Справа № 450/3091/25
Провадження № 2/466/3374/25
29 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Зими І.Є.
секретаря судового засідання Васинчик М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кеш ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -
16 липня 2025 року, ТОВ «Фінансова Компанія Кеш ту гоу» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №155665 від 01.10.2020 у розмірі 15 600 грн. та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.10.2020 року, між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 155665 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 3000,00 гривень Дата надання кредиту: 01.10.2020 року Строк кредиту:30 днів Валюта кредиту: UAH Стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.
28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова Компанія Кеш ту гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «Фінансова Компанія Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «Фінансова Компанія Кеш ту гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 13.01.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 15600,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 гривень, та заборгованості за процентами в розмірі 12600.00 грн. Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив борг, позивач змушений звернутись до суду.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 18.07.2025 року, справу 450/3091/25 скеровано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова.
Ухвалою судді Шевченківського райсуду м. Львова від 26.08.2025 призначено спрощений порядок розгляду даного провадження.
07.08.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача зазначає, що матеріали справи не містять доказів перерахунку коштів відповідачу, а також немає підтвердження , що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 12 600грн.. Окрім цього представник вказує , що нараховані відсотки є надмірними, враховуючи той факт, що тіло кредиту складає лише 3 000 грн. Щодо відшкодування судових витрат, то на думку сторони, заявлена сума не відповідає засадам співмірності зі складністю справи та ціною позову.
01.09.2025 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі від представника позивача. Представник позивача зазначає, що вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. Просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з'явились, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у їх відсутності.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.
На підставі ст. ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що 01.10.2020 року, між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 155665 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з матеріалами справи, між Первісним кредитором та Відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису Відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений Відповідачем під час укладення договору Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до алгоритму дій, передбаченого інформаційно-телекомунікаційною системою Первісного кредитора, з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, позичальнику надається можливість ознайомитися з публічною офертою, яка містить усі істотні умови кредитного договору. Посилання на зазначену оферту доступне на сайті кредитора, а також дублюється шляхом надсилання SMS повідомлення на номер мобільного телефону, вказаний позичальником під час подання заявки. Позичальнику в доступній формі роз'яснюється, що у разі згоди з умовами оферти, для її акцепту необхідно ввести на відповідній сторінці одноразовий ідентифікатор, надісланий на вказаний номер мобільного телефону, та натиснути кнопку «ТАК». Сукупність цих дій становить підписання електронного договору шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
У конкретному випадку відповідач здійснив усі передбачені дії - отримав одноразовий ідентифікатор, KL2592, надісланий на номер мобільного телефону, введений ним під час оформлення заявки, ввів його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердив акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі Первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору. Доводи Відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства.
Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на вебсайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт Товариства.
Отже, на виконання пункту 1.4 Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (Platon), яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок Відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» з якого вбачається, що 01.10.2020 , о 12:56:04 , було проведено транзакцію на суму 3 000,00 грн, маска картки - НОМЕР_1 . За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані самим Позичальником.
Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів.
28.10.2021 року, між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова Компанія Кеш ту гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «Фінансова Компанія Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «Фінансова Компанія Кеш ту гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно умов договору факторингу, п. 6.6.1. Порядок відступлення Портфелю Заборгованості У відповідності до умов цього Договору Клієнт передає (відступає) Фактору Права вимоги до Боржників, які виникли у Клієнта внаслідок невиконання Боржниками умов Кредитних договорів, та які входять до Портфелю Заборгованості. Загальний розмір Портфеля Заборгованості Боржників, Права вимоги до яких відступаються, складає 355 346 652,97 грн., станом на дату підписання Сторонами цього Договору. 6.2. Оформлення відступлення Права Вимоги відбувається в наступному порядку. 6.2.1. За цим Договором Клієнт передає, а Фактор приймає Права Вимоги в розмірі Портфеля Заборгованості. 6.2.2. Для підтвердження дійсності Прав Вимоги, що відступаються, Клієнт надає Фактору Документацію в порядку, передбаченому цим Договором. 6.2.3. Права Вимоги переходять до Фактора після підписання Сторонами цього Договору.
В разі невиконання виконання Фактором вимог п.7.2 Договору, Договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання Фактором зобов'язання щодо сплати другої частини Ціни продажу, Договір вважається неукладеним, а Клієнт повертає Фактору першу частину Ціни продажу, сплачену відповідно до п. 7.2. Договору.
Згідно п. 6.2.4 Відступлення Права Вимоги за цим Договором здійснюється без згоди Боржників. З моменту переходу до Фактора Прав Вимоги, відповідно до умов п. 6.2.3 цього Договору, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) Клієнта за цими Кредитними договорами. Разом з Правами Вимоги до Фактора переходять всі інші пов'язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред'явлення претензій Боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які Фактор одержить від Боржників на виконання його вимог, та інші , включаючи права, які забезпечують зобов'язання Боржника.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 13.01.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 15600,00 грн. Такий складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 гривень, та заборгованості за процентами в розмірі 12600.00 грн. Сторона відповідача не надала свого розрахунку заборгованості , мотивуючи відзив на позов.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 12 600 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 3 000 гривень.
Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню в заявленому розмірі не підлягають.
На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме сума боргу за договором, яка підлягає стягненню з відповідача становить 9 300 грн., що складається з заборгованості за основою сумою боргу, та 6 300 грн. - нарахованих відсотків.
Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: договір про надання правничої допомоги від 29.12.2023 року, додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, акт про отримання правової допомоги від 15.09.2025 року, Платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги № 3 9576 від 15.09.2025 року.
Представник позивача просить стягнути на правову допомогу в розмірі 10 500 грн.
Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.
Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кеш ту Гоу» заборгованість за договором №155665, від 01.10.2020 року, в розмірі 9 300 грн (дев'ять тисяч триста гривень), що складається з 3 000 грн. основної заборгованості, 6 300 грн. заборгованості за відсотками.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кеш ту Гоу» 2 422.40 грн ( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кеш ту Гоу» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн. (чотири тисячі гривень).
В решті вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного його тексту. Повний текст судового рішення виготовлено 29.10.2025.
Сторони в справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кеш ту Гоу» ЄДРПОУ:42228158, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .
Суддя І. Є. Зима