Справа № 344/19418/25
Провадження № 2/344/6404/25
31 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бородовський С.О., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та заяву про забезпечення позову,-
позивач звернувся в суд із позовом до відповідача, в якому просив здійснити поділ нерухомого майна подружжя, судові витрати покласти на відповідача.
Справа підсудна Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області.
Позовна заява по формі і змісту відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, до заяви додано належну кількість копій позовної заяви та документів, як того вимагає стаття 177 ЦПК України.
Даних про обставини, які перешкоджають відкриттю провадження у справі станом на даний час немає.
Відповідно до вимог ст.19 ЦПК України справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Вказане є достатнім для призначення справи до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок, з господарською спорудою, загальна площа 119,3 кв.м, житлова площа 54,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку; накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0719 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610196601:13:005:0191 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки. Зазначає, що відповідач може відчужити на користь третіх осіб та у разі невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Разом з цим відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, забезпечення позову здійснюється з метою ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У свою чергу у п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України забезпечення позову може бути здійснено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Разом з цим відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, забезпечення позову здійснюється з метою ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно положень ч.ч.1,2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя - на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.
Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Таким чином, позивачем не доведено перед судом правових підстав для задоволення заяви, зважаючи, що згода іншого подружжя є обов'язковою у разі відчуження нерухомого майна, придбаного за час шлюбу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже обов'язком позивача є доведення правових підстав її заяви про забезпечення позову, доведення настання негативних наслідків у разі не забезпечення позову, доведення обставини не здійснення відповідних дій з метою зловживання процесуальними правами.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести належність засобу забезпечення позову фактичним обставинам правового відношення сторін.
Отже особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести належність засобу забезпечення суті оголошеної вимоги.
Також до обов'язку особи, яка подала відповідну заяву належить доказування обставин в підтвердження ризиків відчуження майна. Належних та допустимих доказів в підтвердження вказаного факту суб'єктом подання до суду заяви не надано. В свою чергу процесуальним законом передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, позивачем не доведено перед судом правових підстав для задоволення заяви, зважаючи, що згода іншого подружжя є обов'язковою у разі відчуження нерухомого майна, придбаного за час шлюбу.
Заява про забезпечення позову не обґрунтована належними правовими підставами та не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.154 ЦПК України зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Відповідно до зазначеного суд,-
в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
відкрити провадження у справі.
Справу розглядати в порядку загального позовного провадження.
Підготовче судове засідання призначити на 13 січня 2026 року о 10 годині 15 хв.
Судове засідання відбудеться в приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (вул. Грюнвальдська 11, зал № 5).
Запропонувати відповідачу, у випадку заперечення проти позову, протягом двадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов, копію якого разом із доданими до нього документами надіслати іншим учасникам справи.
Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Запропонувати позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов та відповіді на відзив відповідно.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет court.gov.ua.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, в частині відмови в забезпеченні позову та в частині порушень правил підсудності, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Бородовський С.О.