Справа №345/5434/25
Провадження № 2/345/2492/2025
27.10.2025 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Сирко Й.Й.,
з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , представника позивача Коваля Андрія Євгенійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд через представника з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі 1 309,90 грн., яка складається з 985,94 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 до квітня 2021, інфляційні втрати у розмірі 250,62 грн., 3% річних у розмірі 73,34 грн., а також судові витрати у справі, які включають 968,96 грн. судового збору та 7 000 грн. витрат на правову допомогу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та позивачем у цій справі підписано акт про придбання майна на аукціоні. Згідно з Додатком №1 до цього Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором стосовно відповідача, який є споживачем житлово-комунальних послуг, що надавалися КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до Акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з січня 2018 до квітня 2021 року включно заборгованість за надання послуг з управління побутовими відходами становить 985,94 грн. Позивач наголошує, що абонентом за відповідним особовим рахуноком рахується фізична особа ОСОБА_3 , водночас згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками квартири на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Споживачі житлово-комунальних послуг є належними відповідачами у справі. На переконання позивача, останній має право вимагати стягнення з відповідачів не лише боргу, але й відшкодування інфляційних витрат у розмірі 250,62 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 73,34 грн. Позивач просить позов задовольнити, не заперечує щодо можливості ухвалення судом заочного рішення.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У встановлений судом строк відповідачі не скористалися правом подати відзив на позовну заяву, тому на підставі ст.280 ЦПК України судом ухвалено заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Про судовий розгляд відповідачі повідомлялися належним чином. У судове засідання не з'явилися, клопотань та заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд доходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з приписами ст.5 Закону № 2189 до житлово-комунальних послуг належать в тому числі послуги з управління побутовими відходами.
Частиною 1 ст. 19 Закону № 2189 встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (ч.1,2 ст.20 Закону).
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 21 Закону № 2189 виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою (ст. 32 ч. ч. 1, 2, 4 Закону).
Зі змісту ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Пунктом 5 ч.3 ст. 20 Закону № 2189 на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
З аналізу ст. 11,319,322, 509, 526, 610 ЦК України та відповідних положень Закону №2189 вбачається, що кожен власник житлового приміщення та повнолітні дієздатні члени його сім'ї несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннми щодо здійснення оплати за надані житлово-комунальні послуги. Відсутність договору між споживачем та виконавцем житлово-комунальної послуги, в тому числі послуги з вивезення побутових відходів, не є підставою для звільнення споживаче від здійснення оплати на фактично надані послуги, які підтверджені документально.
Суд встановив, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом.
Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 , а 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та позивачем підписано акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно з Додатком №1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Придбавши майнові права КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, тобто є новим кредитором стосовно відповідачів, які є власниками квартири на АДРЕСА_1 . Між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та КП «Екосервіс» Калуської міської ради виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами на підставі відкритого особового рахунку, відповідачі фактично користувався наданими послугами. Будь-яких доказів відмови споживача за вказаною вище адресою від отримання послуг з управління побутовими відходами, висловлених у встановленому порядку та строки претензій щодо їх неякісного надання у матеріалах справи немає.
КП «Екосервіс» здійснювало вивезення та захоронення твердих побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Послуги населенню надавались фактично, оскільки КП «Екосервіс» виступало єдиним виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Тарифи з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади затверджувалися рішеннями виконавчого комітету Калуської міської ради.
За адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на абонента ОСОБА_3 споживача відповідної комунальної послуги. Водночас, особою, яка зобов'язана нести витрати на утримання майна, виступають власники зазначеної квартири, яким є відповідачі у справі. Таким чином між КП «Екосервіс» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами. КП «Екосервіс» надавав відповідачам відповідні послуги, проте останні не виконували свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за відповідні послуги.
Як вбачається з наданого позивачем акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період з січня 2018 року до квітня 2021 року розмір заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за вказаною раніше адресою становить 985,94 грн.
Водночас, суд не може погодитися із необхідністю стягнення з відповідачів у повному обсязі нарахованих ФОП ОСОБА_1 інфляційних витрат та 3 відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до розрахунку розмір інфляційних збитків, завданих неоплатою послуги з управління побутовими відходами становить 250,62 грн., 3% річних за користування коштами - 73,34 грн. При цьому, розрахунок інфляційних витрат позивачем проведено за наступні періоди: червня 2018 до квітня 2021 та з 01.01.2024 р. до 29.09.2025р. Відсотки річних за ставкою 3% річних розраховані у позовній заяві за періоди:01.06.2021р. - 23.02.2022р., з 01.01.2024р. - 31.12.2025р, з 01.01.2025р. - 29.09.2025р.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Згідно з п.1 ч.1 ст. 512, ч.1 ст.513, ст.514 цього Кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ознаками відступлення права вимоги є: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначена ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі заміни сторони зобов'язання до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Позивачем не надано доказів того, що набуте ним право вимоги заборгованості в сумі 985,94 грн. включає в себе відповідні нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Зокрема, акт про придбання майна на аукціоні не передбачає, що позивач набув право вимоги, окрім суми боргу, на такі нарахування.
На переконання суду, позивач у справі набув права на нарахування 3% річних та інфляційних лише з моменту набуття права вимоги на дебіторську заборгованість КП «Екосервіс», тобто з 14.11.2024.
Таким чином, згідно з проведеним судом перерахунком розмір нарахованих за період з 14.11.2024 до 29.09.2025 3% річних складатиме 25,90 грн., інфляційних втрат - 97,56 грн.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.
У позовній заяві вказано, що судові витрати позивача складаються з суми судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 968,96 грн., а також 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Водночас, на підтвердження цих витрат із врахуванням поданого через систему “Електронний суд» позову стороною позивача долучено платіжну інструкцію № 302 від 29.09.2025 про сплату 968,96 грн. судового збору за подання заяви до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області. До завершення розгляду справи 20.10.2025 також додано копію Акта № 62, складеного 22.10.2025 як додаток до наявного у матеріалах справи договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі часткового задоволення позову - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За результатами судового розгляду з відповідача підлягає до стягнення 820,61 грн. замість заявлених 968,96 грн. При цьому, суд вважає за необхідне зменшити визначений в акті здачі-приймання наданих послуг загальний розмір витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (84,69%), визначивши до стягнення не більше 2762,57 грн. Крім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка сформульована у постанові від 16.11.2022 (справа № 922/1964/21), суд вважає, що навіть з власної ініціативи вправі зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Попри те, що вказана правова позиція суду касаційної інстанції стосується особливостей застосування положень ч.5 ст. 129 ГПК України, аналогічна за змістом норма міститься у ч.3 ст.141 ЦПК України, на чому окремо наголошується у відповідній постанові цього суду.
Зміст відповідної правової позиції зводиться до того, що на відміну від загальних правил розподілу судових витрат, які діють залежно від результатів судового розгляду, за клопотанням сторони чи з ініціативи суду, враховуючи критерії, закріплені у ч.3 ст.141 ЦПК України, суд може у буквальному розумінні відступити від загального правила та зменшити чи взагалі не стягувати витрати на професійну правничу допомогу (п.112-114).
Так, у відповідній правовій позиції вказано про особливості застосування ч.3 ст.141 ЦПК України у тому разі, коли перед судом виникає завдання здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які понесені стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення, поклавши такі витрати на сторону, на користь якої ухвалене відповідне рішення.
В будь-якому разі, наявність критеріїв необґрунтованості чи непропорційності витрат на правничу допомогу ціні позову, затягування розгляду справи, небажання чи уникнення можливості досудового врегулювання спору мирним шляхом з урахуванням конкретних обставин справи дає суду можливість не присуджувати повністю або частково такі витрати, що понесені стороною, на користь якої вирішено спір, з протилежної сторони (принцип добросовісності у поведінці сторони може превалювати над результатом судового розгляду). До того ж, відповідне рішення суд вправі ухвалити навіть з власної ініціативи.
За своїм змістом правила ч.3 ст. 141 ЦПК України є відступом від загального правила. Крім того, на предмет відповідності критеріям, які вказані у цій частині статті Кодексу, суд має оцінювати поведінку, дії чи бездіяльність обох сторін (п.115 згаданої вище постанови касаційного суду).
Водночас, питання співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, які витрачено адвокатом, обсягом роботи (послуг) останнього та ціною позову передбачена також у ч.4 ст. 137 ЦПК України; за наявності такої неспівмірності суд має право винятково зменшити розмір витрат на правничу допомогу, але тільки за клопотанням іншої сторони, про що частково зазначено вище у цьому додатковому рішенні.
Отже, передбачені у ч.4-6 ст.137 та ч.3 ст.141 ЦПК України правила регулюють різні правовідносини, перші з яких не мають стосунку до добросовісності поведінки, дій та рішень сторін у справі.
Позивачем не наведено переконливих аргументів, які б доводили недобросовісність у поведінці чи діях відповідачів під час судового розгляду. Доказів вжиття позивачем у справі заходів досудового врегулювання спору з іншою стороною не надано.
Проте суд не позбавлений можливості зменшити до стягнення понесені позивачем витрати на правничу допомогу за результатами часткового задоволення позову із врахуванням малозначності справи, перевищення понесених витрат над сумою боргу, який не повертався споживачами комунальних послуг навіть частково. Під час розгляду справи встановлено, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у кратному розмірі перевищують розмір боргу, а зазначена справа не є складною.
Зважаючи на викладене, з відповідачів у справі на користь ФОП ОСОБА_1 необхідно стягнути 1 500,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Отож з відповідачів необхідно стягнути судовий збір в розмірі 820,61 грн. та 1500,00грн. витрат на правничу допомогу, яка підлягає до сплати у визначені договором строки після набрання цим рішенням законної сили.
Керуючись ст.263-265,268,280-284 ЦПК України,-
ухвалив :
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) заборгованість у розмірі 1 109,40 грн., яка складається з: 985,94 грн. - борг за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 року до квітня 2021 року, інфляційні втрати у розмірі 97,56 грн., 3% річних у розмірі 25,90 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 820,61 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2025.
Суддя