Справа №766/15943/25
н/п 1-кп/766/4549/25
про продовження запобіжного заходу
(повнний текст)
27.10.2025
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисниці - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025231040001057 від 31.08.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 03.09.2025 (справа №766/13477/25, н/п 1-кс/766/6851/25) відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.10.2025 року включно, з визначенням застави 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 коп.
21.10.2025 року надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025231040001057 від 31.08.2025 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.10.2025 у зазначеному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 27.10.2025 року о 14:45.
27.10.2025 у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого на строк 60 днів, на підставі частини третьої ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК), з можливістю внесення застави у раніше визначеному розмірі.
І. Позиція сторони обвинувачення
Прокурор в клопотання зазначає, що при вирішенні питання про наявність підстав для застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- п. 1 - ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, який обумовлений тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке згідно ч. 6 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від семи до десяти років), дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою від кримінальної відповідальності, при цьому маючи антисоціальний спосіб життя;
- п. 3 - ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, обумовлений тим, що ОСОБА_4 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
- п. 4 - ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обумовлений тим, що ОСОБА_4 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод судового розгляду, може зникнути з місця постійного мешкання, у зв?язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати обвинуваченого та, як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду;
- п. 5 - ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обумовлений тим, що ОСОБА_6 не має офіційного місця роботи та офіційного заробітку, раніше був засуджений за вчинення майнових злочинів, передбачених ст. 185 КК України.
Враховуючи вищевикладене, та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , прокурор вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Сторона обвинувачення також переконана, що обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, не зможе запобігти спробам переховуватися від суду, а також незаконного впливу на свідків та потерпілих.
Враховуючи наявність обґрунтованого обвинувачення та наявність ризиків, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також, характер злочину в якому обвинувачується ОСОБА_7 , наявні у кримінальному провадженні інтереси суспільства, які явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи останнього, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним спів мірним та достатнім запобіжним заходом у даному випадку.
Зважаючи на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні про злочин.
ІІ. Позиція сторони захисту
Стороною захисту письмових заперечень щодо клопотання сторони обвинувачення суду не надано.
Захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечував. Просив суд застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого.
У судовому засіданні обвинувачений проти клопотання заперечував, погодився з позицією захисника.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу в тому числі у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).
Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).
Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Зокрема, відповідно до частини першої ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.
Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.
Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов'язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.
В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Крім того, оцінюючи наявність ризику, як імовірнісну категорію, Суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому та на підставі цього Суд має ухвалити рішення, яке повинно забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З огляду на практику ЄСПЛ Суд, наголошує, що продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, заява N 40107/02, пункт 79)
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, Суд розуміє, що саме існування «обґрунтованої підозри» та вагомість доказів, які її підтверджують (враховуючи і не порушуючи презумпцію невинуватості), а також тяжкість покарання не можуть бути єдиними підставами для продовження строку тримання під вартою, а тому такі обставини мають розглядатися в сукупності з іншими.
Суд, додатково бере до уваги також обставини, які характеризують обвинуваченого і його поведінку, на підставі доданих до клопотання матеріалів, з яких слідує, що обвинувачений неодноразово був засуджений до покарання у виді позбавлення волі.
Отже, з доданих до клопотання прокурора матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 було засуджено:
- 09.02.2004 Суворовським районним судом міста Херсона, за ст. 185 ч. 3, 289 ч. 2, 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. 22.06.2004 ухвалою Апеляційного суду м. Херсона вирок змінено і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, 17.06.2005 звільнений умовно достроково, невідбутий термін покарання 1 рік 5 місяців 2 дні;
- 18.03.2008 Красногвардійським районним судом АР Крим, за ст. 289 ч. 3 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років 2 місяці, 08.02.2016 звільнений по відбуттю терміну покарання;
- 22.05.2019 Херсонським міським судом Херсонської області, за ст. 185 ч. 3 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки;
- 27.08.2024 Малиновським районним судом м. Одеси, за ст. 185 ч. 4 кк України, в порядку статей 284, 372, 376 КПК України, кримінальне провадження закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв?язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд окремо зауважує, що звернення до минулого способу життя обвинуваченого в даному випадку є необхідним для визначення його особистої характеристики з метою вирішення клопотання прокурора і не тягне за собою правових наслідків в контексті призначення покарання за результатами судового розгляду цього кримінального провадження, водночас - підкреслює рівень суспільної небезпечності обвинуваченого.
Суд наголошує, що відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і припущення прокурора щодо можливих вчинків обвинуваченого.
Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.
Відтак, за переконанням Суду, спосіб життя обвинуваченого, а також тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення є вагомою підставою спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченого та припустити, що обставини, які перелічені в ст. 177 КПК можуть настати при обранні більш м'якого запобіжного заходу чи в разі його скасування.
Водночас Суд вважає, що аргументи сторони захисту не є переконливими в тому, що в разі звільнення обвинуваченого з під варти (отримання ним свободи) є умови, за яких останній дотримається (виконає) свої обов'язки щодо недопущення порушення прав та інтересів, як інших осіб, так і суспільства в цілому та держави і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177КПК.
Оскільки, з огляду на приписи частини четвертої ст. 183 КПК України, Суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи обставини передбачені статтями 177 та 178 КПК у кримінальних провадженнях, зокрема, щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або з погрозою його застосування, має права не визначати розмір застави, то Суд дійшов висновку про недоцільність визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого без визначення розміру застави.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 183, 197, 199, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,
1. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Херсонського районного суду Херсонської області від 03.09.2025 (справа №766/13477/25, н/п 1-кс/766/6851/25), стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до «25» грудня 2025 року, включно.
3. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5).
4. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
5. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
СуддяОСОБА_1