Справа № 196/810/25
№ провадження 2/196/460/2025
(заочне)
30 жовтня 2025 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бабічевої Л.П.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр",
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ "Коллект Центр" звернулось до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.10.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 101574601, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000.00 грн., шляхом підписання електронним підписом позичальника. Кредит надається строком на 30 днів з 07.10.2021 р.; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 06.11.2021 р.; проценти за користування кредитом: 15.0 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
10.02.2022 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 101574601.
10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 101574601.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 101574601.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 101574601, тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами не повернув.
Загальний розмір заборгованості за Договором № 101574601 від 07.10.2021 р. становить 21 156.75 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 500.00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 16 656.75 грн.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 101574601 від 07.10.2021 р. у загальному розмірі 21 156.75 грн., судовий збір в розмірі 2 422.40 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 13 000.00 грн.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.150-151).
Представник позивача ТОВ "Коллект Центр" у судове засідання не з'явився, через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує, в позовній заяві проти постановлення заочного рішення не заперечує (а.с.2-12, 177-178).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином згідно з порядком, встановленим ст. 128 ЦПК України (а.с. 173-174, 175-176). Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзиву на позов не подавав.
30 жовтня 2025 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101574601, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000.00 грн., шляхом переказу на картковий рахунок. Кредит надається строком на 30 днів з 07.10.2021 р.; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 06.11.2021р.; проценти за користування кредитом: 15.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.3.1.1 договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умовою, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг), що розміщені на веб-сайті Товариства tengо.ua. Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
Згідно п.6.1 Договору, Договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "R77295", що підтверджено електронним примірником договору, надісланого через систему "Електронний суд" у вигляді PDF файлу, який досліджено судом (а.с.13-21).
Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 надіслано на номер телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор "R77295" (а.с.22).
Згідно довідки від 20.03.2025 р., кошти згідно договору №101574601 від 07.10.2021 р. в розмірі 5 000.00 грн. переказано на номер картки відповідача 670635ХХХХХХ2975 (а.с.23).
Також факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується частковим виконанням ним своїх зобов'язань за кредитним договором, що вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення, з якого видно, що відповідачем вносились кошти на погашення кредиту (а.с.24-25).
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
10.02.2022 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №101574601 від 07.10.2021 р.(а.с. 28-37).
Відповідно до п. 6.1.1 договору, клієнт відступає, а фактор приймає право вимоги. Згідно п.6.1.3 договору реєстр боржників передається фактору за Актом приймання-передавання Реєстру боржників не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта.
Згідно Акту приймання-передавання Реєстру боржників за Договором факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022 р. реєстр боржників передано у повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу (а.с. 48).
Згідно реєстру боржників до договору факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022 р. ТОВ « Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18006.75 грн. за кредитним договором №101574601 від 07.10.2021 р., яка складається з тіла кредиту - 4 500.00 грн., суми заборгованості за відсотками - 13 506.75 грн. (а.с.52).
10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №101574601 від 07.10.2021 р.(а.с.53-63).
Відповідно до п. 2.1. договору, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги, а новий кредитор набуває права вимоги зазначених у Додатках №1, №3 до цього договору (реєстр боржників).
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10/01/20-23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 р. реєстр боржників передано у повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу (а.с. 78).
Згідно реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 р. ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21156.75 грн., яка складається з тіла кредиту - 4 500.00 грн., суми заборгованості за відсотками - 16 656.75 грн. (а.с.83).
Згідно розрахунку заборгованості за Договором №101574601 від 07.10.2021 р. станом на 18.06.2025 р., сума заборгованості становить 21 156.75 грн., з яких тіло кредиту - 4 500.00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги -16 656.75 грн. (а.с.27).
Отже, позивач виконав зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, договір про споживчий кредит №101574601 від 07.10.2021 р.був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитних договорах, та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку порушення договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів також сплачувати відповідні штрафні санкції, які прямо передбачені наявними умовами договорів.
Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умови договору в частині своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені в договорі терміни.
У свою чергу, відповідач будь-яких доказів на спростовування розрахунку заборгованості здійсненого позивачем, суду не надав.
Що стосується укладених договорів факторингу, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Разом із тим щодо суб'єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.
У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.
Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.84) підтверджує, що ТОВ «Коллект Центр» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.
Права вимоги за договором про споживчий кредит №101574601 від 07.10.2021 р. перейшло до ТОВ «Коллект Центр».
Всупереч умовам договору про споживчий кредит №101574601 від 07.10.2021 р. відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений договір про споживчий кредит №101574601 від 07.10.2021 р., за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту, відсотків матеріали справи не містять.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, що становить загальну суму 21156.75 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000.00 грн. надано договір № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року про надання правової допомоги (а.с.94-98), прайс-лист АО "Ліга Ассістанс" (а.с.102-103), заявка на надання юридичної допомоги № 204 від 02.06.2025 р. (а.с.104), витяг із акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 р. (а.с.105).
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Перевіряючи обґрунтованість стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 15 504,00 грн., суд враховує позицію, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, відповідно до якої частинами 1, 2 встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, враховуючи всі аспекти та складність справи (яка на думку суду не є складною), а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 13 000 грн. є завищеною.
Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 0536880049 від 11.07.2025 р. про сплату судового збору у розмірі 2 422.40 грн. (а.с. 1).
Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 2 422.40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 279, 280, 282, 284 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість за договором про споживчий кредит №101574601 від 07.10.2021 р. в розмірі 21 156.75 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422.40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн., а всього 25 579.15 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 15 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Бабічева