Справа № 944/2342/25
Провадження №1-кс/944/349/25
30.10.2025 рокум.Яворів
Слідчий суддя Яворівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12025141350000153 від 06.03.2023,
встановив:
09.05.2025 ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області зі скаргою на постанову слідчого СВ Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 28.03.2025 про закриття кримінального провадження №12025141350000153 від 06.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України.
В обґрунтування скарги зазначила, що оскаржувану постанову вважає передчасною та незаконною, оскільки вона, як потерпіла, жодного разу не допитувалася у цьому кримінальному провадженні, та для участі у такій слідчій дії не викликалася. А наведений в оскаржуваній постанові фрагмент показань ОСОБА_5 про те, що він начебто зустрічався із нею є відверто нісенітними. Водночас посилається на суперечливість показів допитаних під час досудового слідства свідків.
Оскільки кримінальне провадження закрите всупереч положенням ст. 9 КПК України без проведення необхідних слідчих дій, без з'ясування усіх обставин, а тому постанова, на думку заявника, підлягає скасованою.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд скарги у її відсутності. Вимоги скарги підтримала в повному обсязі.
Яворівським РВП ГУ НП у Львівській області явку представника на судове засідання не забезпечено, незважаючи на належне повідомлення про дату та час його проведення. Про причини неявки та правову позицію щодо скарги, суд не повідомлено. Водночас скеровано до суду матеріали кримінального провадження №12025141350000153 від 06.03.2023.
Враховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 306 КПК України, слідчий суддя ухвалив проводити судовий розгляд скарги за відсутності учасників провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось у зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши обставини, які викладені в скарзі, та додані до неї матеріали, слідчий суддя виходить з наступного.
З долучених до скарги ксерокопій документів убачається, що 01.05.2025 Яворівським РВП ГУНП у Львівській області було направлено повідомлення ОСОБА_3 щодо результатів розгляду її заяви.
Таким чином, десятиденний процесуальний строк на оскарження рішення слідчого, розпочався з наступної дати після отримання вказаного повідомлення. Заявник звернулася до Яворівського районного суду Львівської області зі скаргою 09.05.2025 тобто у строк, передбачений чинним законодавством.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що 06.03.2025 до ЄРДР було внесена відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 152 КК України на виконання ували Яворівського районного суду №944/530/25 від 05.03.2025 про внесення відомостей до ЄРДР за зверненням ОСОБА_3 щодо вчинення неправомірних дій відносно неї ОСОБА_5 (ЄО №4757 від 06.03.2025).
Постановою слідчого СВ Яворівського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 28.03.2025 закрито кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР №12025141350000153 від 06.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.152 ч.1 КК України, на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
В оскаржуваній постанові йдеться про те, що в ході досудового розслідування слідчим проведено ряд дій, а саме допитано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який вказував про статеві зносини із ОСОБА_3 за її добровільної згоди, допитано ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , однак ніхто із встановлених свідків не бачив обставин, за яких би потерпілу хтось насильно примушував до статевих відносин, проти волі останньої.
Слідчий суддя зазначає, що завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно та неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Практика Європейського суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна бути вмотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, однак дані вимоги кримінально процесуального закону слідчим не були виконані, оскільки постанова про закриття кримінального провадження не містить мотивів прийняття такого рішення та їх обґрунтування.
Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978р. у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011р. (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
Суддя слідчий вважає, що органом досудового розслідування не було дотримано вимог ст. ст. 9, 91, 110 КПК України, оскільки висновки щодо обставин, які обумовлюють закриття провадження у справі були зроблені передчасно, без належної перевірки, зокрема без з'ясування обставин, про які вказує ОСОБА_3 , в постанові не зазначено вичерпних посилань, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Слідчий не вжив вичерпних заходів для встановлення як події кримінального правопорушення, так і обставин вчинення даного кримінального правопорушення.
Так, при дослідженні постанови про закриття кримінального провадження, її мотивувальної частини, встановлено, що вона не містить інформації щодо складу та кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.152 КК України та в ній не вказані передбачені КПК України підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття. Також не зазначено, з яких підстав слідчим враховано одні показання, а інші відкинуто.
Слідчий суддя вважає за доцільне, з урахуванням принципу диспозитивності (ст. 26 КПК України), не перебираючи на себе дискреційні повноваження слідчого, які передбачають самостійність слідчого у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України), звернути увагу на деякі обставини, що вказують на неповноту слідства, але які не є вичерпними і їх усунення не позначатиме зворотнє.
Приймаючи до уваги викладене вище, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не були дотримані вимоги чинного кримінально-процесуального закону щодо всебічності та повноти, що в свою чергу робить необґрунтованою відповідну постанову, яка на підставі цього підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 91, 93, 94, 110, 303 - 307 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12025141350000153 від 06.03.2023- задовольнити.
Постанову слідчого СВ Яворівського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 28.03.2025 про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2025 за №12025141350000153, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України - скасувати.
Матеріали досудового розслідування №12025141350000153 від 06.03.2025 надіслати до Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області для організації проведення досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_9