Справа № 348/1835/24
Провадження № 22-ц/4808/1296/25
Головуючий у 1 інстанції Єрмак Н. В.
Суддя-доповідач Томин
22 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,
за участю секретаря Струтинської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шалара Іона Васильовича на рішення Яремчанського міського суду від 05 травня 2025 року, ухвалене в складі судді Єрмак Н.В. в м. Яремче, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2024 року відповідача визнано винним у вчиненні ДТП, яка сталася 05 січня 2024 року за участю автомобіля Mercedes-Benz V220, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автобуса Mercedes-Benz О 580-17 RHD, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок ДТП з вини відповідача транспортний засіб Mercedes-Benz О 580-17 RHD, д.н. НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень, а його власник - матеріальних збитків.
Зазначила, що відповідно до рахунку №4004135 від 19 березня 2024 року офіційної станції технічного обслуговування з ремонту автотранспортних засобів Mercedes-Benz, ТДВ «КОНКОРД», вартість відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу становить 1794870,66 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант». Страховик виконав свої зобов'язання перед відповідачем та на заяву позивачки здійснив страхову виплату у розмірі 156800 грн.
Відтак, залишок невідшкодованої на цей час матеріальної шкоди з боку відповідача становить 1638870,66 грн.
Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просила суд стягнути на свою користь з відповідача матеріальний збиток в сумі 1638870,66 грн., сплачений судовий збір, витрати на проведення товарознавчої експертизи в сумі 12400 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16500 грн., а також інші судові витрати, що будуть підтверджені належними доказами по справі.
Рішенням Яремчанського міського суду від 05 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальний збиток в розмірі 1638870,66 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 12112 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 12400 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16500 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Шалар І.В. подав апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення відповідача про дату, час та місце її розгляду. У судових повістках зазначено невірну адресу, яка не відповідає інформації, наданій відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Чернівецькій області, що позбавило ОСОБА_1 в належний спосіб реалізувати свої процесуальні права. Направлення судом кореспонденції за зазначеною позивачем у позовній заяві адресою, за якою відповідач не проживає або не зареєстрований, не можна вважати належним повідомлення про розгляд справи.
Крім того, вказує, що оскаржене рішення прийнято без з'ясування та встановлення всіх обставин справи. Так, в якості доказу позивачем до суду надано висновок №0038/ПТ-24 від 29 лютого 2024 року, який виконано на письмове звернення №038/1-1 від 12 лютого 2024 року про терміновий виїзд експерта-оцінювача і проведення (виконання) технічного дослідження з метою визначення дійсності вартості пошкодження, завданої шкоди пасажирському автобусу MERCEDES-BENZ О 580-17 RHD, н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 . Відповідно до висновку середня ринкова ціна КТЗ - 2773408 грн., ринкова вартість - 2729033 грн., вартість відновлювального ремонту - 1404819 грн. (з ПДВ), вартість матеріального збитку - 602671 грн.
Однак, суд взяв до уваги в якості доказу сумнівний рахунок №4004135 від 19 березня 2024 року офіційної станції технічного обслуговування з ремонту автотранспортних засобів Mercedes-Benz, TДB «КОНКОРД», згідно якого вартість відновлювальних робіт пошкодженого належного позивачці транспортного засобу становить 1794870,66 грн.
Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано визначено залишок невідшкодованої відповідачем матеріальної шкоди в сумі 1638870,66 грн. (1794870,66 грн. - 156000 грн.). У рахунку №4004135 від 19 березня 2024 року зазначено, що він підлягає оплаті протягом трьох банківських днів, проте жодного підтвердження про здійснення оплати чи будь-яких розрахункових документів, що підтверджують проведення відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу та оплати такого ремонту по вказаному рахунку до матеріалів позовної заяви долучено не було. Позивачка не надала доказів, які б підтверджували отримання станцією технічного обслуговування грошових коштів. Тому вважає, що суд визнав встановленими обставини, які не підтверджені належними та достатніми доказами. Транспортний засіб ОСОБА_2 було пошкоджено, і для відновлення його стану експертом визначено вартість відновлювального ремонту в розмірі 1404819 грн. (з ПДВ). Та обставина, що позивачем було сплачено більшу суму за ремонтні роботи її транспортного засобу, не свідчить, що усі виконані ремонтні роботи були пов'язані саме із вказаною ДТП і що відповідальність за їх оплату в повному обсязі має нести ОСОБА_1 . Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16.
