Справа № 947/13682/25
Провадження № 1-кс/947/16257/25
24.10.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту - адвоката ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001430 від 26.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024160000001430 від 26.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України, досудове розслідування в якому проводиться слідчим управлінням ГУНП в Одеській області.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що за результатами виконання доручення, надійшла відповідь, в якій зазначено, що отримано інформацію про причетність до вчинення зазначеного злочину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 розташований об'єкт житлової нерухомості (квартира), який на праві спільної власності належить ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Причетність до вчинення зазначеного кримінального правопорушення підтверджується матеріалами проведення слідчих (розшукових) дій, протоколами допитів свідків, інформацією співробітників оперативного підрозділу та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження.
Так, 09.09.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси проведено обшук житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
-Грошові кошти: номіналом 100 доларів США - 135 купюр; номіналом 5 доларів США - 12 купюр; номіналом 50 доларів США - 2 купюри; номіналом 10 доларів США - 3 купюри; номіналом 1 долар США - 1 купюра; номіналом 50 євро - 18 купюр; номіналом 100 євро - 1 купюра; номіналом 5 євро - 8 купюр; номіналом 10 євро - 5 купюр; номіналом 20 євро - 1 купюра; номіналом 500 гривень - 20 купюр.
Загалом 13 691 доларів США, 1 110 євро, 10 000 гривень.
В ході досудового розслідування 09.09.2025 вилучені під час обшуку речі визнано речовими доказами про що винесено відповідну постанову.
Слідчими суддями Київського районного суду м.Одеси були винесені ухвали від 15.09.2025 та 26.09.2025 про повернення клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001430 від 26.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України - прокурору із встановленням строку для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.
Процесуальний керівник повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Прокурор надав заяву в якій клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених письмово та розглянути у його відсутності.
Представник ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилався на його необґрунтованість. Зазначив, що вилучені під час обшуку грошові кошти є накопиченнями ОСОБА_6 , яка є власником квартири АДРЕСА_2 , надав копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Просив залишити клопотання без задоволення.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, доводи представника власників майна, слідчий суддя приходить до наступного.
Як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, останнє не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке: прокурором в клопотанні не було наведено відповідного обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучене під час обшуку за фактичним місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилання його причетності до кримінального провадження №12024160000001430 від 26.11.2024, джерела походження грошових коштів, що вилучені в квартирі, яка належить ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), їх власника та, як наслідок, його відповідність критеріям передбаченим ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання прокурора не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності в клопотанні належного обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.
На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.
Таким чином, вимоги викладені в мотивувальних частинах ухвал слідчих суддів Київського районного суду м.Одеси від 15.09.2025 та 26.09.2025 прокурором не виконані, не надано відповідного документального обґрунтування необхідності застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001430 від 26.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1