Номер провадження 1-кп/243/1150/2025
Номер справи 243/8897/25
« 31 » жовтня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
- секретаря судового засідання - ОСОБА_2
- прокурора - ОСОБА_3
- обвинуваченого - ОСОБА_4
- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за № 62025050010022150, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 18 червня 2025 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону 25 вересня 2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утримання немає, не є особою з інвалідністю, військовослужбовця військової служби за контрактом, який проходив військову службу на посаді - гранатометник 2 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-07 червня 2022 року Оболонським районним судом м. Києва за ст. 289 КК України, із застосуванням статті 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років один місяць, на підставі Ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 05 вересня 2024 року звільнений від відбування покарання умовно - достроково на строк два роки шість місяців для проходження військової служби за контрактом.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 частина 5 КК України,-
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду гранатометника 2 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, солдат ОСОБА_4 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про обов'язок несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України Військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
28 вересня 2024 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, не повернувся з лікування до військової частини без поважних причин та був відсутній понад тривалістю понад три доби у місці тимчасової дислокації підрозділу Військової частини НОМЕР_1 .
Так, солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді гранатометника 2 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, відмовився від несення обов'язків військової служби, в тому числі від виконання поставлених завдань, в рамках здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 28 вересня 2024 року, не з'явився з лікувального закладу до місця служби - місця тимчасового розташування підрозділу Військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, тривалістю понад три доби, до моменту поки не був затриманий співробітниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, а саме до 04 серпня 2025 року, за місцем тимчасової дислокації Донецької спеціалізованої прокуратури Східного регіону, розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 129А.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 за викладених вище обставин
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України -
нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
31 жовтня 2025 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшло Клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження за № 62025050010036525, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частина 5 статті 407 КК України та звільнення його - обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив задовольнити Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , закрити провадження по справі та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення Клопотання, зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 407 частина 5 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності передбачено, якщо особа вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України. Не заперечував проти задоволення Клопотання обвинуваченого - ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 407 частина 5 КК України, визнав повністю та пояснив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 його було призначено на посаду гранатометника 2 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, він в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та йому було достеменно відомо про обов'язок несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, він, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, він, достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України Військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
28 вересня 2024 року він, усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, не повернувся з лікування до військової частини без поважних причин та був відсутній понад тривалістю понад три доби у місці тимчасової дислокації підрозділу Військової частини НОМЕР_1 .
Він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді гранатометника 2 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, відмовився від несення обов'язків військової служби, в тому числі від виконання поставлених завдань, в рамках здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 28 вересня 2024 року, не з'явився з лікувального закладу до місця служби - місця тимчасового розташування підрозділу Військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, тривалістю понад три доби, до моменту поки не був затриманий співробітниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, а саме до 04 серпня 2025 року, за місцем тимчасової дислокації Донецької спеціалізованої прокуратури Східного регіону, розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 129А.
З урахуванням бажання повернутися до військової служби та виконувати бойові завдання на лінії зіткнення, обвинувачений ОСОБА_4 просив закрити провадження по справі та звільнити його від кримінальної відповідальності.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку, що Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2024, справедливість це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд здійснює розгляд справи з дотриманням принципу справедливості, забезпечуючи об'єктивність, неупередженість та рівність сторін, а також захист прав і законних інтересів учасників провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального процесу, серед яких - верховенство права.
07 вересня 2024 року набув чинності Закон України від 20 серпня 2024 року № 3902-IX«Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Указаним Законом, крім іншого, ст. 401 КК доповнено ч. 5 такого змісту: особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Також цим Законом унесено зміни до КПК, зокрема: абз. 2 ч. 2 ст. 286 та абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК, відповідно до яких у разі наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим, а в разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
З наведеного вбачається, що ч. 5 ст. 401 КК передбачає як матеріальні умови звільнення особи від кримінальної відповідальності, так і процедурний порядок реалізації такого звільнення. Зокрема, питання щодо застосування цієї норми перебуває у взаємозв'язку з абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК, який регламентує порядок закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Отже, умови та процедура, визначені зазначеними нормами, у сукупності утворюють механізм звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності.
Однією з умов застосування ч. 5 ст. 401 КК є добровільне звернення особи з клопотанням до слідчого, прокурора або суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби.
Отже, із зазначеної умови вбачається, що законодавець пов'язує можливість звільнення від кримінальної відповідальності з наявністю добровільного волевиявлення особи на продовження військової служби, що свідчить про її готовність виконувати військовий обов'язок і виправити наслідки попередньої протиправної поведінки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Як вбачається з ч. 2 ст. 286 КПК України, у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Згідно із ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Також Президентом України було видано Указ № 69/2022 “Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до вимог Закону України “Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 5 ст.401 КК України визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Як встановлено в судовому засіданні,
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду гранатометника 2 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, солдат ОСОБА_4 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про обов'язок несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України Військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
28 вересня 2024 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, не повернувся з лікування до військової частини без поважних причин та був відсутній понад тривалістю понад три доби у місці тимчасової дислокації підрозділу Військової частини НОМЕР_1 .
Так, солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді гранатометника 2 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, відмовився від несення обов'язків військової служби, в тому числі від виконання поставлених завдань, в рамках здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 28 вересня 2024 року, не з'явився з лікувального закладу до місця служби - місця тимчасового розташування підрозділу Військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, тривалістю понад три доби, до моменту поки не був затриманий співробітниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, а саме до 04 серпня 2025 року, за місцем тимчасової дислокації Донецької спеціалізованої прокуратури Східного регіону, розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 129А.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 за викладених вище обставин
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України -
нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
31 жовтня 2025 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшло Клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження за № 62025050010036525, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частина 5 статті 407 КК України та звільнення його - обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Дії ОСОБА_4 свідчать про реалізацію ним наміру добровільно повернутися на військову службу шляхом продовження її проходження, що за правовою природою відповідає змісту вимоги про добровільне звернення, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК.
Отже, суд дійшов висновку, що вимога про добровільність звернення особи з клопотанням у цій справі вважається виконаною, оскільки волевиявлення ОСОБА_4 було реалізоване через його фактичне добровільне звернення до суду з Клопотанням про подальше проходження військової служби.
Також ще однією умовою для застосування ч. 5 ст. 401 КК є наявність письмової згоди командира військової частини на продовження проходження такою особою військової служби.
Стосовно цієї умови, суд зазначає те, що ні вказана стаття, ні статті 286 та 287 КПК не містять вимог щодо конкретної форми письмової згоди командира на продовження проходження особою військової служби (лист, наказ чи розпорядження).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що встановлені судом умови - добровільне звернення ОСОБА_4 з Клопотанням про продовження проходження ним військової служби та наявність письмової згоди командира з урахуванням того, що ОСОБА_4 уперше під час воєнного стану притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, - дають підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 401 КК.
Згідно листа командира Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України № 26/799 від 13 жовтня 2025 року командиром зазначеної військової частини надано згоду на продовження проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України солдатом ОСОБА_4 у відповідності до вимог частини 5 статті 401 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 частина 5 КК України визнав повністю, раніше до кримінальної відповідальності за ст.ст. 407, 408 КК України не притягувався, виявив бажання проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України, наявна письмова згода командира Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України на проходження ОСОБА_4 військової служби ( Лист № 26/799 від 13 жовтня 2025 року) з наступним призначенням його на вакантну посаду номер обслуги кулеметного відділення кулеметного взводу механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 , ВОС -101533А, ШПК «солдат», суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 на підставі статті 401 частина 5 КК України необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за ст. 407 частина 5 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрити.
Крім цього, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє підстави та наслідки закриття кримінального провадження відповідно до статті 401 частина 5 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
У ч. 2 ст. 24 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
З огляду на викладене, оскільки судом встановлена наявність усіх передбачених законом обставин для закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі, передбаченій ч. 5 ст. 401 КК України, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 та командира Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України відповідні зобов'язання передбачені нормами чинного законодавства.
04 серпня 2025 року ОСОБА_4 було затримано на підставі статті 208 КПК України і на підставі Ухвали Шевченківського районного суду міста Дніпра Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року обрано запобіжний захід у виді «тримання під вартою» із триманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 з дислокацією у АДРЕСА_3 , дію якого в подальшому було продовжено.
У відповідності до вимог частини 1 статті 377 КПК України « Якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання».
Оскільки суд дійшов висновку що ОСОБА_4 на підставі статті 401 частина 5 КК України необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за ст. 407 частина 5 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрити суд вважає за необхідне скасувати запобіжний захід ОСОБА_4 у виді «тримання під вартою» із триманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 з дислокацією у АДРЕСА_3 та звільнити ОСОБА_4 з - під варти в залі суду.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази по справі відсутні
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 401 частина 5, 408 частина 4 КК України, ст.ст. 284-286, 288 частина 3, 369-370, 372 КПК України, суд,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження за № 62025050010022150, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 18 червня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утримання немає, не є особою з інвалідністю, військовослужбовця військової служби за контрактом, який проходив військову службу на посаді - гранатометник 2 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: -07 червня 2022 року Оболонським районним судом м. Києва за ст. 289 КК України, із застосуванням статті 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років один місяць, на підставі Ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 05 вересня 2024 року звільнений від відбування покарання умовно - достроково на строк два роки шість місяців для проходження військової служби за контрактом за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частина 5 статті 407 КК України,на підставі статті 401 частина 5 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утримання немає, не є особою з інвалідністю, військовослужбовця військової служби за контрактом, який проходив військову службу на посаді - гранатометник 2 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: -07 червня 2022 року Оболонським районним судом м. Києва за ст. 289 КК України, із застосуванням статті 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років один місяць, на підставі Ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 05 вересня 2024 року звільнений від відбування покарання умовно - достроково на строк два роки шість місяців для проходження військової служби за контрактом від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 частина 5 КК України на підставі статті 401 частина 5 КК України.
Кримінальне провадження за № 62025050010022150, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 18 червня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 частина 5 КК України закрити на підставі статті 401 частина 5 Кримінального Кодексу України.
Зобов'язати солдата ОСОБА_6 невідкладно, але не пізніше 72 годин, після набрання Ухвалою законної сили, прибути до Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України для продовження проходження військової служби.
Зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України після набрання зазначеною ухвалою суду законної сили невідкладно поновити на військовій службі солдата ОСОБА_6 з наступним призначенням його на вакантну посаду номер обслуги кулеметного відділення кулеметного взводу механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 , ВОС -101533А, ШПК «солдат»..
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 на підставі Ухвали Шевченківського районного суду міста Дніпра Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року у виді «тримання під вартою» із триманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 з дислокацією у АДРЕСА_3 - скасувати, звільнити ОСОБА_6 з- під варти в залі суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ
про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвалу постановлено, складено та підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Головуючий-суддя: ОСОБА_1