Справа № 305/1522/25
Закарпатський апеляційний суд
27.10.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження № 11-кп/4806/471/25, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Рахівського районного суду від 02 вересня 2025 року,
Ухвалою Рахівського районного суду від 02 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу. ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.11.2025 року та залишено раніше визначену заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів, який становить 302 800 - без змін.
З матеріалів контрольного провадження слідує, що до Рахівського районного суду Закарпатської області 12.05.2025 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено в ЄРДР 02.01.2025 за №42025072160000001 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_7 від 12.05.2025 призначено підготовче судове засідання, ухвалою суду від 14.05.2025 призначено судовий розгляд.
Прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 подав клопотання, в якому просив продовжити дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з одночасним визначенням застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. 14.02.2025 о 17:02 год ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та поміщений до ізолятора тимчасового тримання. 17.02.2025 відносно ОСОБА_5 слідчим суддею Тячівського районного суду було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 502 648 грн. зі строком дії по 14.04.2025, який було 10.04.2025 продовжено по 15.05.2025 включно. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, і відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, з метою можливої зміни показів на його користь або відмови від давання показів. Вказані ризики доведені тим, що ОСОБА_5 може перетнути кордон України в будь-який момент, оскільки має на це законні підстави являючись багатодітним батьком. Окрім цього, може перетнути кордон в незаконний спосіб, оскільки проживає в прикордонному районі та лінія державного кордону примикає до тильної частини дворогосподарства, в якому він проживає. ОСОБА_5 може впливати на свідка ОСОБА_9 з метою зміни або відмови від давання викривальних показів. Крім того, ОСОБА_5 постійного місця роботи не має. Вказані ризики продовжують існувати і на даний час.
Ухвалою констатовано, що щодо обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу, оскільки, як слідує з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 хоч і характеризується позитивно за місцем проживання та має на утриманні малолітню дитину і дітей дружини, яких також виховує, проте він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину - кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що своєю чергою саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду. Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_5 хоч і має постійне місце проживання, але не має постійного місця роботи, не навчається, відтак може виїхати зі свого місця постійного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, наразі судом не досліджено всіх доказів та не допитані свідки у цьому кримінальному провадженні, на яких, у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який - не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, матиме змогу незаконно впливати обвинувачений, з метою зміни показань чи відмови від надання таких. При цьому, суд не володіє жодними належними доказами на підтвердження міцності його соціальних зв'язків. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду також не надано. Враховуючи ці обставини, слідчий суддя вважав, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки на даний час ризики заявлені при обранні запобіжного заходу стосовно обвинуваченого на даний час не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання останнього під вартою, відтак строк дії запобіжного заходу обвинуваченому слід продовжити із визначенням застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів, що становить 302800 грн (триста дві тисячі вісімсот гривень) на строк до 60 днів, що відповідатиме ч. 1 ст. 197 КПК України.
Не погоджуючись з цією ухвалою, адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу. Адвокат вказує, що ризики передбачені ст. 177 КПК, які були визначені під час обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого в даному кримінальному провадженні відсутні, а інших, нових ризиків прокурором не наведено. Крім того, зазначає, що ОСОБА_5 як ніхто інший, зацікавлений в своєчасному, ефективному та об?єктивному розслідуванні кримінального провадження стосовно нього та впевнений що доведе необґрунтованість обвинувачення щодо себе за висунутою статтею обвинувачення. Захисник зауважує, що ОСОБА_5 є молодим за віком, одружений, має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, має визначене місце проживання. Згідно характеристики, він позитивно характеризується по місцю проживання, ввічливий, працелюбний, дотримується правил добросусідства. Жодних скарг до старостинського округу на нього не надходило. ОСОБА_5 раніше не судимий, хоч і не має постійного місця роботи, працював у громадян без укладення трудового договору, забезпечуючи багатодітну родину найнеобхіднішим, обоє батьків обвинуваченого є пенсіонерами, наразі батько постійно хворіє на серце. Окрім цього, просить взяти до уваги, що дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_10 , через скрутний матеріальний стан родини змушена вдатися до пошуків тимчасових заробітків за кордоном, при цьому, в перспективі, залишивши чотирьох неповнолітніх дітей на пенсіонерів (батьків чоловіка), оскільки ОСОБА_5 вже понад 7 місяців утримується під вартою. Згідно акту обстеження виданого депутатом Великобичківської селищної ради від 03.09.2025, сум останніх місяців, багатодітна родина Мойсюків знаходиться у надзвичайно скрутному матеріальному становищі, оскільки родина вимушена проживати за рахунок виключно декретної виплати (1032,00 грн.), яких не вистачає навіть на первинні потреби дітей. Напередодні опалювального сезону матері терміново потрібна допомога по догляду за дворогосподарством та забезпеченням твердим паливом. Враховуючи ці обставини, адвокат просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням заходів електронного контролю.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності захисника обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності учасників, апеляційний суд бере до уваги, що: учасники судового провадження належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а також відомості про те, що прокурор клопотань про відкладення розгляду не подавав. Адвокат ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи без її участі. Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував щодо продовження розгляду за відсутності захисника та прокурора.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
За змістом ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Висновок суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Разом з цим, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, те, що вчинене діяння відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процедурних (процесуальних) дій, у тому числі й допиту свідків та дослідження доказів.
