Справа № 308/13405/25
Закарпатський апеляційний суд
27.10.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/684/25, за апеляційною скаргою прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2025 року, щодо підозрюваного ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області, підполковника поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та задоволено клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
До підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на 60 (шістдесят) днів, а саме - до 12 листопада 2025 року включно.
На ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до органу ДМС України у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
З матеріалів судового провадження слідує, що 15.09.2025 начальник відділу слідчого управління ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_9 за погодженням прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023071160000368 від 13.06.2023 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
У клопотанні зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 будучи фізичною особою підприємцем (ЄДРПОУ 3014922250), уклав з Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі директора філії «Брустурянське лісомисливське господарство» договір №122 від 26.05.2023 «Про виконання робіт та надання послуг пов?язаних з лісівництвом». Також, у відповідності до наказу №l від 05.01.2023 «Про призначення відповідального за проведення робіт підвищеної небезпеки, порядок розроблення, складання, затвердження та погодження карт технологічного процесу розроблення лісосіки» відповідальним за стан охорони праці, організацію та безпечне проведення лісосічних робіт, трелювання лісу на лісозаготівельній дільниці визначено ОСОБА_6 .
Так, 12.06.2023 року приблизно о 17.30 годині, працівники ФОП « ОСОБА_6 », а саме ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , займаючи посаду лісоруба разом з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який займає посаду лісоруба-вальщика та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який займає посаду тракториста-трелювальника, перебуваючи в урочищі «Кедрин», квартал 13, відділ №10 Кедринецького лісогосподарства філії «Брустурянське ЛМГ», здійснюючи лісозаготівельні роботи, а саме згідно договору на розробку лісосіки та здійснення вибіркової санітарної рубки, під час підготовки до трелювання лісопродукції породи «Ялина», тобто виконували роботи з підвищеною небезпекою.
В цей час, ОСОБА_6 , не знаходився біля своїх працівників, та ігноруючи вимоги охорони праці та техніки безпеки, неналежно виконуючи свої обов?язки, внаслідок несумлінного до них ставлення, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, проявив бездіяльність, що виявилася у невиконанні вимог пунктів 6.10, 15.1.31, 15.3.52, 15.7.11 «Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці №119 від 13.07.2005), а також статей 8 і 13 Закону України «Про охорону праці», не забезпечив працівника ОСОБА_10 засобами індивідуального захисту (п. 15.1.31), що також суперечить статті 8 Закону України «Про охорону праці», не організував безпечне зняття вислих дерев (п. 15.3.52), був відсутній на місці робіт (п. 6.10), що унеможливило оперативний контроль та заборону порушень, зокрема перебування працівника на трельованій деревині (п. 15.7.11), що також суперечить статті 13 Закону України «Про охорону праці», у частині незабезпечення контролю додержання працівником технологічних процесів, внаслідок чого, на ОСОБА_10 впав стовбур дерева породи «Ялина», що призвело до отримання тяжких тілесних ушкоджень не сумісних з життям лісоруба ОСОБА_10 та його смерті.
У відповідності до висновку судово-медичної експертизи №92 від 30.06.2023, смерть громадянина ОСОБА_10 наступила внаслідок важкої тупої травми шийного відділу хребта з згинальним переломом його на рівні II-II шийних хребців зі зміщенням та забоєм і розчавленням спинного мозку. Крім того, на тілі трупа ОСОБА_10 виявлено ушкодження у вигляді прямого поперечного перелому тіла грудини, перелому II ребра справа та вогнища забою серця. Виявлені ушкодження у ОСОБА_10 могли виникнути при обставинах, які мали місце 12.06.2023. При судово-токсикологічному дослідженні в крові від трупа громадянина ОСОБА_10 етиловго спирту не виявлено.
Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, тобто у порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.
