Справа № 344/12319/25
Провадження № 1-кп/344/1166/25
30 жовтня 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
В провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувають матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Прокурор подав письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_4 заперечив щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , зазначив, що матеріальне становище обвинуваченого не дозволяє сплатити заставу у розмірі, який йому визначений, тому просить суд змінити запобіжний захід на більш м'який, а у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - зменшити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого прокурором клопотання, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Частиною 4 ст.183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
У відповідності до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст.332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що прокурор обґрунтовано довів наявність ризиків, які свідчать про можливість того, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: п.1 - ухилятися від суду, п.3 - незаконно впливати на свідків чи інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, п.4 - іншим чином перешкоджати розгляду справи, а також п.5 - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави на строк до шістдесяти днів.
Керуючись ст.ст.183, 194, 196-199, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосування запобіжного заходу обраного щодо ОСОБА_5 у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) гривень, відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2025 року - продовжити до 28 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_6