Справа № 344/19317/25
Провадження № 1-кс/344/7522/25
31 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання про скасування арешту майна, -
в клопотанні вказано, що Ухвалою Івано-Франківського міського суду накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на тягач марки Renault T460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки CARNEHL CHKS-HH, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які вилучено 30.09.2025 під час огляду місця події, до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку. В рамках провадження проведено інженерно-транспортні експертизи, слідчий експеримент за участю водія. Інші експертизи не призначались та інші слідчі дії щодо майна органом досудового розслідування не проводяться. Заявник сприяє досудовому розслідуванню даного кримінального провадження та надав відповідні покази щодо обставин вчинення ДТП, представник потерпілого немає ані матеріальних, ані інших претензій до водія ОСОБА_5 .
Адвокат в судовому засіданні підтримав клопотання, вилучений тягач та напівпричіп визнано речовими доказами, оглянуті під час огляду місця події, проведено експертизи.
Прокурор в судове засідання заперечував задоволення клопотання, триває досудове розслідування, клопотання передчасне, оскільки в кримінальному провадженні ще не проведені всі слідчі дії та експертизи.
Судом встановлено наступні обставини.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07 жовтня 2025 року задоволено клопотання, накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на тягач марки Renault T460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки CARNEHL CHKS-HH, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які вилучено 30.09.2025 під час огляду місця події, до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме майно щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
В ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже арешт може бути скасовано у випадку, якщо відповідна особа доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, відповідно до ст. 7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В ст. 23 КПК України вказано, що суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
В п. 3 ст. 26 КПК України вказано, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 7, 22 КПК України обов'язок доказування відповідних обставин та доведення перед судом їх переконливості покладено на відповідного суб'єкта.
Суду не надано доказів того, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба.
Крім того, прокурором надано пояснення, що досудове розслідування триває, вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадження та існує необхідність в подальшому застосуванні арешту.
В свою чергу, відповідно до ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті його розгляду. До вказаного часу докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 7, 22 КПК України обвинувачення підтримується прокурором, а відповідно до ст. 23, 95 КПК України суд безпосередньо досліджує докази, під час судового розгляду кримінального провадження.
Отже питання підтримання державного обвинувачення у відповідному кримінальному провадженні вирішується прокурором. Тому питання використання доказу в процесуальній діяльності підлягає вирішенню прокурором.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Таким чином, перед судом не доведено наявності правових підстав для скасування арешту.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не наддала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд, -
в задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1