Справа №: 398/5497/25
провадження №: 3/398/1592/25
Іменем України
"27" жовтня 2025 р. м. Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Шинкаренко Ірина Петрівна, розглянувши матеріали справи, яка надійшла від Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 433191 від 24 серпня 2025 року цього дня о 22 год. 25 хв. в Кіровоградській області, м. Олександрії, вул. Садова, буд. 64, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ Део, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан визначення наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, свою вину у вчиненому не визнає. Також просив суд при розгляді справи врахувати його письмові пояснення, в яких він не погоджується із висновком інспектора про керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, вважає, що протокол було складено з грубими порушеннями. Так, як зазначає ОСОБА_1 причиною зупинки поліцейський вважав те, що він не ввімкнув сигнал повороту, при цьому не надавши відеодоказів. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що він і не повинен був його там вмикати та додав схему організації ділянки дорожнього руху, якою він рухався та в подальшому був зупинений працівниками поліції. Також ставить під сумнів результат огляду поліцейським на реакцію зіниць очей на світло, оскільки такий проводився у темний час доби та поліцейський знаходився на відстані більше одного метра від нього. Невеличке тремтіння пальців рук пояснює перенесеною тюжкою хворобою хребта, про що додає відповідну медичну довідку, а також схвильованим станом у зв'язку із самим фактом зупинки та безпідставними звинуваченнями. При цьому звертає увагу суду на те, що координацію рухів ніхто не перевіряв. ОСОБА_1 зазначає, що спочатку він не відмовлявся від проходження огляду, проте в результаті тиску поліцейським, наближеннями комендантської години, а також зважаючи на те, що вдома на нього чекала неповнолітня дитина, він був змушений відмовитися від проходження огляду в медичному закладі.
Ознайомившись із письмовими поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи, дослідивши долучені до протоколу відеозаписи щодо вказаної події, судом встановлено наступне.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
При розгляді справи не допускається неповнота та однобічність.
При розгляді справи судом досліджено та проаналізовано наявні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 433191 від 24 серпня 2025 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24 серпня 2025 року; відеозаписи з технічних пристроїв поліцейських, що додані до протоколу.
Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.
З дослідженого судом відеозапису, що доданий до протоколу, судом встановлено, що автомобіль ЗАЗ Део, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким як було встановлено пізніше при зупинці транспортного засобу, керував ОСОБА_1 . Поліцейські, котрі рухалися автомобілем позаду зазначеного транспортного засобу, при зупинці повідомили водію, що причиною зупинки є те, що при зміні напрямку руху він не ввімкнув покажчик повороту. Разом з тим, на відеозаписі зафіксовано як автомобіль рухається автомобільною дорогою в напрямку її вигину вліво, при цьому не змінюючи сам напрям руху та не здійснюючи повороту. Дорожніх знаків, які б регулювали дорожній рух та правила проїзду цієї ділянки на відеозаписі не зафіксовано.
Таким чином, суд дослідивши наявні відеозаписи, врахувавши аргументи ОСОБА_1 , викладені ним у письмових поясненнях вважає, що на ділянці дороги, на якій водію ОСОБА_1 поліцейськими ставиться у вину порушення ПДР щодо подання сигналу світловим покажчиком повороту при зміні напрямку руху, відсутня зміна напрямку руху, оскільки такий вигин дороги без варіантів зміни її напрямку є частиною природного профілю дороги, що не вимагає подання сигналу повороту.
Після зупинки працівники поліції запропонували водію пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння. При цьому ознаками такого поліцейські назвали зіниці очей, що не реагують на світло, та тремтіння пальців рук. У протоколі також зазначено про порушення координації рухів, однак оцінка координації рухів поліцейськими не здійснювалася.
Більше того, з наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що під час спілкування з поліцейськими, водій ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання поліцейських, висловлював свої заперечення, зокрема і щодо причини зупинки та відсутності порушень вимог ПДР України з його боку, та його поведінка цілком відповідала обстановці.
Умовою для виконання водієм вимог працівника поліції є передусім законність дій самого поліцейського.
Суд зазначає, що з матеріалів справи, зокрема з відеозаписів не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. У зв'язку із чим усі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути оцінені як належні та допустимі докази доведення вини у вчиненні іншого адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, що в даному випадку відсутнє.
За практикою Європейського суду з прав людини при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про важливість дотримання належної правової процедури як форми здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб органи влади мали санкціонований дозвіл на вчинення дії і діяли в межах наданих їм повноважень.
Наведені факти, що встановлені судом під час розгляду справи, у відповідності до ст. 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 , оскільки дії останнього не підтверджуються, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 130 КУпАП, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.
Суддя І.П. Шинкаренко