1Справа № 335/4781/25 2/335/2345/2025
31 жовтня 2025 року Вознесевський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Шалагінової А. В.,
за участі секретаря судового засідання Савченко О. І.,
представника позивачки (в режимі відеоконференції) адвоката Верби А. П.,
представника відповідача адвоката Васильєвої О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
21.05.2025 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Верби А. П. через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.01.2023 між сторонами було укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача у позику 5 780 доларів США, що за комерційним курсом продажу долара США, встановленому АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» на 04.01.2023 еквівалентно 234 090,00 грн. Згідно з договором, відповідач зобов'язався повернути позику до 15.03.2023. На підтвердження передачі позивачкою грошових коштів відповідачу та їх отримання відповідачем складено розписку, яку передав позивачці. У договорі позики сторони погодили позовну давність у 10 років, у т.ч. щодо стягнення збитків, неустойки та інфляційних втрат. Однак, в обумовлений договором строк відповідач позику не повернув, тому позивач просила стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості розміром 5 780,00 доларів США, проценти за позикою 281,08 доларів США, а загалом - 6 061,08 доларів США, що за курсом НБУ на день звернення до суду із позовом еквівалентно 251 995,46 грн., а також вирішити питання про судові витрати (а.с. 2-4).
Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.
Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 22.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі із розглядом в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті справи, перше судове засідання призначене на 03.07.2025 на 11:00 год. (а.с. 21).
Копія вказаної ухвали направлена відповідачу рекомендованим листом із повідомленням, однак конверт із поштовим відправленням повернувся на адресу суду з відміткою відділення зв'язку від 03.06.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою».
Копія позовної заяви з доданими до неї документами була направлена позивачкою на адресу відповідача до звернення до суду із цим позовом. 03.06.2025 представник позивачки долучив до матеріалів справи докази отримання відповідачем вказаних матеріалів 23.05.2025.
03.07.2025 від представника відповідача адвоката Васильєвої О. В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про виклик свідка ОСОБА_3 .
Також, 03.07.2025 від представника відповідача адвоката Васильєвої О. В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про витребування доказів.
Ухвалою суду від 03.07.2025 задоволено заяву представника відповідача про виклик свідка.
Ухвалою суду від 03.07.2025 частково задоволено заяву представника відповідача про витребування доказів, а саме витребувано в АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ) інформацію за картковим рахунком ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) IBAN НОМЕР_2 про зарахування на карту грошових коштів, перекази власних коштів фізичним особам за листопад - грудень 2023 року. У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовлено.
У зв'язку із необхідністю витребування доказів та викликом свідка 03.07.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 31.07.2025 до 13:00 год.
24.07.2025 до суду надійшли витребувані матеріали на виконання ухвали від 03.07.2025.
31.07.2025 у судовому засідання допитано свідка ОСОБА_3 та оголошено перерву до 29.09.2025.
29.09.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності відповідача та його представника.
Також, 29.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивачки про відкладення судового засідання за станом здоров'я.
У зв'язку із неявкою учасників справи 29.09.2025 судове засідання відкладене до 27.10.2025.
27.10.2025 від представника позивачки надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про визнання показань свідка неналежним і недопустимим доказом по справі.
27.10.2025 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши перерву для складання повного тексту рішення до 31.10.2025 до 10:45 год.
Позивачка, відповідач у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, направили до суду своїх представників.
Представник позивачки адвокат Верба А. П., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, що викладені в ньому.
Представник відповідача адвокат Васильєва О. В. у судовому засіданні пояснила, що відповідач визнає частково позовні вимоги на суму 3 080 доларів США та процентів 281,08 доларів США, оскільки раніше ним та його матір'ю за його проханням було повернуто частину позики 2 700 доларів США, що підтверджується показаннями матері відповідача ОСОБА_3 , дублікатом чека АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.07.2025 про здійснення 08.07.2023 грошового переказу коштів ОСОБА_1 розміром 12 950 грн, банківською випискою по рахунку ОСОБА_2 , наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
04.01.2023 між ОСОБА_4 як Позикодавцем та ОСОБА_2 як Позичальником укладено договір позики на суму 5 780,00 доларів США, що за комерційним курсом продажу долара США, встановленому АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» на 04.01.2023 еквівалентно 234 090,00 грн (а.с. 7).
