Справа № 522/1968/20
Провадження № 1-кс/522/5824/25
31 жовтня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю захисника ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову про закриття кримінального провадження № 12019160500006606, -
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді зі скаргою, у якій просить постанову слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 23 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12019160500006606, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
Заявник в судовому засіданні скаргу підтримав та показав, що 23 квітня 2024 року слідчим СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 було винесено постанову у кримінальному проваджені № 12019160500006606.
Досудовим розслідуванням у зазначеному проваджені було встановлено, що 09 січня 2018 року ОСОБА_7 , яка є дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_1 06.10.1990 року, в/з № 2131, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 гектара з кадастровим номером 5123755800:01:003:0638. Вказана земельна ділянка була придбана за 4207468 грн. (чотири мільйони двісті сім тисяч чотириста шістдесят вісім) гривень, які є спільними коштами подружжя.
Договір від 09.01.2018 року був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстрований в реєстрі під № 22.
ОСОБА_5 надав своїй дружині ОСОБА_7 згоду на купівлю указаної нерухомості, що підтверджується заявою від 09.01.2018 року про згоду чоловіка на купівлю дружиною нерухомості, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстрованою в реєстрі під № 20.
Згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Земельна ділянка площею 0,1500 гектара з кадастровим номером 5123755800:01:003:0638 з місцезнаходженням за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Коралова була придбана ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 09.01.2018 року, посвідченого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , є спільною сумісною власністю подружжя.
В жовтні поточного року указана земельна ділянка була продана.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.11.2019 року у справі № 522/19723/19 у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 були витребувані належним чином завірені копії наступних документів: нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_5 від 27 грудня 2018 року на укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 5123755800:01:003:0638; договір купівлі-продажу від 27.12.2018 року щодо відчуження земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 5123755800:01:003:0638; документів, які підтверджують здійснення розрахунків за указаним договором; інших документів, на підставі яких був вчинений указаний правочин.
З наданих нотаріусом документів вбачається, що земельна ділянка площею 0,1500 гектара з кадастровим номером 5123755800:01:003:0638 за місцезнаходженням за адресою: АДРЕСА_1 , 27 грудня 2018 року була відчужена в рівних частинах на користь інших осіб.
Відчуження указаної земельної ділянки відбулося за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , зареєстрованим в реєстрі за номером 338.
Крім того, ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі № 522/1968/20 від 25 січня 2021 року було надано слідчому СВ Приморського ВП в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області тимчасовий доступ до оригіналу документу, які перебувають у володінні приватного нотаріуса, а саме: договір купівлі-продажу від 27.12.2018, зареєстрованого в реєстрі за номером 338, з додатками, які містяться у справі нотаріуса заведеної за вказаним договором та стали підставою для укладання даного договору.
Згідно зі ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Підпис та рукописний текст, які містяться на заяві про згоду на відчуження указаної земельної ділянки від 27.12.2018 року, складеній від імені ОСОБА_10 , посвідченій приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 зареєстровані в реєстрі за номером 335, йому не належить.
Приймаючи відповідну постанову від 23 квітня 2024 року слідчий у кримінальному проваджені № 12019160500006606 обґрунтував її наступним: «Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.06.1999 року шлюб був розірваний. Рішення вступило в законну силу 06.07.1999 року. Таким чином, як на момент придбання земельної ділянки так і на момент його продажу ОСОБА_7 не була в шлюбі з ОСОБА_4 , а тому, відповідно до норм сімейного кодексу, земельна ділянка була особистою приватною власністю. Також встановлено, що 10 грудня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.12.2018 року. Проте, надалі від позовних вимог відмовився у зв'язку із відсутністю претензій до ОСОБА_7 ».
Посилаючись на п. 2 ч. 1, 3 ст. 284 КПК України вважаючи відсутнім у даному випадку складу кримінального правопорушення слідчим було закрито вищевказане провадження.
Вказана постанова слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 у кримінальному проваджені № 12019160500006606 було майже аналогічною за змістом та обґрунтуванням раніше скасованої судом постанови від 30 липня 2021 року.
Так, скасовуючи попередню постанову у цьому ж кримінальному проваджені суд зазначив, що ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі № 522/1968/20 від 21.01.2022 року, однак, згідно доказів, доданих до скарги та додаткових письмових пояснень по справі адвокатом, який діє в інтересах скаржника вбачається, що шлюб між сторонами було розірвано 17 грудня 2019 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу лише від 17 грудня 2019 року виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким було складено відповідний актовий запис № 404 про розірвання шлюбу.
Таким чином, твердження зазначене у оскаржуваній постанові слідчого про те, що шлюб був розірваний у 1999 році та той факт, що рішення суду було виконане, - є передчасним.
Також, слідчий суддя звертає увагу, на те що, що 09 січня 2018 року ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 гектара з кадастровим номером 5123755800:01:003:0638. Договір від 09.01.2018 року був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстрований в реєстрі під № 22. У день, до укладення договору ОСОБА_5 надав своїй дружині ОСОБА_7 згоду на купівлю указаної нерухомості, що підтверджується заявою від 09.01.2018 року про згоду чоловіка на купівлю дружиною нерухомості, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зареєстрованою в реєстрі під № 20.
Згідно зі ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Згідно Висновку експерта № 20-07 від 19 червня 2020 року, який додано до матеріалів справи, підпис та рукописний текст, які містяться на заяві про згоду на відчуження указаної земельної ділянки від 27.12.2018 року, складеній від імені ОСОБА_5 , посвідченій приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , зареєстровані в реєстрі за номером 335, йому не належить.
З огляду на зазначене якщо придбання майна відбувалось за нотаріальною згодою чоловіка та відповідне майно надувалось у спільну власність то і його відчуження мас відбуватись за відповідною нотаріальною згодою співвласника.
Слідчий суддя вказує, що відмова від позовних вимог ОСОБА_5 у цивільному проваджені за позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.12.2018 року не свідчить про відсутність у діяннях осіб, які підробили та/або сприяли вказаним діям складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Згідно матеріалів справи, вбачається, що підпис та рукописний текст, які містяться на заяві про згоду на відчуження указаної земельної ділянки від 27.12.2018 року, складений не від імені ОСОБА_5 , але посвідченій приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , зареєстровані в реєстрі за номером 335, йому не належить.
Таким чином, наявно вбачається, що коло осіб причетних до кримінального правопорушення не зводиться тільки до ОСОБА_7 . До цього кола також може відноситись і нотаріус, який повинен був пересвідчитись у особі, яка підписує вказану згоду.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяча на 27.12.2018 року), не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.
Жодної процесуальної дії щодо дослідження правомірності дій нотаріусу слідчим не здійснено так саме і не здійснено жодних дій щодо встановлення обставин, за яким нотаріус засвідчувала (або не засвідчувала) особу, яка з'явилась на підпис відповідної згоди, так саме і не вчинено жодної процесуальної дії щодо встановлення даної особи.
Слідчий суддя погоджується з позицією скаржника, про те, що, відмова від позовних вимог ОСОБА_5 у цивільному проваджені це відповідна процесуальна дія згідно ЦПК України, яка не може свідчити про наявність або відсутність складу кримінального правопорушення та вказувати на наявність підстав для закриття кримінального провадження.
Таким чином, слідчим не в повному обсязі перевірялися обставини, які мали значення для вирішення питання про закриття кримінального провадження, у зв'язку з чим слідчий дійшов до хибного висновку про встановлення відсутності в діянні невстановленої особи складів кримінальних правопорушень.
Таким чином, постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню через її неналежну вмотивованість, як цього вимагає ч. 5 ст. 110 КПК України.
Слідчий ухвалюючи повторно постанову про закриття кримінального провадження № 12019160500006606 фактично повністю проігнорував вказівки суду, аргументуючи повторне закриття тими ж твердженнями, що і були скасовані судом.
В тому числі не встановивши, що до кола осіб окрім іншим відноситься мати ОСОБА_7 , на яку за підробленою згодою в наступному було оформлено нерухоме майно.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова
Винесена слідчим постанова, всупереч ч. 2 ст. 9 КПК України, не може відповідати принципу всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Скарга повертається, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Станом на жовтень 2025 року жодних відомостей від слідчого про здійснення яких не будь процесуальних дій у кримінальному проваджені № 12019160500006606 не було.
02 жовтня 2025 року представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 , з метою отримання інформації про стан кримінального провадження № 12019160500006606, враховуючи здійснені на досудовому розслідуванні дії з моменту поновлення провадження згідно до ухвали суду, звернувся до відділу поліції.
Листом відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області № 2054922025 від 04.10.2025 адвоката було повідомлено, що 23.04.2024 слідчим слідчого відділення відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12019160500006606, відомості про яке внесені до ЄРДР 16.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України про що було винесено вмотивовану постанову, та направлено на адресу потерпілого ОСОБА_11 .
При цьому вказана постанова не направлялась та не отримувалась засобами поштового зв'язку потерпілим
ОСОБА_12 метою отримання вказаної оскаржуваної постанови представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 , 06.10.2025 року повторно звернувся органу до досудового розслідування.
На вказане звернення було отримано відповідь № 2081532025 від 07.10.2025, разом з текстом оскаржуваної постанови, тобто датою отримання оскаржуваної постанови від 23.04.2024 є 07.10.2025 року, що відповідно передбачає її оскарження в строк до 17.10.2025.
Також, слід зазначити про суперечливість змісту оскаржуваної постанови діям слідчого. Так у оскаржуваній постанові слідчий зазначив, що під час досудового розслідування не встановлено потерпілу особу, що унеможливлює встановлення суми збитків та юридичної або фізичної особи кому цей матеріальний збиток нанесений.
При цьому листом ІНФОРМАЦІЯ_6 № 2054922025 від 04.10.2025 адвоката було повідомлено, що 20.12.2019 відповідно до вимог ст. 55 КПК України ОСОБА_5 був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 12019160500006606, відомості про яке внесені до ЄРДР 16.12.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, тобто ОСОБА_5 був ознайомлений зі своїми процесуальними правами та обов'язками, при цьому йому надано відповідну пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Тобто у кримінальному проваджені був встановлений потерпілий, а в оскаржуваній постанові про закриття цього провадження слідчий зазначив про відсутність потерпілої особи.
Таким чином, постанова від 23 квітня 2024 року винесена слідчим слідчого відділення відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 у кримінальному проваджені № 12019160500006606 є такою, що прийнята всупереч ч. 2 ст. 9 КПК України та не може відповідати принципу всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.
Слідчий в судове засідання не з'явився. Надіслав до суду заяву, у якій вказав, що заперечує щодо задоволення скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши скаргу, вислухавши захисника, вивчивши надані матеріали, вважаю, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 303 КПК України визначено виключний перелік рішень, слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та суб'єктивний склад осіб, які мають право звернутись із такими скаргами.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 25 КПК України передбачено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У порушення вимог КПК України, дізнавачем не були перевірені всі обставини, необхідні для повного, об'єктивного та всебічного досудового розслідування, не виконано необхідні слідчі та процесуальні дії з метою встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Між тим, обов'язковість проведення таких слідчих дій обумовлена самим завданням кримінального провадження.
Крім того, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Проте, слідчий не забезпечив ефективного розслідування за кримінальним провадженням. Проведене ним досудове слідство не було ретельним, безстороннім і сумлінним.
Таким чином, слідчий, в порушення вимог ст.ст. 9, 92-94 КПК України, не провів всі необхідні слідчі дії для повного і всебічного висвітлення обставин кримінального правопорушення, а тому рішення слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_13 від 23.04.2024 року про закриття кримінального провадження № 12019160500006606 від 16.12.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, прийнято передчасно та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 22, 25, 303-307 КПК України, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову про закриття кримінального провадження № 12019160500006606 - задовольнити.
Поновити адвокату ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 строк на оскарження постанови про закриття кримінального провадження № 12019160500006606.
Постанову слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 23 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12019160500006606, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України - скасувати.
Матеріали кримінального провадження № 12019160500006606 направити керівнику Приморської окружної прокуратури міста Одеси для організації проведення досудового розслідування
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
31.10.2025