Зазначає, що питання призначення судової товарознавчої експертизи судом першої інстанції не вирішувалося, хоча наявні суперечності щодо встановленої суми відновлювального ремонту, визначеної у висновку (1404819 грн.) та у наданому рахунку (1794870,66 грн.).
Звертає увагу, що у вказаному рахунку у стовпчику «Найменування» більша частина позицій написана іноземною мовою, без ідентифікуючих ознак приналежності до складових частин транспортного засобу, що також викликає сумнів щодо доцільності їх заміни та визначеної вартості.
Також вважає, що стягнення витрат на проведення експертизи в сумі 12400 грн. з відповідача є необґрунтованим, оскільки такі повинні бути компенсовані за рахунок страховика, який відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язаний був забезпечити огляд пошкодженого транспортного засобу протягом 10 робочих днів із дня повідомлення про настання страхового випадку.
Крім того вказує, що з відкритих джерел, а саме на сайті «AUTO.RIA» (https://auto.ria.com/auto_mercedes_benz_travego_36437196.html) виявлено оголошення, розміщене 17 квітня 2024 року, про продаж транспортного засобу марки Mercedes-Benz Travego 2006, н.з. НОМЕР_2 , вартістю 47777 доларів США (еквівалентом 1991823 грн.). Стверджує, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення вказаний транспортний засіб був реалізований, так як при пошуку транспортного засобу за ідентифікаційним номером шасі НОМЕР_3 на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 відображено інформацію, що 24 квітня 2024 року здійснено перереєстрацію на нового власника з видачею реєстраційного номера НОМЕР_4 (Територіальний сервісний центр ТСЦ1241, м. Дніпро), а 02.05.2024 здійснено знову перереєстрацію та видано реєстраційний номер НОМЕР_5 (Територіальний сервісний центр ТСЦ2641, м. Івано-Франківськ). На фотозображеннях оголошення щодо продажу транспортного засобу видно пошкодження, тобто жодного відновлювального ремонту проведено не було. Транспортний засіб був реалізований у пошкодженому стані, а власник транспортного засобу отримав кошти в сумі 1991823 грн. (47777 доларів США). Відповідно до висновку №0038/пт-24 від 29 лютого 2024 року встановлено ринкову вартість пасажирського автобуса MERCEDES-BENZ О 580-17 RHD, н.з. НОМЕР_2 , на момент пошкодження 2729033 грн. Фактично власник цього транспортного засобу отримав від його реалізації кошти в сумі 1991823 грн., а також страхове відшкодування в розмірі 156800 грн. та заявив позовні вимоги на суму 1638870,66 грн., що в загальному складатиме 3787493,66 грн. - на 1058460,66 грн. більше від ринкової вартості транспортного засобу.
Зазначає, що позовна заява була подана вже після реалізації вказаного транспортного засобу, проте позивачем нічого не зазначено про здійснення продажу та отримання коштів від його реалізації, що також позбавляє відповідача реалізувати свої процесуальні права щодо повторного призначення експертизи для встановлення дійсної вартості матеріального збитку.
Також вказує, що стягнення судом першої інстанції з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16500 грн. є неспівмірним із фактично понесеними витратами, оскільки частина виконаних робіт адвокатом не стосується цієї цивільної справи та жодного доказового значення для її вирішення немає. Так, в акті виконаних робіт (детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару), а саме у пунктах 3, 4, 5 зазначено про підготовку та подачу документів до страхової компанії, а також МТСБУ. Вказані дії безпосередньо стосуються порядку та процесу надання інформації для отримання страхового відшкодування та жодного доказового значення для вирішення цивільного позову не мають. Пунктом 7 акту виконаних робіт (детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару) передбачено обсяг можливих необхідних дій, які вчинятимуться у суді першої інстанції, однак не зазначено жодного детального опису робіт.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Чіп Я.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Просить суд під час вирішення справи врахувати правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №760/5618/16- ц та у постанові від 16 січня 2018 року у справі №758/11064/14-ц, яка зводиться до наявності права у потерпілої сторони на відшкодування шкоди внаслідок ДТП, визначеної на підставі рахунку-фактури, без підтвердження оплати проведеного відновлювального ремонту автомобіля. Вважає помилковим посилання представника відповідача на те, що лише звітом (актом) про оцінку майна може бути підтверджений розмір збитку, спричинений позивачу.
