Дата документу 31.10.2025 Справа № 334/1943/24
Справа № 22-ц/807/1577/25 Головуючий у 1-й інстанції: Філіпова І.М.
Є.У.№ 334/1943/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
31 жовтня2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Онищенка Е.А.
Полякова О.З.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2025 року,
У березні 2024 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом доОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 29 658,01 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на праві власності належить нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , площею 138,8 м2. Концерном надавалась послуга з постачання теплової енергії в належне відповідачам приміщення з 01.11.2021 по 31.10.2023 на загальну суму 29 658,01 грн., проте останні її не оплатили.
Рішенням Дніпрровського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі».
Судове рішення мотивовано тим, що приміщення відповідачів від'єднано від мережі централізованого теплопостачання, про що сторонами 10.10.2021 був укладений відповідний договір, послуги з теплопостачання фактично не надавались, що підтверджується відповідними письмовими доказами, а тому відсутні підстави для стягнення будь-якої оплати.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Концерн «МТМ» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити і нове про задоволення позовних вимог.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є, те що між сторонами 01.11.2021 був укладений типовий індивідуальний договір № 81011631 про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання. На будівлю відповідача в період з 01.11.2021 по 30.09.2023 здійснювалися нарахування лише умовно-постійної частини тарифу та абонентська плата, оскільки відповідач проходив процедуру відключення приміщення від теплопостачання та лише 08.09.2023 отримав рішення МВК ЗМР та відповідний акт.
Пояснення відповідача щодо недоотримання рахунків, як на підставу не здійснення оплати, не може братися до уваги, оскільки підставою для сплати отримання послуг є наявність укладеного договору, а не факт отримання рахунку.
Копія апеляційної скарги і ухвали про відкриття апеляційного провадження направлені відповідачеві ОСОБА_2 за зареєстрованою адресою його місця проживання, повернулися до суду не врученими із позначкою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
14 жовтня 2025 року на офіційному вебсайті Запорізького апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 повідомлений про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.
Відповідач ОСОБА_1 отримав копію апеляційної скарги та ухвалу про відкриття провадження - 26.09.2025 р. (а.с. 213).
Інформація про відкриття апеляцій провадження доставлена до електронного її кабінету як представнику позивача по справі 22.09.2025 року (а.с. 211).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснюється в порядку спрощеного письмового провадження без виклику сторін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарг без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам Закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Встановлено, що пункт автосервісу літ А. з підвалом (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав від 01.03.2024 (а.с.16-19).
Вказане приміщення не є частиною іншої нежитлової будівлі або багатоквартирного житлового будинку.
01.12.1009 між сторонами був укладений договір №102163 купівлі-продажу теплової енергії на об'єкт окремо розташованої будівлі автомийки по АДРЕСА_1 . Розділом 5 Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку. Розділом 6 сторони визначили, що розрахунку за договором здійснюються відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії бо даних, встановлених розрахунковим способом. (а.с.93-100).
10 жовтня 2021 року сторони уклали угоду про розірвання договору №102163 від 04.12.2009 купівлі-продажу теплової енергії, п.1 якої визначили вважати договір розірваним в частині відпуску теплової енергії з 10 жовтня 2021 року, в частині проведення розрахунків - з моменту повної сплати за відпущену теплову енергію. Заборгованість станом на 1- жовтня 2021 року 0,00 грн. (а.с.101).
Факт припинення подачі тепла до належної відповідачам авто мийки не оспорюється позивачем і підтверджується відповідними письмовими доказами.
Зокрема, згідно інформації про нарахування за період з листопада 2021 року по жовтень 2023 року у розділі постачання ТЕ (змінна) загальний обсяг наданих послуг Гкал -0, постачання ТЕ (змінна) теплові втрати загальний обсяг Гкал - 0, постачання ТЕ (постійна) загальна сума 29 657, 99 грн.(а.с.20).
Такі ж дані щодо обсягу проданого відповідачам тепла за спірний період часу містяться і в інформації щодо нарахування за послугу з постачання теплової енергії з листопада 2021 року по жовтень 2023 року за договором 81011631, в якій зазначено, що споживачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано послуги з теплопостачання загальним обсягом Гкал на будівлю - 0; інформація по приміщенню споживача - 0 (а.с.21).
Відповідно до рахунків за постачання теплової енергії №81011631 за період з листопада 2021 року по жовтень 2023 року, в яких зазначено про нарахування плати за умовно-постійну частину опалення у кількості 0,019215 Гкал/год (а.с.22-69). Вказані нарахування здійснювалися позивачем після укладення сторонами угоди від 10 жовтня 2021 року про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії.
В акті обстеження системи теплопостачання та ГВП від 15.09.2023 зазначено, що через відключення будівлі ТОВ «Еталон Авто» по вул. Бородінський, 1а в а ТК-25 б з оглядовим розривом (згідно рішення ЗМР МВК №484 від 08.09.2023) припинена подача теплопостачання на будівлю автомийки по АДРЕСА_1 , так як вищезазначені будівлі мали спільну межу розподілу в ТК-22б та були підключені послідовно (а.с.71).
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №484 від 08.09.2023 надано дозвіл ТОВ «Еталон Авто» на відключення нежитлової будівлі по вул.Бородінська, буд. 1-б, м. Запоріжжя від мереж (систем) централізованого теплопостачання (а.с.74).
Відповідно до ст. 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. . Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ст. 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.
Установивши, що сторони 10 жовтня 2021 року розірвали договір купівлі-продажу теплової енергії і гарячої води і що з 10 жовтня 2021 року відпуск теплової енергії в приміщення автомийки був припиненим, а отже із зазначеного часу вони не були і не могли бути споживачами послуг Концерну «МТМ», суд першої інстанції обґрунтовано виснував про відсутність підстав для нарахування і стягнення з останніх умовно-постійної частини тарифу, який застосовується у розрахунках з листопада 2021 року.
Посилання в апеляційній скарзі Концерну на те, що відповідачі 02.10.2021 після оприлюднення на офіційному сайті Концерну публічного договору про надання послуг з постачання теплової енергії приєднались до договору, який набрав чинності з 01.11.2021, є неспроможними, оскільки з 10 жовтня 2021 року постачання теплової енергії в належну відповідачам автомийку було припинено, що не оспорюється позивачем, відповідачі втратили статус споживачів, а отже будь-яких правових підстав для нарахування умовно-постійної частини тарифу позивач не мав.
Доводи позивача про те, що фактично угода про розірвання договору була укладена 11 жовтня 2023, на підтвердження чого суду першої інстанції була надана копія відповідної угоди про розірвання договору №81011631 від 11.10.2021, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неспроможними. Належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладання сторонами договору №81011631 від 11.10.2021 позивач суду не надав, угода про розірвання договору відповідачами не підписана.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді Е.А.Онищенко
О.З. Поляков