Дата документу 30.10.2025
Справа № 501/2771/24
2/501/408/25
21 жовтня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Пушкарського Д.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карпової Ю.А.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про позбавлення батьківських прав,-
До Чорноморського міського суду Одеської області звернулась ОСОБА_1 з позовом в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач протягом тривалого часу, більше 10 років, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про своїх синів, не бере участі в їх вихованні та матеріальному забезпеченні, не цікавиться їх її здоров'ям, розвитком, тобто фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. Позивач виховує синів самостійно. На сьогодні діти навчаються, розвиваються, і вона робить все, що можливо для їх щасливого життя. Відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками по вихованню дітей, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
В судовому засіданні позивач підтримала в повному обсязі та просила задовольнити заявлені вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки не сповістив, відзив на позов не надав.
Від третьої особи, служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, надійшов висновок про недоцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та заява про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі та згідно свідоцтв про народження мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після розлучення діти залишилась проживати в сім'ї матері за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту обстеження умов проживання, що був складений спеціалістами служби у справах дітей за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що умови проживання матері ОСОБА_1 задовільні, придатні для виховання і розвитку дітей. Однокімнатна квартира з усіма зручностями, облаштована меблями та побутовою технікою. Діти мають окремі ліжка, стіл для навчання та місце для відпочинку.
За інформацією комунального некомерційного підприємства «Чорноморський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області батьківські обов'язки щодо піклування про здоров'я та розвиток дітей здійснює мати, яка завжди виконує призначення та рекомендації лікаря.
За інформацією Чорноморського ліцею №6 Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 навчаються в ліцеї з 1 класу. Мати ОСОБА_1 здійснює належний контроль за навчанням та поведінкою синів, намагається максимально приділяти увагу їх навчанню та вихованню, систематично відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_2 не цікавиться навчанням та шкільним життям синів та взагалі не приймає участі у їх навчанні та розвитку.
За інформацією Комунальної установи «Центр соціальних служб» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області сім'я ОСОБА_1 на обліку в центрі не перебувала, послуги не отримувала, будь-які повідомлення стосовно цієї родини до центру не надходили.
За інформацією Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) станом на 01.03.2024 заборгованість відповідача ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання дітей складає 67238,01 грн.
Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був запрошений до служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на бесіду, під час якої надав заяву, в якій зазначив, що він проти того, щоб його батька позбавили батьківських прав щодо нього.
Службою у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області було проведено опитування малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході якого встановлено, що ОСОБА_7 проживає разом з матір'ю, старшим братом та бабусею. Батько мешкає окремо. Зі слів хлопчика, з батьком у нього нормальні відносини, кожного року він вітає їх з братом з днем народження, іноді дарує подарунки, але завжди вітає зі святами по телефону. Своїх батьків ОСОБА_7 однаково любить.
Батько дітей ОСОБА_2 неодноразово запрошувався до служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області на бесіду, але так і не з'явився, тому з'ясувати його думку щодо позбавлення батьківських прав службі у справах дітей не виявилось можливим.
Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглядалось на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області 26 лютого 2025 року, на якому була присутня мати ОСОБА_1 , яка не змогла обґрунтувати мету, яку вона прагне досягнути позбавленням батьківських прав і яким чином позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту прав та інтересів дітей.
Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як орган опіки і піклування, згідно висновку №98 від 20.03.2025, вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст.12 вказаного Закону, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями норм Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).
Відповідно до ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно із ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов'язками.
Крім того, позивачем не доведено та не надано суду доказів, в чому саме полягає захист інтересів неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом позбавлення їх батька батьківських прав, та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дітей.
Частиною 3 ст.171 СК України визначено, що суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Таким чином, в даній конкретній ситуації, суд враховуючи інтереси дітей, приходить до висновку, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дітей ніж зворотнє, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дітей, ні на створення додаткових умов щодо їх безпечного виховання, захисту їх здоров'я та не сприятиме захисту їх прав взагалі. Не вжиття такої процедури створює для дітей та їх батька умови для належного спілкування і розвитку, що створить умови додаткових гарантій для дітей, навіть матеріального характеру.
Особливості правовідносин, що склались між сторонами свідчать, що відповідач протягом певного часу недостатньо приділяв уваги своїм дітям, що вимагає від нього зміни свого ставлення до виховання дітей і це підлягає контролю з боку органів опіки та піклування, і головне, що на цьому можливо наголосити в рамках даного провадження і це охоплюється компетенцією Суду (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), зазначені дії є менш радикальними в порівнянні з позбавленням батьківських прав.
Також, в таких правовідносинах важливим буде те, що відповідачу надається можливість виправити ситуацію щодо його участі у вихованні дітей.
Беручи до уваги всі наведені вище обставини, суд доходить висновку, що, незважаючи на доводи позивача, якими вона обґрунтовує доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення щодо суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 30 жовтня 2025 року.
Суддя