Вказує, що положеннями статей 33, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено певний порядок дій страховика та взаємодія із власником пошкодженого майна після отримання повідомлення про ДТП, і вони не містять будь-якої заборони на залучення відповідних спеціалістів для визначення розміру спричиненого збитку. Крім цього, за положеннями ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування є обов'язковим.
Щодо тверджень представника відповідача про те, що позивач начебто отримав 47777 доларів США за продаж пошкодженого транспортного засобу, зазначає, що ця обставина жодним належним та допустимим доказом не підтверджена.
Стверджує, що відповідач завдав позивачу значний матеріальний збиток, і лише шукає формальні підстави для уникнення майнової відповідальності.
Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта - адвокат Шалар І.В. поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник позивачки - адвокат Чіп Я.М. поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05 січня 2024 року о 10 год. 30 хв. у с. Микуличин по вул. Грушевського ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz V220, д.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, виїхав на смугу зустрічного руху, у результаті чого допустив зіткнення з автобусом Mercedes-Benz О 580-17 RHD, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , чим порушив вимоги ст. 124 КУпАП та п.п. 11.3, 12.1, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України.
Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2024 року у справі №723/2197/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП (а.с. 41).
Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , автобус Mercedes-Benz O 580-17 RHD, н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований 26 травня 2022 року на ОСОБА_2 . Відповідно до пункту «Власність (С.4)» вказана особа не є власником (а.с. 6, 36).
За змістом долучених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивачки доказів на вимогу суду свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_2 видане за заявою її чоловіка ОСОБА_4 для виїзду за кордон, транспортний засіб перебуває у спільній сумісній власності подружжя та використовувався позивачкою у господарській діяльності.
Згідно наданої представником відповідача копії відповіді ГСЦ МВС України №31/2761АЗ-22232-2025 від 03 вересня 2025 року з 14 жовтня 2023 року по 24 квітня 2024 року власником пошкодженого автобуса був ОСОБА_4 , з 02 травня 2024 року по 10 вересня 2024 року був МІРВАЙС РАСА (актуальний власник) (а.с. 235).
Відповідно до копії Висновку експертного автотоварознавчого дослідження визначення вартості матеріального збитку №0038/ПТ-24, складеного 29.02.2024 експертом-оцінювачем філії Українського центру післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс» - Судово-експертної фірми «Експо-Фірма» Кавецьким В.А. за результатами технічного дослідження на запит представника позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП пасажирського автобуса Mercedes-Benz О 580-17 RHD н.з. НОМЕР_7 становить 1404819 грн. (з ПДВ); вартість матеріального збитку, спричиненого пошкодженням досліджуваного транспортного засобу на момент дослідження - 602671 грн. (а.с. 14-35).
Згідно копії рахунку TДB «КОНКОРД» №4004135 від 19 березня 2024 року вартість відновлювальних робіт і запасних частин на СТО пошкодженого пасажирського автобуса Mercedes-Benz О 580-17 RHD н.з. НОМЕР_7 становить 1794870,66 грн. (з ПДВ). Зазначено, що рахунок підлягає оплаті протягом трьох банківських днів (а.с. 39-40).
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність апелянта ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі страхового полісу №215774922. Відповідно до копії відповіді МТСБУ на адвокатський запит представника позивачки ОСОБА_5 від 25 липня 2024 року, страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 160000 грн., франшиза - 3200 грн. (а.с. 9, 37).
