Справа № 346/3695/25
Провадження № 22-ц/4808/1363/25
Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В.
Суддя-доповідач Максюта
30 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління соціальної політики Коломийської міської ради про заборону виїзду малолітньої дитини за межі України без згоди батька, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2025 року, постановлену суддею Махно Н.В. в м. Коломия Івано-Франківської області,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління соціальної політики Коломийської міської ради, про заборону виїзду малолітньої дитини за межі України без згоди батька.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неодноразово зверталася до позивача щодо передачі їй оригіналу свідоцтва про народження дочки ОСОБА_3 та її паспорта для виїзду за кордон. Позивач вважаючи, що такі дії відповідачки можуть привезти до вивезення дитини за межі України та позбавлення його можливості виховання і спілкування з дочкою, відмовив у наданні згоди на її виїзд за межі України.
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Коломийського відділу РАЦС з метою виготовлення дубліката свідоцтва про народження дочки ОСОБА_3 , який має силу оригіналу. Зазначене підтверджується актовим записом про народження дитини, згенерованим позивачем у застосунку «Дія». У цьому акті вказано два номери свідоцтва про народження дитини від 01.08.2019 року та від 16.01.2025 року. Дублікат свідоцтва про народження дочки був потрібен ОСОБА_2 для подачі документів на отримання дитиною паспорта для виїзду за кордон.
Наявний у позивача паспорт серії НОМЕР_1 видано 24.03.2022 року. Дата закінчення його дії 24.03.2026 року.
З відповіді Коломийського відділу ДМС України від 08 липня 2025 року позивач дізнався, що дійсним паспортним документом його дочки ОСОБА_3 є паспорт громадянина України для виїзду за кордон датований липнем 2025 року.
Вважає, що виготовлення ОСОБА_2 дубліката свідоцтва про народження дочки та її нового паспорта для виїзду за кордон, незважаючи на наявність чинного паспорта, який знаходиться у позивача, свідчить про наміри відповідача щодо вивезення дочки за межі України без його згоди.
Враховуючи наведене, просив заборонити виїзд малолітньої дитини - ОСОБА_3 за межі України без згоди батька та стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати у справі.
Ухвалою суду першої інстанції від 25 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків. Підставами для залишення без руху позовної заяви суд зазначив такі: 1) додані до позовної заяви документи не засвідчені відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством; 2) позивачем будь-яких даних, які б підтвердили намагання відповідачки змінити постійне місце проживання дитини та виїхати з нею за межі території України, наявності достатніх та необхідних передумов для цього, не додано; 3) позивачем не долучено документу, що посвідчує його особу, що унеможливлює визначити, хто подав позов; 4) у позові необґрунтовано залучення в якості третьої особи саме Управління соціальної політики Коломийської міської ради.
На виконання вимог вищевказаної ухвали позивач подав заяву про усунення недоліків, до якої долучив належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів, а також копію свого паспорта. У заяві також зазначив таке. Щодо вимоги суду про необхідність додання позивачем до позовної заяви будь-яких даних, які б підтвердили намагання відповідачки змінити постійне місце проживання дитини та виїхати з нею за межі території України, наявності достатніх та необхідних передумов для цього вважає, що неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду, яка 25 січня 2024 року задовольнила апеляційну скаргу особи за позовом до Верховної Ради (справа № 320/14843/23). Щодо необґрунтованості у позовній заяві необхідності залучення в якості третьої особи саме Управління соціальної політики Коломийської міської ради зазначав, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2021 справа № 9901/360/20 вказала, що недоведеність необхідності залучення третіх осіб у справі є підставою для відмови в їх залученні при відкритті провадження у справі, а не підставою для залишення позовної заяви без руху. Залишення позовної заяви без руху із зазначених підстав вважає незаконним.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління соціальної політики Коломийської міської ради про заборону виїзду малолітньої дитини за межі України без згоди батька повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що повністю ухвала суду від 25 липня 2025 року не виконана, недоліки позовної заяви не усунуто.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказав на незаконність та необґрунтованість ухвали про повернення позовної заяви від 01 серпня 2025 року.
Зазначив, що на виконання вимог ухвали від 25 липня 2025 року про залишення позовної заяви без руху ним належним чином у встановленому ЦПК України порядку засвідчено копії доданих до позовної заяви письмових доказів.
Щодо позиції суду про необхідність долучення позивачем до позовної заяви будь-яких документів, які б підтверджували намагання відповідачки змінити постійне місце проживання дитини та виїхати з нею за межі України, а також наявності достатніх й необхідних передумов для цього апелянт посилається на позицію Великої Палати Верховного суду у постанові від 25 січня 2024 року у справі №320/14843/23, згідно з якою неповнота, навіть очевидна, з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.
Також не погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість залучення в якості третьої особи саме Управління соціальної політики Коломийської міської ради, оскільки згідно з висновками Великої палати Верховного суду, викладеними у постанові від 12 травня 2025 року у справі №9901/360/20, недоведеність необхідності залучення третіх осіб у справі є підставою для відмови в їх залученні при відкритті провадження у справі, а не підставою для залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, просить скасувати ухвалу про повернення позовної заяви від 01 серпня 2025 року та постановити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Застосовані норми права, мотиви та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Вимоги щодо змісту і форми позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України. Відповідно до частини першої вказаної статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (ця позиція неодноразово була висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах № 640/7310/19, 9901/393/19).
Суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху виходив з того, що позивачем будь-яких даних, які б підтвердили намагання відповідачки змінити постійне місце проживання дитини та виїхати з нею за межі території України, наявності достатніх та необхідних передумов для цього, не додано.
Згідно із вимогами частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Отже, неподання позивачем доказів на підтвердження своїх вимог та/або заперечень не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для залишення позовної заяви без задоволення, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення заявнику.
Висновки суду першої інстанції в цій частині не вказують на недоліки позовної заяви, а фактично містять судження, що стосуються суті питання щодо достатності доказів для ухвалення судом рішенні по суті спору.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (статті 12, 13 ЦПК України).
З огляду на принцип диспозитивності у цивільному процесі особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Питання про належність і допустимість доказів, їх оцінку, суд має вирішувати під час ухвалення судового рішення, а не на стадії прийняття позовної заяви до розгляду, оскільки подання доказів стороною у справі на обґрунтування своїх вимог є правом, а не обов'язком особи.
Розглядаючи справу по суті суд оцінює надані докази, на підставі яких приймає судове рішення. Неподання доказів, так само як і не посилання на них у позові не може бути підставою відмови особі у доступі до правосуддя.
Крім того, слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25 січня 2024 року в справі № 320/14843/23, відповідно до яких неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.
Інша підстава, зазначена судом, для залишення позовної заяви без руху - необґрунтованість у позовній заяві необхідності залучення в якості третьої особи саме Управління соціальної політики Коломийської міської ради, також не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2021 справа №9901/360/20 дійшла висновку, що недоведеність необхідності залучення третіх осіб у справі є підставою для відмови в їх залученні при відкритті провадження у справі, а не підставою для залишення позовної заяви без руху.
Отже, висновки суду, зазначені в оскаржуваній ухвалі про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення без руху позовної заяви не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 , йому належним чином не було забезпечено реалізацію права на доступ до правосуддя, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам чинного законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: В.А. Девляшевський
Є.Є. Мальцева