Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/3901/25
провадження № 2-а/650/27/25
29 жовтня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
у складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Завістовської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить: скасувати постанову, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 91 від 18.04.2025року.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , відносно нього виніс оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та наклав штраф у розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн.
Позивач вважає постанову неправомірною та необґрунтованою, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, так як жодного виклику не отримував, сповіщень з АТ «Укрпошта» щодо отримання повістки не надходило.
Перевіривши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що з Постанови №9 1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 18.04.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , вбачається, що 16 квітня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 Бериславським РВП ГУНП в Херсонській області супроводжено (доставлено) громадянина ОСОБА_1 у зв ' язку з порушенням останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, а саме: 07.03.2025 року було створено повістку за №2862384 для доставления її засобами поштового зв ' язку -Укрпоштою громадянину ОСОБА_1 на адресу зазначену в АІТС «Оберіг» ( АДРЕСА_1 ) з метою звірки військово-облікових даних, однак на визначений час та дату у повістці не з ' явився, чим грубо порушив вимоги абзацу 3 пункту 10 статті 1 ЗУ «Про військовий обов ' язок і військову службу.
Позивач повідомляв у встановленому законом порядку відповідача про своє місце проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 разом з родиною, що підтверджується Довідкою, виданою Великоолександрівською селищною Військовою адміністрацією Бериславського району Херсонської області від 04 квітня 2025 року №436, а відтак фактично не міг з ' явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом, повістку не отримував, про дату та час явки обізнаний не був, а отже умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП не мав.
Відповідно до Постанови КМУ №1147 від 08.10.2024 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв ' язку» адресат (одержувач) повинен протягом трьох робочих днів після інформуванням відділенням поштового зв ' язку з ' явитись для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Пунктом 41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов ' язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та підтримки іншої адреси місця проживання.
Тобто позивач надав відповідачу докази у вигляді довідки про зміну місця проживання, про, що він повідомляв відповідача, що останнім спростовано не було та за допомогою можливих реєстрів не перевірялося, а відтак відсутній склад адміністративного правопорушення, що виключає притягнення особи до відповідальності.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Ст. 210-1 КУпАП передбачено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3 цієї статті передбачає вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відносно позивача було винесено оскаржувану постанову у зв ' язку з порушенням останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, а саме: 07.03.2025 року було створено повістку за №2862384 для доставлення її засобами поштового зв ' язку -Укрпоштою громадянину ОСОБА_1 на адресу зазначену в АІТС «Оберіг» ( АДРЕСА_1 ) з метою звірки військово-облікових даних, однак на визначений час та дату у повістці не з ' явився, чим грубо порушив вимоги абзацу 3 пункту 10 статті 1 ЗУ «Про військовий обов ' язок і військову службу, разом з тим в матеріалах справи наявна довідка про зміну місця проживання, про що повідомляв позивач та, що відповідачем перевірено та спростовано не було, а відтак відсутній склад адміністративного правопорушення, що виключає притягнення особи до відповідальності, що узгоджується з п 41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 яка вказує, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов ' язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та підтримки іншої адреси місця проживання , тобто підстави, що слугували притягненню особи до відповідальності, спростовані позивачем та на виконання свого обов'язку не підтверджено позивачем, шляхом супроводження даної обставинами належними доказами, а мається лише посилання на такий факт в оскаржуваній постанові. Змінами, внесеними Постановою уряду від 8 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою. Як вбачається з матеріалів справи, навіть за наявності на поштовому конверті позначки «Повістка ТЦК, Вручити особисто» докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК, Вручити особисто» в матеріалах справи відсутні, що є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку. Таким чином в діях особи яка притягується до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Крім цього, відповідно до примітки ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей. Як вже було встановлено вище, позивач викликався з метою звірки військово-облікових даних, водночас матеріали справи не містять відомостей про неможливість отримання таких даних з реєстрів. Навпаки, долучені відомості свідчать про те, що з моменту взяття на облік відповідач мав військово-облікові дані на позивача, а можливість отримання таких даних виключає підстави для застосування статті 210-1 КУпАП, що відповідає примітці ст.210 КУпАП. Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У ч.3 ст.62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо. Оскільки у вітчизняному процесуальному законі відсутнє визначення розумного сумніву чи доведеності вини поза розумним сумнівом, то для належного розуміння сутності поняття поза розумним сумнівом в Україні насамперед слід керуватися практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), в якій Суд ілюструє європейський стандарт розуміння аналізованого принципу.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього, відображена, зокрема, у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008р. у справі Кобець проти України. Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивач заперечує свою провину у вчиненні правопорушення, натомість відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
З огляду на вище викладене та зважаючи на те, що позивач у позовній заяві заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, а суб'єкт владних повноважень належними, допустимими та достатніми доказами не довів протилежного, хоча обов'язок доказування покладається саме на нього, оцінюючи в сукупності наявні докази, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів суду, що при винесені оскаржуваної постанови щодо позивача діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто при винесенні оскаржуваної постанов по справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, провина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, а тому оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн, слід скасувати.
Керуючись вищенаведеними положеннями КАС України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати Постанову №91 від 18.04.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в сумі 605,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: _______________ О.О. Сікора