Справа № 347/1648/25
Провадження № 2/347/900/25
31 жовтня 2025 року Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Драч Д.С.,
за участі секретаря Мусорук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
08.08.2025 року представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28.01.2022 року між Товариства з обмеженою відповідальністю«СЛОН КРЕДИТ» (ЄДРПОУ 42350798) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №809309.
Підписанням договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту ТОВ "СЛОН КРЕДИТ", код ЄДРПОУ 42350798, Ліцензія на надання грошових коштів у позику, в тому числi на умовах фінансового кредиту, видана згідно з Розпорядженням Нацкомфіпослуг від 25.10.2018 року №1891, яка розміщена на сайті Фінансової Компанії: https://sloncredit.ua/ (далі - сайт Фінансової Компанії), в повному обсязі, з урахуванням Паспорту споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Тарифів та складають Договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідач погодив та зобов'язався виконувати його умови.
Відповідач уклав договір № 809309 від 28.01.2022 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю«СЛОН КРЕДИТ» та на підставі платіжного документу відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 9000 грн.
Однак, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.
03.08.2023 р. згідно умов договору факторингу №0308-23, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступлено право вимоги за кредитним договором № 809309 від 28.01.2022р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 22670,29 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9000 грн.; заборгованість за відсотками становить 13670,29 грн.
У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.
Ухвалою судді від 14.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився. У позовній заяві міститься прохання про розгляд справи без участі представника позивача, а також висловлена згода щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заяв, що перешкоджають розгляду справи від нього не надходило, відзив він не подавав.
При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Судом встановлено, що 28.01.20232 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №809309, за умовами якого:
Відповідно до п. 1.3. сума кредиту (загальний розмір) складає 11250.00 грн.
Згідно п.1.4. строк кредиту 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 28.01.2025.
Пунктом 1.7. визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 190,71% річних.
На підставі п. 2.1. кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування.
За змістом п. 3.1.нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного умовами договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором.
Згідно п.3.2. нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.
Згідно з умовами договору позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та порушив вимоги чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
03.08.2023 р. було укладено договір факторингу №0308-23, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором № 809309 від 28.01.2022 року. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 809309.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за договором, відповідач порушив норми законодавства та умови договору.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №809309 від 28.01.2022 року, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості станом на 28.01.2025 року становить 31026,36 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 11250 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 19776,36 грн. Сума для погашення договору станом на 03.08.2023 року: 22670, 29 грн.
Відповідно до Акту №809309 від 30.05.2025 р. про надання правничої допомоги - розмір правничої допомоги становить 6000 грн.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Згідно з ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договорів про надання фінансових кредитів. Зазначені договори недійсними не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ч. 1ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції(оферти)у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 вказаного закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20, а саме суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд робить висновок про належне укладення кредитного договору №809309 про отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту у ТОВ "СЛОН КРЕДИТ".Договір позики є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався.
Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісним кредиторам здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані первісними кредиторами чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, ОСОБА_1 надані не були. До правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник теж не звертався.
Тобто будь-яких засобів доказування на обґрунтування своїх заперечень проти позову, в тому числі і щодо відсутності зобов'язань, відповідач не надав, судом не було здобуто, а матеріали справи їх не містять.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги Факторові і в ньому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає того обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Ч. 1ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Всупереч умовам договору позики, відповідач не виконав свого зобов'язання та не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок попереднього кредитора.
За наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №809309 від 28.01.2022, заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» станом на 03.08.2023 становить22670,29 грн. яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 9000 грн.; заборгованості за відсотками 13670,29 грн. в межах строку кредитування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання, не повернув кредитні кошти у строк, встановлений договором, заборгованість підлягає стягненню з відповідача в межах строку кредитування.
З огляду на встановлені судом обставини, надані суду позивачем докази, враховуючи, що відповідачем укладений з товариством договір не оспорено, не спростовано розмір заборгованості, який пред'явлено позивачем до стягнення, розмір заборгованості підтверджено належними доказами, а тому суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до відповідача про стягнення заборгованості по кредитному договору підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом з ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З платіжної інструкції №809309 від 01.08.2025 року вбачається, що при пред'явленні позову ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на оплату судового збору.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Лівак Іванна Миколаївна на підставі договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року.
Відповідно до Акту №809309 від 30.05.2025 р. про надання правничої допомоги - розмір правничої допомоги становить 6000 грн., яка складається з правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій на суму 2250 грн., складання позовної заяви на суму 3000 грн. та формування додатків до позовної заяви 750 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи документи є підставою для відшкодування позивачу відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (співмірності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу та фактично наданих послуг), з огляду на те, що позовну заяву розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, позивач є фінансовою установою і надання фінансових послуг і стягнення заборгованості є її основним видом діяльності, сталість судової практики при вирішенні аналогічних спорів, а адвокатом було фактично складено позовну заяву - суд приходить до висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 6000 грн. до 4000 грн.
З огляду на викладене вище з відповідача на користь ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" підлягають стягненню також понесені витрати на правничу допомогу у розмірі4000 грн.
На підставі ст. ст. 202, 204, 207, 213, 247, 251, 252, 509, 512, 514, 525, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 631, 634, 637, 638, 639, 641, 642, 1048, 1054, 1056-1, 1082 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», 12,81,78, ЦПК України, керуючись ст.ст. 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО:334851) заборгованість за кредитним договором №809309 від 28.01.2022 року у сумі
22670 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят) гривень 29 копійок.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО:334851), судовий збір в сумі в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.С. Драч