Ухвалою слідчого судді констатовано, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Разом з цим, слідчий суддя, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи факт того, що він має можливість переховуватися від органів досудового слідства та суду, а також має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та те, що підозрюваний є фізичною особою- підприємцем, тривалість досудового розслідування у даній справі (понад два роки), слідчий суддя вважав, що прокурором в судовому засіданні не доведена неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення належної процесуальної поведінки та запобігання доведеним ризикам. Тому, за цих обставин, слідчий суддя вважав за доцільне застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним, покладених на нього процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, у якій вказує, що слідчий суддя прийшов до правомірного висновку про обґрунтованість підозри за ч. 2 ст. 272 КК України, однак рішення у частині обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є незаконним. Обгрунтовуючи свої твердження, прокурор вказує на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків, експерта у кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. На думку прокурора, інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 та не буде достатнім для запобігання вищезазначених ризиків. Крім того, прокурор вважає за необхідне не визначати підозрюваному розмір застави, оскільки у даному випадку настала смерть особи. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення розміру застави. У разі якшо суд прийде до переконня про необхідність визначення застави підозрюваному ОСОБА_6 , то обрати йому її у відповідності до п. 3 ст. 5 ст. 182 КПК України не менше, як 800 тисяч гривень, що становить 307 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу; підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Твердження апеляційної скарги про незаконність судового рішення у частині обрання запобіжного заходу вигляді особистого зобов'язання колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Згідно ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що у провадженні СУ ГУНП в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_7 , що свідчить про дотримання права підозрюваного ОСОБА_6 на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 12.06.2023 проведеного в с. Лопухів, 13 кварталі, Кедринецького лісогосподарства, Брустурянського ЛМГ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 13.06.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 13.06.2023; висновком судово-медичної експертизи №92 від 30.06.2023 року; висновком експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності № СЕ- 19/107-25/1194-БЖ від 26.05.2025 року; та іншими матеріалами та доказами, що у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість підозри.
Враховуючи ці обставини, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити кримінальне правопорушення.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
При цьому, апеляційний суд обґрунтованим вважає і висновок слідчого судді про доведеність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Одночасно, апеляційний суд обґрунтованим вважає і висновки слідчого судді про те, що наведений у клопотанні слідчого ризик незаконного впливу на свідків, експерта у кримінальному провадженні, заважаючи на те, що слідчим не вказано коло прямих свідків, вплив на яких може здійснювати підозрюваний, враховуючи міцні соціальні зв'язки та відсутність будь яких даних, які б свідчили про неналежну процесуальну поведінку, є необґрунтованим.
Поряд із цим, апеляційний суд констатує, що ризик перешкоджання кримінальному провадження є недоведеним як у клопотанні слідчого так і прокурором під час розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи ці обставини, колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, яке може бути призначено ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України (за яке передбачено позбавлення волі на строк від 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років), може призвести до настання передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна братись до уваги у сукупності разом з іншими обставинами.
Приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, а також факт того, що він має можливість переховуватися від органів досудового слідства та суду, а також те, що підозрюваний має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та те, що ОСОБА_6 є фізичною особою- підприємцем, тривалість досудового розслідування у даній справі (понад два роки), і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурором не доведена неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення належної процесуальної поведінки та запобігання доведеним ризикам. Слідчий суддя вважав за доцільне застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним, покладених на нього процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, - з чим погоджується і апеляційний суд.
Крім цього, апеляційний суд бере до уваги і те, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про те, що інший, більш м'який, запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .. Тому, доводи прокурора в цій частині апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами під час розгляду слідчим суддею клопотання.
Суд апеляційної інстанції також вважає, що клопотання слідчого та доводи апеляційної скарги прокурора не містять переконливого обґрунтування про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки, зокрема й запобіганню будь-яким із визначених ст. 177 КПК України ризикам.
Разом із тим, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б свідчили про те, що підозрюваний ОСОБА_6 не виконував чи не виконує покладені на нього процесуальні обов'язки.
На підставі вищенаведеного, прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема особисте зобов'язання буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобіганню будь-яким із визначених ст. 177 КПК України ризикам.
При прийнятті судового рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Тому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є достатнім і необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею обґрунтовано, з огляду на положення ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до органу ДМС України у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Інші наведені прокурором доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді про застосування запобіжного заходу.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За цих обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а ухвалу слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що жодних доказів чи даних про обставини, які б свідчили про незаконність ухвали слідчого судді, до апеляційної скарги не додано й будь-яких обґрунтованих клопотань прокурором із цього приводу прокурором не заявлялось.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 відхилити.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: