСОБА_3 була добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, і вона, за свого життя, не могла знати, не знала, та не повинна нести відповідальності за можливі порушення норм чинного законодавства Макарівською районною державною адміністрацією Київської області при вирішенні питання про передачу у власність земельної ділянки.
Спірна земельна ділянка площею 0,9999 га під ОСГ знаходилась у користуванні ОСОБА_3 , була вільна від будь-яких зелених насаджень. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, відповідачі не повинні відповідати за дії органу державної влади, а втручання у право власності - повинно бути законним.
Згідно кадастрового плану, довідки форми 6-зем Управління земельних ресурсів у Макарівському районі та висновків: 1) Соснівської сільської ради №06 від 19.05.2008 року; 2) Управління земельних ресурсів у Макарівському районі від 14.05.2008 року
№2720; 3) відділу архітектури і будівництва Макарівської РДА від 14.05.2008 року
№2724; 4) державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 05.09.2008 року №05.03.02-07/57203; 5) Управління охорони навколишнього природного середовища від
25.12.2008 року №06-13/9273; 6) Управління культури і туризму Київської облдержадміністрації від 02.12.2008 року №11/10356/02 вбачається, що спірна земельна ділянка загальною площею 0,9999 га, яка була передана у власність ОСОБА_3 для ведення ОСГ в межах Соснівської сільської ради, відносилась до земель запасу Соснівської сільської ради
Макарівського району Київської області, з яких під сіножаті - передано 0,9999 га.
Отже, на думку відповідачів, спірна земельна ділянка площею 0,9999 га станом на 2008 рік, не відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення (лісів) ДП
«Макарівське лісове господарство» і не накладалась (не могла накладатися) на квартал № НОМЕР_1 за матеріалами лісовпорядкування Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (ДП «Макарівське лісове господарство»).
Також прокурором не надано висновку землевпорядної експертизи, яка б підтверджувала факт накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення на момент відведення в приватну власність.
Представником відповідачів адвокатом Дряпачком С.І. заявлено клопотання про застосування строків позовної давності у виниклих правовідносинах, оскільки він пропущений прокурором без поважних причин.
Також у письмових поясненнях зверталася увага суду на порушення прокурором принципу пропорційності втручання в мирне володіння майном та, як наслідок, порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Представники Київської обласної державної адміністрації та Бучанської районної державної адміністрації, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, до суду не прибули, про причини неявки не повідомили.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно додатку до листа ВО «Укрдержліспроект» №316 від 28.03.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 3222787700:04:002:0035 накладається на 73 квартал Бишівського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.
Згідно листа ДП «Макарівське лісове господарство» №04.1-19/68 від 13.03.2019, за період з 2004 року по теперішній час погоджень на вилучення з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 3222787700:04:002:0035 підприємством не надавалося. Вказана земельна ділянка накладається на землі лісового фонду ДП «Макарівське лісове господарство» квартал 73 виділ 2, 3, 4, 6 Бишівського лісництва.
До матеріалів справи додано копію державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №002967.
Відповідно розпорядження Макарівської районної державної адміністрації №249 від 17.02.2009, затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0.9999 га для ведення особистого селянського господарства в межах Соснівської сільської ради.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №373668, ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0.9999 га, що розташована на території Соснівської сільської ради Макарівського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 3222787700:04:002:0035.
Відомості про вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відсутні.
Згідно листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства №04-48/663 від 02.04.2019, управління не давало погодження на вилучення чи зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222787700:04:002:0035.
Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Макарівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років.
До матеріалів справи представником відповідачів долучено копії з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в межах Соснівської сільської ради Макарівського району, виготовленого ТОВ «Науково-дослідний і проектний інститут раціонального природокористування».
З матеріалів спадкової справи №51/2019 до майна померлої ОСОБА_3 вбачається, що спадкоємцями до майна померлої є її сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно додатку до листа ВО «Укрдержліспроект» №404 від 11.05.2023, земельна ділянка кадастровим номером 3222787700:04:002:0035 накладається на 2 виділ збірного кварталу 73 Бишівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство» за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.
Прокурором до матеріали справи долучено також викопіювання з планшетів №10 ДП «Макарівський лісгосп» Бишівське лісництво лісовпорядкування 2003 року та №12 ДП «Макарівський лісгосп» Бишівське лісництво лісовпорядкування 2014 року, а також проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Макарівське лісове господарство» по Бишівському лісництву таксаційний опис.
Згідно відповіді філії «Макарівське лісове господарство» ДП «Ліси України» №04.1-19/603-23 від 17.10.2023, площа та конфігурація виділу 2 кварталу 73 Бишівського лісництва філії «Макарівське лісове господарство» за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років не змінювалася. Погодження щодо вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення філією «Макарівське лісове господарство» не надавалися.
