Справа № 350/1029/25
Номер провадження 2/350/582/2025
31 жовтня 2025 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд -
встановив:
У своїй позовній заяві позивачка просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання дітей у розмірі в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, до досягненням дітьми повноліття, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до повноліття дітей.
В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з відповідачем по справі вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя мають двоє дітей, дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 які проживають разом з нею. Спільне сімейне життя у них з відповідачем не склалося. Діти повністю перебувають на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку коштів на утримання дітей не надає, хоча має таку можливість, а тому вона змушена звернутися в суд з позовом про стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 11.07.2025 провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
У судове засідання позивачка не прибула, її представник - адвокат Кобилинець Т.В. направила до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об'ємі.
В судове засідання відповідач не прибув, направив до суду заяву в якій просив справу розглядати в його відсутності.
Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають двоє дітей, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Верховний Суд неодноразово в усталеній практиці наголошує на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 2 і 3 ст. 150 СК України встановлено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
В силу дії ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Копіями свідоцтв про народження дитини (а.с.11,12) підтверджено, що сторони мають дітей, дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд приходить до переконання, що відповідач, який є батьком неповнолітніх дітей позивачки, за станом свого матеріального становища може сплачувати аліменти на їхнє утримання у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку до досягненням дітьми повноліття щомісячно.
Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок, від сплати якого позивачка звільнена при пред'явленні позову.
На підставі ст.ст. 84, 180, 182, 183 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст.247, 259, 263 - 265, 268, 273, 284, 430 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя с.Погорілець Калуського району, Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на утримання дітей, дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку до досягненням дітьми повноліття на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10.07.2025 і до повноліття дітей.
Виконання даного рішення у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя с.Погорілець Калуського району, Івано-Франківської області на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001 код класифікації доходів бюджету - 22030106).
На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: