Справа № 760/16233/23
Провадження № 2/369/1200/25
Іменем України
22.09.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Осіпова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей,
У липні 2023 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 2014 року по 2022 рік, від якого має двох синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що відповідач не бажав утримувати дітей, в зв'язку з чим вона стягнула аліменти у судовому порядку, що на її думку свідчить про ставлення батька до виконання своїх батьківських обов'язків. Позивач зазначала, що з народження саме вона опікувалася дітьми, була занурена у освітньо-виховний процес, і ці обставини не змінилися і після розірвання шлюбу. Наразі дітям створені необхідні житлово-побутові умови, діти бажають залишитися проживати з нею. Позивач зазначає, що не перешкоджає батьку спілкуватися з дітьми, але він вважає, що синам краще проживати разом з ним. Позивач стверджує, що проживання синів з відповідачем суперечить волевиявленню дітей, яким вже виповнилося повних десять років, а також зловживання відповідачем алкоголем, зокрема управління транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, може створювати реальну загрозу для життя та здоров'я дітей.
Просила суд визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 ; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року зазначену вище позовну заяву було передано на розгляд до Фастівського міськрайонного суду Київської області відповідно до вимог ч.1 ст.27 ЦПК України.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2023 року вище позовну заяву було передано на розгляд до за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області, оскільки адреса реєстрації відповідача територіально відноситись до Києво-Святошинського району Київської області.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2023 року позовна заява залишена без руху та наданий строк для доплати судового збору.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2023 року відкрите провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2024 року за повторним авторозподілом справа прийнята до провадження головуючої судді Пінкевич Н.С. у зв'язку з мобілізацією попереднього головуючого у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, пояснень по суті спору суду не надав.
Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками відповідачу направлено на адресу зареєстрованого місця проживання. Конверти повертались з відмітками як за «закінченням строків», так і за №відсутності адресату», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.
Третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної м. Києві державної адміністрації в порядку ст. 19 СК України надала суду висновок по суті спору, в якому вважала визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 таким, що відповідає їх якнайкращим інтересам. Зазначали, що позивач створила дітям комфортні та безпечні умови для проживання, опікується їх навчанням, досугом, контролює стан здоров'я, діти висловили бажання продовжувати проживати разом з матір'ю.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2024 року закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання 07.02.2025 року сторони по справ не з'явилися. Від представника позивача надійшла заява, в якій вона позовну заяву підтримувала в повному обсязі, просила розглядати справу за її відсутності за наявними в справі доказами та просила позовні вимоги задовольнити. Відповідач в судове засідання в черговий раз не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи третю особу було повіднослено належним чином, надали заяву про розгляд справи без участі їх представника.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що 02.10.2010 року між сторонами по справі було зареєстровано шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області був складений актовий запис № 480. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18.11.2022 року у справі № 760/6848/22 зазначений шлюб було розірвано.
Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилося двоє синів: ОСОБА_5 , про що 13.01.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського РУЮ у м. Києві складений актовий запис про народження № 79, та ОСОБА_6 , про що 13.01.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського РУЮ у м. Києві складений актовий запис про народження № 78. Батьками дітей зазначені: ОСОБА_2 - батько; ОСОБА_1 - матір.
Позивач разом з дітьми зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкам про місце реєстрації дітей та висновком третьої особи від 11.06.2024 року. Відповідач проживає окремо за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.11.2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2024 року у справі № 760/9537/23 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей по десять тисяч гривен на кожного починаючи з 28 квітня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до відповіді гімназії «Міленіум» № 318 м. Києва від 12.04.2023 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 навчаються у цьому навчальному закладі з першого класу, забезпечені всім необхідним для навчання, за кошти батьків отримують гаряче харчування у закладі. Мати дітей ОСОБА_1 приділяє належну увагу навчанню та вихованню хлопців, цікавиться їх успіхами, приводить та забирає дітей зі школи, перебуває у постійному контакті з класним керівником та учителями-предметниками, отримує необхідні рекомендації та настанови і виконує їх, мати завжди підтримує дітей, бере активну участь у шкільному та позашкільному житті дітей.
Відповідно до відповіді гімназії «Міленіум» № 318 м. Києва від 01.05.2024 року вбачається, що діти продовжують навчання у цьому навчальному закладі, а позивач по справі продовжує опікуватися ними, цікавиться їх навчанням, перебуває у контакті з класним керівником та учителями-предметниками.
Відповідно до відповіді приватного підприємства «Дитячий футбол України» від 05.04.2023 року № 1013 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 займаються у ПП «Дитячий футбол України» з 2019 року, до занять футболом ставляться сумлінно та з інтересом. Переважно саме мати - ОСОБА_1 цікавиться спортивними успіхами дітей, приводить та забирає дітей з тренування, перебуває на контакті з тренерами, отримує необхідні рекомендації та настанови, підтримує дітей під час турнірів, змагань та зборів.
Відповідно до відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Поліклініка» від 21.04.2023 року № 46 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримували медичні послуги у закладі охорони здоров'я Товариства. Згідно медичної документації, оформленої у Товаристві за результатами наданих медичних послуг супровід малолітніх пацієнтів у більшості випадків здійснювався матір'ю - ОСОБА_1 .
Відповідно до відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка Візіобуд-Плюс» № 56 від 04.05.2023 року неповнолітнім дітям ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 у медичному закладі надавалися консультативні послуги лікаря офтальмолога у присутності матері - ОСОБА_1 .
