Справа № 161/13709/25
Провадження № 2/161/4775/25
(заочне)
17 жовтня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Вегери Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.09.2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1029174 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на її мобільний номер телефону. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно умов кредитного договору, відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. зі строком кредитування на 15 днів; стандартна процентна ставка - 1,90 % в день.
Однак, відповідач порушила взяті на себе зобов'язання і станом на 21.03.2025 року у неї виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 14446,60 грн., з яких: 4807,50 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1418,50 грн. - заборгованість за комісіями і відсотками, 8220,60 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
28.04.2021 року між ТОВ «Лінеура України» та ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-28/04/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1029174 від 07.09.2020 року.
В подальшому, 28.04.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК АЙКОНС» укладено договір №1-28/04/2021 відступлення права вимоги, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК АЙКОНС» набуло права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1029174 від 07.09.2020 року.
У зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача на користь товариства вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2025 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Згідно ухвали суду від 18 серпня 2025 року здійснено перехід від розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомленою про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за її відсутності та відзив не подала, а тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.09.2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1029174 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на її мобільний номер телефону. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно умов кредитного договору, відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. зі строком кредитування на 15 днів; стандартна процентна ставка - 1,90 % в день (а.с. ).
Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 21.05.2025 р., з якої вбачається, що відповідачу 07.09.2020 року на банківську карту № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 5000 грн. (а.с. ).
З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору відповідач не виконувала належним чином взяті на себе боргові зобов'язання.
28.04.2021 року між ТОВ «Лінеура України» та ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-28/04/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1029174 від 07.09.2020 року (а.с. ).
В подальшому, 28.04.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК АЙКОНС» укладено договір №1-28/04/2021 відступлення права вимоги, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК АЙКОНС» набуло права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1029174 від 07.09.2020 року (а.с. ).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №№1-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року ТзОВ «ФК АЙКОНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1029174 від 07.09.2020 р. (а.с. ).
З виписки з особового рахунка за кредитним договором №1029174 від 07.09.2020 р. вбачається, що відповідач станом на 21.03.2025 р. має заборгованість за кредитним договором в розмірі 14446,60 грн., з яких: 4807,50 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1418,50 грн. - заборгованість за комісіями і відсотками, 8220,60 грн. - прострочена заборгованість за процентами (а.с. ).
Отже, судом встановлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судом з'ясовано, що на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.
Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 14446,60 грн. грн. заборгованості за кредитом.
Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 10500 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги від 16.06.2025 року, актом про отримання правової допомоги від 11.08.2025 року, платіжною інструкцією від 11.08.2025 року (а.с. ).
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 2422,40 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-282, 288, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» заборгованість за кредитним договором №1029174 від 07.09.2020 року в розмірі 14446 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 60 коп., понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОНС», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне Полі, 12; ЄДРПОУ - 44334170.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складено 17 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк