Справа № 522/22624/24
Провадження по справі № 3/522/1705/25
30 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,-
02.12.2024 о 23 год. 52 хв., громадянин ОСОБА_1 керував електросамокатом «Bolt» н/р НОМЕР_1 в м. Одесі по вул. Мала Арнаутська, 42 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager та в медичному закладі відмовився, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
За даним фактом відносно водія ОСОБА_1 поліцейським полку УПП в Одеській області ДПП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 187384 від 03.12.2024, за яке передбачене адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у судові засідання не з'являвся, про місце, день та час розгляду адміністративного протоколу, складеного відносно нього, повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлення на номер мобільного телефону, зазначений ОСОБА_1 під час складання протоколу. Про поважні причини неявки у судове засідання суд не повідомляв. За таких обставин, суддя вважає, що правопорушник не з'явився до суду без поважних причин.
15.10.2025 адвокат Боярський В.С., діючий в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням, в якому просив провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Свої доводи мотивував тим, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, так як в ньому зазначений як транспортний засіб електросамокат «Bolt», проте не зазначено відповідної марки та моделі самокату, тому, на думку сторони захисту, вказане унеможливлює перевірку технічних характеристик самокату та визначення типу двигуна і способу привести його в рух, що є обов'язковою умовою для визначення електросамоката як транспортного засобу в розумінні п. 1.10 ПДР України.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали адміністративної справи, переглянувши відеозапис, напрацьований ІПП в Одеській області, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
Норма ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Згідно з установленою практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 № 1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.
Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Однак, при цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 керував електросамокатом, який має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей.
З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким в стані алкогольного сп'яніння настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Норма ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Зі змісту ч. 1 ст. 266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2 Розділу І «Загальні положення» Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки алкогольного сп'яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані алкогольного сп'яніння, серед яких визначено: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, які і були виявлені поліцейським у притягуваного ОСОБА_1 , а тому були підставою для проведення його огляду.
Відповідно до п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З викладеного слідує, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, від проходження такого огляду відмовився.
Під час дослідження адміністративного матеріалу встановлено, що ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що свідчать додані до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 187384 від 03.12.2024 матеріали адміністративної справи, а саме: довідка про отримання особою посвідчення водія, довідка про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння та відеозапис, напрацьований працівниками УПП.
Винуватість ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом з бодікамери ІПП в Одеській області, на якому зафіксований факт виявлення явних ознаків алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками ІПП в Одеській області, у зв'язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager та в медичному закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відмовився.
Із відеозапису з нагрудних камер патрульних поліцейських вбачається, що ІПП в Одеській області зупинили транспортний засіб «Bolt» н/р НОМЕР_1 та попросили ОСОБА_1 надати посвідчення водія. ОСОБА_1 не заперечував факт керування електросамокатом. Поліцейський зазначив, що під час спілкування у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці за допомогою алкотестеру Драгер або проїхати до лікаря нарколога. ОСОБА_1 наголосив на тому, що напередодні випив пиво та відмовився від проходження огляду на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер. Через деякий час зазначив, що має намір пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак згодом відмовився і від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі охорони здоров'я.
Працівниками УПП в Одеській області йому роз'яснено права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте він категорично відмовився проходити освідування на стан алкогольного сп'яніння.
Також суд звертає увагу на те, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 під час спілкування з ІПП в Одеській області неодноразово наголошував на тому, що не хоче проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, оскільки не хоче ніяких ускладнень. Також неодноразово намагався з ІПП в Одеській області «вирішити питання» для того, щоб працівники поліції не складали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Також ОСОБА_1 наголосив на тому, що не відмовляється від проходження огляду, однак надав згоду на складання протоколу про адміністративне правопорушення, що суд розцінює як фактичну відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що поліцейськими було дотримано норми вказаної Інструкції, у них були наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу, перебуває за кермом з ознаками алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager та в медичному закладі, однак останній відмовився, що підтверджується відеозаписами.
Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам статті 266 КУпАП і Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Судом враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд враховує те, що ОСОБА_1 вчинив умисне правопорушення, характер якого вказує на те, що воно є грубим адміністративним правопорушенням.
Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на нього необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40-1, 130, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, ЗУ «Про судовий збір», суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за редакцією від 01.01.2025 року, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень на користь держави.
У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси Віктор ІВАНОВ