Відповідно до відповіді Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 05.04.2023 року малолітні ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2023 року перетинали державний кордон на в'їзд та виїзд тільки у супроводі матері.
Відповідно до наданих електронних квитків протягом січня 2023 року позивач по справі разом з синами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прямувала у напрямку Київ-Перемишль-Прага та у зворотному напрямку.
Відповідно до відповіді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.07.2024 року ОСОБА_2 постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.06.2014 року визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. (справа № 760/11382/14); постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.12.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 10 200,00 грн. (справа № 760/19841/17).
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації доцільним є проживання малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю. Свої висновки третя особа мотивувала тим, що для дітей за місцем їх фактичного проживання матір'ю створено належні умови для проживання, розвитку та відпочинку. Під час бесіди співробітника Служби у справах дітей з дітьми, малолітні повідомили, що проживають з матір'ю, з батьком зустрічаються, але батько іноді не виконує обіцянок через зловживання алкоголем, бажають і надалі проживати з матір'ю, яка забезпечує їх потреби належним чином. Також третя особа вказувала, що батько дітей ОСОБА_2 неоднаразово повідомлявся про день та час засідання комісії, телефоном повідомив, що не заперечує проти визначення місця проживання дітей разом з матір'ю.
Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.09.2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (справа № 359/2953/22).
Відповідно до відомостей з державного реєстру платників податків позивач по справі має дохід, за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» на території України станом на 17.07.2023 року незнятої чи непогашеної судимості не має, за місцем роботи характеризується позитивно, обстоює безумовну цінність інституту сім'ї, на перше місце ставить питання виховання дітей - синів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Відповідно до висновку Висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 12 червня 2024 року вважають за доцільне та таким, що відповідає інтересам дітей визначити місце проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
З поданих суду доказів не встановлено обставин для непогодження з рішенням органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини разом з матір'ю. Відповідач своїх заперечень щодо позовних вимог вцілому та щодо вказаного висновку не висловлював. При цьому суд враховує, що відповідач був обізнаний про поданий позов до суду, необхідність надання як комісії, так і суду відповідних документів на підтвердження свого матеріального становища, можливості утримання дітей, організації їх побуту вдома. Крім того, при спілкування відповідача з працівниками служби, останніми встановлено, що відповідач не заперечує наразі проти визначення місця проживання синів з матір'ю.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору.
Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20).
Щодо думки дітей ОСОБА_3 , 2014 року народження, та ОСОБА_4 , 2014 року народження.
Відповідно до положень статті 12 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини. З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою в ході судового чи адміністративного розгляду, безпосередньо або через представника чи відповідний орган.
За ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.
При вирішенні справи, суд приймає думку дітей, висловлену під час бесіди співробітника третьої особи без самостійних вимог з дітьми, малолітні повідомили, що проживають з матір'ю, з батьком зустрічаються, але батько іноді не виконує обіцянок через зловживання алкоголем, бажають і надалі проживати з матір'ю, яка забезпечує їх потреби належним чином.
Судом не встановлені обставини, які б свідчили про чинення впливу на волевиявлення дітей щодо визначення їх місця проживання. Відповідач не довів, що визначення місця проживання дітей з матір'ю створює загрозу психологічного чи фізичного характеру, чи призведе до негативних для дітей наслідків або іншим чином створить для них нетерпиму обстановку. Згода дітей на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.
У контексті наведеного, суд зазначає, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків. Батько ніколи не зможе замінити мати, а мати - батька. Діти є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)(стаття 89 ЦПК України).
При вирішенні спору суд враховує не лише думку дитини, а й письмові докази, надані стороною позивача, які у своїй сукупності доводять, що позивач з народження піклується дітьми, займається їх виховання, контролює освітній процес, спортивні заняття та стан здоров'я, організовує їх відпочинок, подорожі з метою розширення світогляду. Суд вважає, шо враховуючи демократичний стиль виховання, властивій матері, регулярне спілкування та постійне проживання з нею, створює сприятливі умови для різнобічного розвитку дітей, адже правильно вибудовані сімейні відносини та стиль виховання - запорука психічного здоров'я дитини.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що діти постійно проживають разом з позивач по справі, яка створила для них належні умови для проживання, навчання, відпочинку та спортивного розвитку, опікується їх навчанням та позашкільним життям, контролює їх стан здоров'я. З огляду на те, що діти висловлюють бажання проживати разом з матір'ю, вказують на проблеми батька із вживанням алкоголю, що узгоджується з фактами його систематичного притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з балансу інтересів дитини та батьків, з метою правової визначеності становища дітей та дотримання їх якнайкращих інтересів, що дозволить позивачу в умовах воєнного стану оперативно вирішувати питання її малолітніх дітей, визначення місця проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 разом з матір'ю - ОСОБА_1 відповідає інтересам дітей та спрямоване на забезпечення гармонійного розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що сприятиме їх повноцінному вихованню та розвитку.
На спростування наданих позивачем доказів та на обґрунтування протилежного, відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів, зустрічного позову про визначення місця проживання дітей з батьком відповідач не пред'являв.
При цьому суд зазначає, що визначення місця проживання дітей з матір'ю не впливає на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків. Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20).
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей - задоволити.
Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження № 78, вчинений 13.01.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського РУЮ у м. Києві) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження № 79, вчинений 13.01.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського РУЮ у м. Києві) разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073,6 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят коп.)
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 22 вересня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