Тому, колегія суддів, з огляду на те, що ОСОБА_5 хоч і характеризується позитивно за місцем проживання та має на утриманні малолітню дитину і дітей дружини, яких також виховує, проте він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину - кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що своєю чергою саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду. Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_5 хоч і має постійне місце проживання, але не має постійного місця роботи, не навчається, відтак може виїхати зі свого місця постійного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, наразі місцевим судом не досліджено всіх доказів та не допитані свідки у цьому кримінальному провадженні, на яких, у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який - не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, матиме змогу незаконно впливати обвинувачений, з метою зміни показань чи відмови від надання таких, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції і в цій частині.
Дані про особу, на які посилається захисник ОСОБА_6 , щодо ОСОБА_5 зокрема те, що він є молодим за віком, одружений, має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, має визначене місце проживання, позитивно характеризується по місцю проживання, ввічливий, працелюбний, дотримується правил добросусідства, те, що скарг до старостинського округу на нього не надходило, відомості про те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, хоч і не має постійного місця роботи, проте працював у громадян без укладення трудового договору, наявність батьків пенсіонерів, а також те, що наразі батько постійно хворіє на серце. Окрім цього, дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_10 , через скрутний матеріальний стан родини змушена вдатися до пошуків тимчасових заробітків за кордоном, акт обстеження виданий депутатом Великобичківської селищної ради від 03.09.2025, на думку апеляційного суду, не зменшує встановлені судом ризики та не є беззаперечною обставиною для висновку щодо можливості застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Колегія суддів також вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв'язку з чим, обґрунтованим і належним чином умотивованим, вважає і висновок суду першої інстанції про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Враховуючи наведене, твердження апеляційної скарги про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК, які були визначені під час обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого в даному кримінальному провадженні відсутні, а інших, нових ризиків прокурором не наведено, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище судженнями.
При цьому, колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , відповідає характеру та тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 діяння, а також тяжкості можливого покарання та виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.
У зв'язку з цим, вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 , апеляційний суд не бере до уваги і відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, вважаючи, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відсутність запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 чи застосування більш м'якого, ніж тримання під вартою, може призвести до неналежного виконання покладених на ОСОБА_5 процесуальних обов'язків як обвинуваченого.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність у ОСОБА_5 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання його під вартою.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті порушувати встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, однак, обставини, за яких він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість, а також інші наведені вище обставини, у тому числі і дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів вважає, що, ухвалюючи судове рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , судом взято до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, та обґрунтовано визначено розмір застави.
При цьому, з огляду на наведене вище, обґрунтованим апеляційний суд вважає і визначений слідчим суддею розмір застави - 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) грн.
На переконання апеляційного суду саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та запобігання встановленим ризикам, і не є завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 , так як таких даних під час апеляційного розгляду судового провадження не встановлено.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За цих обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі не вказується як в апеляційній скарзі, так і не посилалася сторона захисту під час її розгляду.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , відхилити.
Ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду від 02 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: