Справа № 182/6312/25
Провадження № 3/0182/2553/2025
Іменем України
29.10.2025 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чуприна А.П, розглянувши матеріал, який надійшов від ВРПП Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, -
В провадженні судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чуприни А.П. перебуває адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 994209 від 28.07.2025 року, 28.07.2025 року о 16.31 годин в м. Нікополь по вул. Лугова біля буд. 72-А, водій ОСОБА_1 керував т/з «ЗАЗ Daewoo-Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота, на законну вимогу співробітників поліції пройти тест на визначення ступеню алкогольного сп'яніння у мед закладі або на місці зупинки т/з через газоаналізатор «Драгер» 6810 відмовився, зафіксовано на БК.
ОСОБА_1 у судове засідання 29.10.2025 року не з'явився, проте надав суду письмове клопотання про закриття провадження, згідно якого з протоколом він не згоден, вину не визнав та посилався на ряд грубих процесуальних порушень, зокрема звертав увагу на відсутність факту керування ним т/з, про що він повідомляв поліції на місці подій; посилався на відсутність документів про перевірку справності газоаналізатору «Драгер», відсутність доказів відсторонення його від керування (оскільки поліція вважала саме його водієм, то мала б і відсторонити від керування саме його), та інші процесуальні порушення.
Своїм клопотанням просив закрити провадження відносно нього на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши надані матеріали, клопотання ОСОБА_1 та переглянувши відеозапис, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП згідно диспозиції цієї статті визначається: керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положеннями п.27 Постанови пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам роз'яснено, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню по цій справі підлягає факт керування транспортним засобом, факт перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння або факт відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395; Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 р.; та порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 р.
На підтвердження обставин викладених у протоколі та винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, надані такі матеріали:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 994209 від 28.07.2025 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зміст якого викладено вище;
- лазерний диск;
- акт огляду ОСОБА_1 ;
- направлення ОСОБА_1 до медичного закладу;
- його письмові поясненнями
- рапорт інспектора поліції та електронне інформування;
- копія протоколу про затримання та постанови
Судом було досліджено протокол та додані до нього документи, доводи ОСОБА_1 , що викладені у його клопотанні та лазерний диск, в результаті чого було встановлено наступне.
Згідно ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стан сп'яніння встановлюють виключно шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення водіїв для огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі.
Суд, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП, врегульовано декількома інструкціями і наказами, порушення яких при складенні матеріалів співробітниками поліції не допускається.
З переглянутих фрагментів відео встановлено, що факт керування ОСОБА_1 нічим не підтверджується, жодним чином не зафіксований. На протязі усього відео файлу, ОСОБА_1 неодноразово наголошував, що він не керував цим т/з. Таку саму позицію останній виразив у своєму письмовому клопотанні.
Що стосується його пояснень, що наявні в матеріалах справи, їх складання на відео коректно не відображені, але при цьому ОСОБА_1 кілька разів на відео зазначає, що нічого не бачить, має дезорієнтований вигляд після застосування до нього спец. засобів, просить надання медичної допомоги.
ВСКАСу справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 року вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Однак вказана вимога дотримана не була, так як на відео не зафіксовано самого факту керування т/з ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Також суд враховує, що відповідно до Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 року про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Однак, вказана вимога дотримана не була.
У протоколі та доданих до нього матеріалах, зокрема відеозаписі, відсутні докази про відсторонення ОСОБА_1 від керування т/з, хоча відповідно до положень ч.1 ст.266 КУпАП на поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України покладено обов'язок по відстороненню від керування транспортним засобом осіб, які ними керують і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під виливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху.
Тобто, якщо поліція вважала, що саме ОСОБА_1 є водієм, то ця норма мала бути виконана по відношенню до нього.
Крім зазначеного, суд звертає увагу на розбіжності у зазначеній у протоколі та на лазерному диску інформації, а саме в наступні частині.
Згідно протоколу ААД № 994209 від 28.07.2025 року, зазначено що події зафіксовані на боді камери за № 797294 та № 798200 та до матеріалів було додано відеозаписи з двох боді камер за № 797294 та № 798200. Проте на диску, який був долучений до матеріалів справи, наявний лише один запис з однієї БК.
У направленні на огляд водія транспортного засобу зазначено, що ОСОБА_1 на огляд у заклад охорони здоров'я доставлений поліцейським ВРПП, проте з відеозапису встановлено, що ані ОСОБА_1 ані поліцейські з місця подій нікуди не їздили, особу до закладу охорони здоров'я ніхто не доставляв. Оформлення процесуальних документів відбувалось за вказаною у протоколі адресою. Туди ж, під кінець відео приїздив захисник та на це місце було викликано швидку допомогу.
Виходячи з наведеного, наявна на диску та у протоколі інформація суперечить одна одній і ставить під сумнів правильність та коректність складання протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів, що були додані до нього.
У відповідності до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваче ного доведено поза розумним сумнівом.
Сукупність викладених в матеріалах справи обставин вказує на те, що позиція інспектора поліції винуватість ОСОБА_1 в порушені п. 2.5 ПДР України та тим самим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються наявними у справі і наданими суду доказами.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Таким чином, доводи поліцейського, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, про порушення громадянином п.2.5 ПДР України ґрунтуються на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази, які б підтверджували винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Також суд приходить до висновку, що не можуть бути належними та допустимими докази, відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні.
Протокол про адміністративне правопорушення не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, проаналізувавши надані суду матеріали, враховуючи матеріали справи, ґрунтуючись на внутрішніх переконаннях, суд робить висновок про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 130 КУпАП, тому вважаю що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 247 КУпАП, суд-
Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня її винесення і набирає чинності після закінчення строку на оскарження.
Суддя: А. П. Чуприна