Справа № 495/8549/24
№ провадження 2/495/1598/2025
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
31 жовтня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.
за участю секретаря Тюпи Є.С.
справа № 495/8549/24
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -
представника позивача -адвоката Бондаренко Г.Є.
ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 35,0 кв.м., житловою - 18,5 м.кв.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Спадкоємцем ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На момент смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько позивачки розлучився із ОСОБА_4 , матір'ю позивачки, про що 14.04. 2005 року було вчинено актовий запис № 77 відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород - Дністровський Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.
Спадкоємцем другої черги є ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою померлого.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 35, 0 кв. м., житловою площею 18,5 кв.м.
Листом від 04 вересня 2024 року приватний нотаріус рекомендував їй звернутися з позовом до суду, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, тому вона і звернулася з вказаним позовом до суду.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії по справі
16 вересня 2024 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О., провадження у зазначеній справі було відкрито.
07.04.2025 відповідно до розпорядження № 735 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи.
07.04.2025 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначена суддя Прийомова О.Ю.
10.04.2025 Ухвалою судді вказана справа прийнята до провадження судді з витребуванням доказів по справі.
25 червня 2025 року Ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито з призначенням справи до її розгляду по суті.
24.09.2025 на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги позивача підтримала та просить суд їх задовольнити.
Відповідач надала заяву про розгляд справи за відсутність, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . (а.с. 9)
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_3 . (а.с. 10)
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 35, 0 кв. м., житловою площею 18,5 кв.м. (а.с. 15-20)
Відповідно до листа КП «Білгород - Дністровське бюро технічної інвентаризації» № 1202 від 11.07.2024 зазначено, що станом на 31.12.2012 року власниками квартири АДРЕСА_1 були в рівних частках ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 12.02.1998 року, яке було зареєстровано Білгород - Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 12.02.1998 року в реєстровій книзі № 80 за реєстровим № 4807.
Дублікат правовстановлюючого документу Комунальним підприємством «Білгород - Дністровське бюро технічної інвентаризації» не реєструвався. (а.с. 13)
Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року від приватного нотаріуса Білгород - Дністровського районного нотаріального округу були витребувані докази, а саме: чи відкривалася спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи складав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заповіт на будь - яку особу.
На виконання ухвали суду 24 вересня 2025 року повідомлено, що згідно даних Спадкового реєстру спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 не заводилась, також в спадковому реєстрі відсутня інформація про складені заповіти померлим ОСОБА_3 .
Нормативне обґрунтування, оцінка аргументів сторін, висновки суду
Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У пункті 1 частині 2 статті 16 ЦК передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права.
Важливо підкреслити, що законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину (глава 89 ЦК).
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року по справі № 175/654/22 зазначив, що з урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Так, предметом позову у справі, що розглядається, є визнання права власності на спадкове майно - 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 35, 0 кв. м., житловою площею 18,5 кв.м.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна).
Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Системний аналіз зазначених норм права власності свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часом її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку, на чому акцентував увагу Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.
Відповідно до глави 10 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (у редакції чинній станом на 22 серпня 2018 року) при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.
У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз'яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.
Матеріали справи містять лист приватного нотаріуса Білгород - Дністровського районного нотаріального округу відповідно до якого згідно даних Спадкового реєстру спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилась.
Разом з тим, позивач звертається із позовом до ОСОБА_2 , у той час, як у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 28 грудня 2022 року в справі № 315/236/21 (провадження № 61-782св22) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
З огляду на вищенаведене, належним відповідачем у справі є Білгород - Дністровська міська рада.
Відповідно до ч. 1 ст. 43, ч. 1 ст. 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натоміть установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи.
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Таким чином, з урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
При цьому ВС зауважив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі.
За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
Згідно із вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, дотримуючись принципів розумності, добросовісності та справедливості, з огляду на те, що позивачем подано позов до неналежного відповідача, враховуючи практику Верховного Суду, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішення питання щодо судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1220, 1223, 1225, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 76-81, 89, 95, 263-265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст судового рішення складено та проголошено 31.10.2025.
Суддя