Справа №348/1456/25
Номер провадження 2/348/984/25
30 жовтня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді О.Ю.Максименко
за участю секретаря судових засідань О.Р.Боєчко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ" звернулося до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Р25.00114.004196850 від 09.08.2018.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.08.2018 ОСОБА_1 уклала із ПАТ "Ідея Банк" кредитний договір № Р25.00114.004196850. Кредитний договір був підписаний позичальником власноручно. За умовами договору банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 66921 грн, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом із процентними платежами. Строк кредитування становить 18 місяців з дня підписання договору, тобто, до 09.02.2020 включно. Нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом "факт/факт". Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту. Позичальник повертає кредит разом з процентами в 18 щомісячних внесках згідно графіку щомісячних платежів. Банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 66921 грн. Позичальник виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами лише частково, сплатив банку 65079,69 грн, останній платіж проведено 21.12.2019. Строк, на який надавався кредит, сплив 09.02.2020, після закінчення ст року кредиту кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії. Станом на 09.02.2020 сформувалася наступна заборгованість позичальника перед банком: 22617,05 грн - заборгованість за основним боргом, 7182,58 грн - заборгованість за нарахованими і несплаченими відсотками, а разом 29799,63 грн. Станом на 16.11.2023 розмір заборгованості за основаним боргом і відсотками не змінився. 16.11.2023 між АТ "Ідея Банк" та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» укладено договір факторингу № 16/11-23, у відповідності до умов якого АТ "Ідея Банк" передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» приймає належні АТ "Ідея Банк" права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, які є невід'ємною частиною договору факторингу. Відповідно до реєстру боржників, ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Р25.00114.004196850 від 09.08.2018. 29.12.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» та ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" укладено договір факторингу № 29/12-23, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» передає (відступає) ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, які є невід'ємною частиною договору факторингу. Відповідно до реєстру боржників, ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Р25.00114.004196850 від 09.08.2018 в сумі 29799,63 грн, з яких: 22617,05 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7182,58 грн - заборгованість за відсотками. Також позивач нарахував відповідачеві інфляційні втрати та три відсотки річних відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦІК України за період з 10.02.2020 і по 23.02.2022 в сумі: 5555,88 грн - інфляційні витрати та 1822,54 грн три проценти річних. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором, ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну суму заборгованості в розмірі 37178,05 грн, а також стягнути понесені судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідач в судові засідання 06.10.2025 та 30.10.2025 не з'явився, про дату та час розгляду справи була повідомлена належно шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації, які вона отримала особисто, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Отже, ОСОБА_1 є належно повідомленою про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзив на позовну заяву не надала.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 21.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 02.10.2025 визнано явку представника позивача в судове засідання обов'язковою.
30.10.2025 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Р25.00114.004196850 від 09.08.2018. За умовами вказаного договору банк надає позичальникові кредит на поточні потреби в сумі 66921 грн, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом із процентними платежами. Строк кредитування становить 18 місяців з дня підписання договору, тобто, до 09.02.2020 включно. За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 10% від залишку суми кредиту. Згідно графіку платежів кредит погашається щомісячними платежами один раз на місяць, сума погашення складає 4991,34 грн, останній платіж 09.02.2020 в сумі 4991,23 грн (а.с.45-49).
Договір та паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 власноручно.
Отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується ордером-розпорядженням № 1 про видачу кредиту та ордером-розпорядженням № 2 про сплату страхового платежу (а.с.50).
Жодних доказів на спростування наведеної обставини відповідачем не надано.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 16.11.2023 ОСОБА_1 за кредитним договором № Р25.00114.004196850 від 09.08.2018 має заборгованість в сумі 65246,43 грн, яка складається з: 22617,05 грн - заборгованість за основним боргом; 7182,58 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 35446,8 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с.44).
16.11.2023 між АТ "Ідея Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОНАТІ" було укладено договір факторингу № 16/11-23, за умовами якого АТ "Ідея Банк" зобов'язується відступити ТОВ "Фінансова компанія "СОНАТІ" права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.8-14, 16, 17).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1, ТОВ "Фінансова компанія "СОНАТІ" набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № Р25.00114.004196850 від 09.08.2018 в сумі 65246,43 грн, з яких: 22617,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7182,58 грн - сума заборгованості за відсотками; 35446,80 грн - сума заборгованості за комісією (а.с.33-34).
29.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОНАТІ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу № 29/12-23, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "СОНАТІ" зобов'язується відступити ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.18-24, 27-31).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1, ТОВ "Фінансова компанія "СОНАТІ" набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № Р25.00114.004196850 від 09.08.2018 в сумі 65246,43 грн, з яких: 22617,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7182,58 грн - сума заборгованості за відсотками; 35446,80 грн - сума заборгованості за комісією (а.с.32).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відсутність реального і своєчасного виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
У даному випадку строк дії договору № Р25.00114.004196850 від 09.08.2018 закінчився 09.02.2020, і проценти відповідачу нараховано по 09.02.2020.
Отже, заборгованість за основною сумою боргу та за відсотками підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як така, що знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.
Щодо нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних, суд зауважує наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, застосовується судом під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжено до теперішнього часу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що хоча умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми виконаного/неналежно виконаного зобов'язання, проте п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
У зв'язку із викладеним, враховуючи, що інфляційні витрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачеві нараховано позивачем після переходу до нього права вимоги до відповідача (29.12.2023), тобто, під час дії воєнного стану, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 5555,88 грн та 3% річних в розмірі 1822,54 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати - судовий збір в сумі 2422,40 грн (а.с.7). З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1941,55 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу в сумі 7200 грн, суд зауважує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, укладеного між адвокатським об'єднанням «АЛЬЯНС ДЛС» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ», вартість послуг до Договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, копію акту прийому-передачі послуг з правничої допомоги № 5 від 05.05.2025 на суму 7200 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7200 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 3000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 598, 599, 601, 604-609, 610-612, 615, 626, 627, 628, 629, 631, 633, 634, 638, 146, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 9, 10, 12, 13, 15, 77-81, 82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 272-273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ" (вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-1 поверх, приміщення 68, 69 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43575686) заборгованість за кредитним договором № Р25.00114.004196850 від 09.08.2018 в розмірі 29799,63 грн, з яких: 22617,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7182,58 грн - сума заборгованості за відсотками; а також понесені судові витрати: 1941,55 грн в рахунок сплаченого судового збору та 3000 грн в рахунок понесених витрат на правничу допомогу, а всього 34741 (тридцять чотири тисячі сімсот сорок одна) грн 18 коп..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ", код ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження юридичної особи за адресою: вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-1 поверх, приміщення 68, 69 м. Дніпро.
Представник позивача: Маслюженко Микола Павлович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3332 від 28.04.2017, адреса: вул. Сімферопольська, 21, оф. 411 м. Дніпро.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Надвірнянського районного суду
Івано-Франківської області О.Ю. Максименко