З долученого до позовної заяви скріншоту з банківського застосунку вбачається, що страховиком, ТДВ «СК «Альфа-Гарант», 25.07.2024 здійснено страхову виплату ОСОБА_2 за договором страхування №215774922 від 17.07.2023 в розмірі 156800 грн. (а.с. 10).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рахунку №4004135 від 19 березня 2024 року офіційної станції технічного обслуговування з ремонту автотранспортних засобів Mercedes-Benz TOB «КОНКОРД» вартість відновлювальних робіт пошкодженого з вини відповідача належного позивачу транспортного засобу становить 1794870,66 грн. Врахувавши, що страховик виконав свої зобов'язання та здійснив страхову виплату в розмірі 156800 грн., залишок невідшкодованої матеріальної шкоди складає 1638870,66 грн. (1794870,66 грн. - 156000 грн.), що підлягає стягненню з винної особи. Відповідно, суд стягнув також з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 12112 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 12400 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16500 грн. у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі.
Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
У справі, що переглядається, доведено факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 156800 грн.
Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача суми фактичних витрат для відновлення пошкодженого майна, яку не покривають страхові виплати, та судових витрат, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Отже, відповідач як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
При цьому, згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам роз'яснено, що у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом висновків Верховного Суд, викладених в постанові від 19 вересня 2018 року у справі №753/21177/16-ц (провадження №61-28918св18), зазначення матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395.
Відповідно до п.п. д) п. 1.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, від 20.03.2018 у справі №911/482/17, від 03.07.2019 у справі №910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Визначаючи залишок невідшкодованої позивачу матеріальної шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги надану ним копію рахунку СТО TДB «КОНКОРД» №4004135 від 19 березня 2024 року, згідно якого вартість відновлювальних робіт і запасних частин на СТО пошкодженого пасажирського автобуса Mercedes-Benz О 580-17 RHD н.з. НОМЕР_7 становить 1794870,66 грн. (з ПДВ).
У вказаному рахунку зазначено, що такий підлягає оплаті протягом трьох банківських днів (а.с. 39-40).
Однак, жодних доказів огляду пошкоджень автобуса в результаті ДТП 05 січня 2024 року, оцінки таких збитків, проведення відповідного ремонту в TДB «КОНКОРД», як і оплати вищевказаного рахунку у встановлений термін, матеріали справи не містять.
Більше того, згідно долученої представником апелянта відповіді вих. №04/09/25-2 від 04 вересня 2025 року з ТДВ «КОНКОРД», по рахунку № НОМЕР_8 від 19 березня 2024 року, долученого позивачкою до позовної заяви, роботи не проводились, оплата не здійснювалась, клієнт самостійно надав перелік пошкоджених запчастин менеджеру, який готував рахунок (а.с. 234).
Натомість, відповідно до наданого з позовом Висновку експертного автотоварознавчого дослідження визначення вартості матеріального збитку №0038/ПТ-24 від 29.02.2024, такий складений експертом-оцінювачем філії Українського центру післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс» - Судово-експертної фірми «Експо-Фірма» Кавецьким В.А. за результатами огляду і технічного дослідження пошкодженого в ДТП КТЗ.
Згідно вказаного висновку вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП пасажирського автобуса Mercedes-Benz О 580-17 RHD н.з. НОМЕР_7 становить 1404819 грн. (з ПДВ) (а.с. 14-35).
Враховуючи вищенаведене, в даному випадку за наявності спору щодо визначення розміру збитків, завданих власнику в результаті пошкодження транспортного засобу, належним та допустимим доказом має бути висновок автотоварознавчої експертизи.
Таким чином, фактично завдана позивачу відповідачем шкода в результаті ДПТ, яка перевищує ліміт відповідальності страховика, становить 1248019грн. 00 коп. (1404819,00 грн. - 156800,00 грн.).
Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження.
Рішення Яремчанського міського суду від 05 травня 2025 року слід скасувати, ухвалити нове про часткове задоволення позову на суму 1248019 грн. 00 коп., а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно, підлягають перерахунку на підставі ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України і судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню сплачений судовий збір в розмірі 4844 грн. 80 коп. (за вирахуванням відповідного до часткового задоволення апеляційної скарги), витрати на проведення експертизи в розмірі 9424 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12540 грн. 00 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шалара Іона Васильовича задовольнити частково.
Рішення Яремчанського міського суду від 05 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) матеріальний збиток у розмірі 1248019 (один мільйон двісті сорок вісім тисяч дев'ятнадцять) грн. 00 коп., а також сплачений судовий збір в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп., витрати на проведення експертизи в розмірі 9424 (дев'ять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12540 (дванадцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: В.А. Девляшевський
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2025 року.