Відповідно до п. 2.2 р. 2 Договору позики, позика передана Позикодавцем Позичальнику безпосередньо при підписанні Сторонами цього договору. Підписанням цього договору Позичальник підтверджує отримання ним грошових коштів від Позикодавця у розмірі, встановленому п. 2.1 Договору.
Згідно з п. 3.1 р. 3 Договору позики, зазначену суму позики Позичальник зобов'язується повернути до 15.03.2023 включно.
У п. 3.2 цього Договору зазначено, що сума позики повертається за комерційним курсом продажу доларів США, встановленому АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» на день повернення (всієї суми або її частини).
Згідно з п. 3.3 цього Договору повернення позики підтверджується розпискою Позикодавця.
Крім того, згідно з п. 3.4 Договору позики, Позикодавець має право на одержання від Позичальника процентів від суми позики.
На підтвердження одержання позики у розмірі 5 780,00 доларів США ОСОБА_2 склав розписку від 04.01.2023, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 9).
19.11.2024 ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_5 , внаслідок чого змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 19.11.2024 Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1161 (а.с. 10).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або речей, визначених родовими ознаками.
Як передбачено положеннями ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає.
Судом встановлено, що відповідач в обумовлений договором строк позику позивачеві не повернув. Станом на час розгляду справи судом зобов'язання відповідача за договором позики залишаються не виконаними. Також суду не надана відповідна розписка позивача про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Оскільки на порушення норм закону та умов договору позики відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, позику у визначений договором строк не повернув, у зв'язку із чим в позивача наявні підстави вимагати виконання умов договору шляхом стягнення з відповідача суми боргу.
Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивачки ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на їх користь суми неповернутої позики у розмірі гривневого еквіваленту суми боргу 5 780,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.05.2025 (1 долар США = 41,5760 грн.) становить 240 309,28 грн.
Також, з урахуванням положень ст. 1048 ЦК України з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 проценти за користування позикою, які згідно з наданим позивачкою розрахунком за період з 04.01.2023 по 15.03.2023 складають 281,08 доларів США (а. с. 5), гривневий еквівалент яких за курсом НБУ станом на 20.05.2025 (1 долар США = 41,5760 грн.) становить 11 686,18 грн.
Розрахунок процентів за користування позикою відповідач та його представник під час розгляду справи не оспорювали, а розмір процентів 281,08 доларів США представником відповідача визнано під час розгляду справи.
Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що позику частково відповідач сплатив, та відповідно, визнає неналежними доказами виписку АТ «ПУМБ» по рахунку ОСОБА_2 та дублікат чека АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.07.2025 про здійснення 08.07.2023 грошового переказу коштів ОСОБА_1 розміром 12 950 грн, з таких підстав.
Так, у п. 3.3 цього Договору сторонами погоджено, що повернення позики підтверджується розпискою Позикодавця.
З виписки АТ «ПУМБ» по рахунку ОСОБА_2 випливає, що 30.11.2023 та 20.12.2023 відповідач перерахував на рахунок НОМЕР_4 грошові кошти декількома переказами, а саме: 30.11.2023 - 15 000 грн, 15 000 грн, 7 600 грн; 20.12.2023 - 15 000 грн, 15 000 грн, 7 700 грн. При цьому, вказані операції відображені без призначення платежу. У виписці наведено опис цих операцій: Переказ ACCOUNT НОМЕР_4 TO CARD *9300.
Крім того, суду надано дублікат чека АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.07.2025 про здійснення 08.07.2023 ОСОБА_3 грошового переказу коштів ОСОБА_1 розміром 12 950 грн із зазначенням призначення платежу: переказ власних коштів.
Отже, вказаними доказами підтверджується саме факт перерахування ОСОБА_2 позивачці грошових коштів в сумі 75 300 грн, та ОСОБА_3 - 12 950 грн.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що їй відомо про борг, який її син ОСОБА_2 має перед ОСОБА_1 , який мав повернути до 15.03.2023. Він 15.03.2023 перерахував ОСОБА_1 на картку 350 доларів США. Наприкінці березня 2023 року син поїхав у рейс. Коли він перебував у рейсі свідок також здійснила перерахування ОСОБА_1 на картку 350 доларів США. Крім того, двічі син перераховував ОСОБА_1 на картку по 1 000 доларів США через банк «ПУМБ». Отже, він поступово віддає борг позивачці. На даний час віддав загалом 2 700 доларів США.
Сама позивачка, не заперечуючи факту одержання на свій розрахунковий рахунок грошових коштів від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зазначених вище розмірах, вказує у додаткових поясненнях, поданих її представником, що ці грошові кошти перераховувались на виконання іншої домовленості, яка існувала між сторонами, а саме повернення іншої позики у 80 000 грн, які вона передавала раніше ОСОБА_2 через спільних знайомих для вирішення питань з оформлення документів тощо.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Законодавством визначені засоби доказування, які підтверджують виконання боргового зобов'язання. Так, згідно зі ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) вказано: «У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов'язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України)».
Положення п. 3.3 договору позики відповідають вказаним приписам ст. 545 ЦК України.
Відтак, належним доказом повернення боржником суми боргу є саме розписка кредитора про одержання виконання повністю або частково.
У даному випадку ОСОБА_1 такі розписки про часткове повернення ОСОБА_2 суми боргу за договором позики ОСОБА_2 не видавала, у відповідача такі розписки відсутні та суду не надані.
Докази, на які посилалась представник відповідача у судовому засіданні (банківська виписка, дублікат чеку, показання свідка) не можуть вважатися належними та допустимими доказами виконання відповідачем умов договору позики з огляду на вищезазначені положення ст.ст. 77, 78 ЦПК України та ст. 545 ЦК України. Також такий порядок повернення грошових коштів не погоджувався у договорі позики між його сторонами. Отже, доводи, наведені представником позивачки у додаткових поясненнях по справі та заяві про визнання показань свідка неналежними та недопустимими доказами, є обґрунтованими.
Також суд звертає увагу, що грошові кошти розмірами 75 300 грн та 12 950 грн перераховувались відповідачем і свідком на рахунок позивачки у гривні, у той час як п. 3.2 договору позики передбачено, що сума позики повертається за комерційним курсом продажу доларів США, встановленому АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» на день повернення (всієї суми або її частини). Відповідачем не надано доказів, що вказані суми також відповідають еквіваленту 2 700 доларів США за комерційним курсом продажу доларів США, встановленому АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» на день повернення, що також ставить під сумнів достовірність доводів представника відповідача та свідка про повернення вказаних грошових коштів саме за договором позики від 04.01.2023.
За таких обставин, суд не знаходить законних підстав для врахування вищезазначених сум, перерахованих відповідачем і свідком на рахунок позивачки, на повернення боргу за договором позики від 04.01.2023, а тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі статті 141 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 2 519,00 грн (а.с. 1).
На підставі ст.ст. 19, 89, 141, 244-245, 259, 264, 265, 272-273, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики від 04 січня 2023 року розміром 5 780 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят) доларів США 00 центів США, проценти за позикою за період з 04 січня 2023 року по 15 березня 2023 року у розмірі 281 (двісті вісімдесят один) долар США 08 центів США, а всього стягнути 6 061 (шість тисяч шістдесят один) долар США 08 центів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору розміром 2 519 (дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн 95 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене та проголошене 31 жовтня 2025 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя А. В. Шалагінова