Згідно відповіді філії «Макарівське лісове господарство» ДП «Ліси України» №04.1-19/260-23 від 18.05.2023, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року ДП «Макарівський лісгосп» Бишівське лісництво, земельна ділянка з кадастровим номером 3222787700:04:002:0035 накладається на квартал 73 виділ 2, який обліковується як лісові культури площею 13.5 га.
У філії відсутня інформація щодо надання ДП «Макарівський лісгосп» згоди на вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення у виділі 2 кварталу 73 Бишівського лісництва, а також відсутня інформація щодо прийняття органами державної влади чи місцевого самоврядування рішень щодо вилучення зазначеної земельної ділянки.
Згідно положень ст. ст. 19, 55, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) спірна земельна ділянка відносилася до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.
Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.
Згідно ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.
Зокрема, така правова позиція, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлена судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс 14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, та постановах Великої Палати Верховного Суду у від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі №369/1777/13-ц.
Позивачем на підтвердження факту віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення надано лист ВО «Укрдержліспроекту» з картографічними матеріалами. Інформація надана Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект», яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО «Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.
Висновок про належність, достатність та достовірність документів, наданих вищевказаним органом висловлено також Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6829/16, де вказано: «Відхиляючи наведені докази, суд апеляційної інстанції не врахував, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.
ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.
Згідно зі ст. ст. 18, 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.
Відповідно до частини першої цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Аналогічне положення міститься й у статті 20 Земельного кодексу України.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у вилученні земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, для суспільних потреб та у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності, зобов'язані до початку проведення проектних робіт погодити з власниками землі, крім викупу земельних ділянок з підстав, що допускають можливість їх примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності, і землекористувачами, органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.
Отже, рішення про вилучення (припинення права) земельної ділянки за погодженням із землекористувачем має право приймати відповідний орган державної влади, який в силу вимог ст. ст. 6, 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Крім того, згідно п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Отже, розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб за межами населеного пункту на даний час покладено на Київську обласну державну адміністрацію, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 122, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового трава та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 373 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
У Постанові Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі № 372/4158/18 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
Відповідно до. ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд враховує викладені висновки, що належним та ефективним способом захисту прав власності в таких правовідносинах є віндикаційний позов шляхом витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння.
Оцінюючі докази суд визнає їх належними допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволення, оскільки позивачем доведе факт відведення спірної земельної ділянки за рахунок земель лісогосподарського призначення. Суд також звертає увагу, що ні розпорядник земельної ділянки, ні постійний користувач не надавали дозволу на її вилучення та/або зміну цільового призначення.
Щодо клопотання про пропуск строку позовної давності, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається не з дня виявлення прокурором порушень законодавства під час здійснення перевірки, а з моменту коли орган в інтересах якого звертається прокурор довідався або міг довідатися про порушення своїх прав.
При цьому, з матеріалів справи встановлено, що про виявлені порушення інтересів держави прокурор дізнався у 2019 році під час моніторингу Публічної кадастрової карти України. З даним позовом Києво-Святошинська місцева прокуратура звернулася до Макарівського районного суду Київської області 28.09.2020 року. Враховуючи, що орган, в інтересах якого діє прокурор не приймав участі у відведенні спірної земельної ділянки та не міг знати про порушення інтересів держави, строк позовної давності порушено з поважних причин.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідачів на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору в сумі 6081,00 гривень в рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 354-355 ЦПК України суд,
Позов керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Дмитруня Юрія Олександровича в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження, державного акту на право власності на землю та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право.
Визнати недійсним розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 17.09.2009 №249 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в межах Соснівської сільської ради.
Визнати недійсним державний акт серії ЯЖ №373668 від 19.01.2010 року на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,9999 га, з кадастровим номером 3222787700:04:002:0035, виданий ОСОБА_3 .
Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,9999 га, з кадастровим номером 3222787700:04:002:0035.
Стягнути із Бучанської районної державної адміністрації Київської області, код ЄДРПОУ 44014159, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір в сумі 6081 грн., в рівних частинах по 2027,00 грн з кожного.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2025 року.
Реквізити учасників справи:
Києво-Святошинська окружна прокуратура Київської області, код ЄДРПОУ 02909996, адреса: 08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 67; електронна пошта kyiv-svyat@kobl.gp.gov.ua;
Київська обласна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 00022533, адреса: 01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1; електронна пошта doc@koda.gov.ua;
Бучанська районна державна адміністрація Київської області, код ЄДРПОУ 44014159, адреса: 08293, Київська область, місто Буча, вул. Інститутська, 22; електронна пошта: vdoc@buchanska-rda.gov.ua;
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя А.В. Косенко