Справа №175/14741/25
н/п 2/766/13301/25
про залишення позовної заяви без руху
27 жовтня 2025 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Ус О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 року цивільну справу передано до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду за підсудністю.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 року головуючим у справі визначена суддя Ус О.В.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, встановлено, що заява подана без додержання вимог ст. 177 ЦПК України, внаслідок чого підлягає залишенню без руху на підставі ч.1 ст. 185 ЦПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем судовий збір не сплачено та підстав для звільнення від сплати судового збору не зазначено. У прохальній частині позову позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону № 3574-VI).
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї відсутні.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 11.09.2024 року у справі №567/79/23, згідно з відкритими та загальнодоступними даними Офіційного вебпорталу парламенту України, у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».
Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
З матеріалів справи слідує, що предметом позову у даній справі є стягнення боргу за договором позики, а відтак вказана вимога не відноситься до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки не стосується прав позивача, як учасника бойових дій.
Відтак, судовий збір за подання до позову підлягає сплаті у встановленому Законом порядку та розмірі.
Будь - яких інших підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору та доказів на їх підтвердження не надано.
Відповідно до п.1.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу позову майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення 2 тис. грн., судовий збір за подання позову повинен становити 1211,20 грн, з огляду на те, що 1% ціни позову менший за 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).
Таким чином, недоліки позовної заяви повинні бути усунуті шляхом сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. та подання до суду відповідної квитанції/платіжного доручення.
На підставі ст. 185 ч.1 ЦПК України позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку для усунення вищевказаних недоліків з роз'ясненням того, що в разі їх не усунення у встановлений судом строк позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.
Керуючись ст. 136, 175, 176, 177, 185 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - залишити без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу.
Надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява вважатиметься не поданою та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремому оскарженню не підлягає.
СуддяО. В. Ус