Єд.унік.№243/3241/24
Провадження№2/243/327/2025
29 жовтня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Сидоренко І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Зубкова В.В.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтувавши свої вимоги тим, що між позивачем та ОСОБА_1 28.03.2017 на підставі кредитного договору № 200795410203 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 4800 грн, який пізніше було збільшено до 49500 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 01.02.2024 складає 80456,54 грн, з яких: 49446,98 грн- заборгованість за кредитом; 31009,56 грн - заборгованість по процентам; 0,00 грн - заборгованість за комісією. Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив в анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.
У зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 80456,54 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судовому засіданні участі не приймала, в позовній заяві та в відповіді на відзив представник позивача вказала про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судовому засіданні участь не приймав, надав суду заяву про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої зазначив, що позивачем при поданні позову пропущенні строки позовної давності що відповідає позиції Верховного суду при вирішенні аналогічних спорів. До спірних правовідносин у цій частині вимог підлягають застосуванню висновки Верховного Суду у справі № 705/4805/15-ц (постанова від 02.06.2021), Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). З умов кредитного договору та графіку платежів вбачається, що сторони визначили як строк дії договору (48 місяців починаючи з дати укладення договору 28.03.2017 тобто до 28.03.2019), так і строки виконання відповідачкою (позичальником) зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів (до 23 числа кожного місця). Отже умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання відповідачем окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом, зазначив, що позивачем пред'явлено до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитом, нараховану позивачем за період з 2017 загалом на суму 31009.56 грн. Така сума заборгованості нарахована частково у межах строку кредитування, визначеного договором, а частково поза межами строку кредитування та не відповідає графіку платежів, що був частиною кредитного договору (оферти). Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів, нарахованих поза межами строку його дії за період з 2017 року по 2024 року (відповідно до змісту позовної заяви). Сума нарахованих позивачем процентів за вказаний період складає 31009.56 грн. Такі проценти нараховані позивачем безпідставно, адже зі спливом строку кредитування 2019 рік припинилося право позивача нараховувати проценти за правомірне користування кредитом, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити за безпідставністю. Викладене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), Верховного Суду у постанові від 24.06.2021 у справі № 202/25349/13. А поза спливом 2019 року відсотки нараховані з пропуском позовної давності. Просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволені позивних вимог.
Представник відповідача - адвокат Горелик Є.Б., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судовому засіданні участь не приймав, надав суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якої зазначив, що бездіяльність позивача призвела до штучного збільшення боргу вдвічі за рахунок нарахування відсотків навіть поза межами дії договору, що прямо протиречить правовій позиції Верховного суду. Також незаконно було і збільшення кредитного ліміту у односторонньому порядку Банку без підписання додаткової угоди, тому як при цьому змінено суттєві умови кредитування. Вважає, що банком незаконно у односторонньому порядку збільшено кредитний ліміт і змінив при цьому самостійно суттєві умови кредитування. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної карти встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної карти. Який тип кредитної карти повинен був отримати відповідач у цій заяві не зазначається, а отже істотні умови кредитного договору сторонами обумовлені не були. Це повинна бути додаткова угода до договору, але вона до суду не надана. Також, позивачем до суду не надано вище вказаного кредитного договору. Єдиним належним та допустимим доказом на підтвердження вищевказаних обставин, які входять в предмет доказування є кредитний договір. Позивач не додав договір на відкриття карткового рахунку з інформацією про номер рахунку на який позивач перерахував кредитні кошти відповідачу, не зазначено номер платіжної картки, яка була надана до відкритого рахунку відповідачу. Надана позивачем копія Умов Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містять підпису відповідача, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, тобто дійшли згоди із усіх істотних умов договору, також не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. З боку банку не було підтверджено жодним доказом належне інформування клієнта і не доведено правомірність в односторонньому порядку збільшувати кредитний ліміт. Позивач щодо права вимоги повернення суми заборгованості керується Цивільним кодексом України та не зазначає, яким саме документом (кредитним договором), пунктом такого договору чи документу обумовлено повернення грошових коштів. Натомість позивач більш як через три роки звертається з письмовою вимогою (повідомленням) до відповідача щодо повернення коштів, із зазначенням необґрунтованої суми кредитної заборгованості, при цьому зауважу що відповідач і цю вимогу не отримував. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надана банком публічна пропозиція не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. ДКБО на які посилається банк не можуть слугувати доказом узгодження між сторонами розміру процентної ставки, оскільки по-перше банк надав відомості про розмір ставок, які відрізняються одна від одної; по-друге посилання на ДКБО не є підтвердженням узгодженої суми процентної ставки.
Щодо строку позовної давності та заборгованості за процентами за користування кредитом, представник відповідача навів аналогічні пояснення, які викладені в заяві відповідача щодо застосування строків позовної давності. Просить суд відмовити в задоволені позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності та відмовити Банку у стягненні судових витрат, та стягнути з позивача витрати за надання правової допомоги.
06.06.2024 року представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, копія витягу з якого додається, передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт. Так, згідно пункту 4.3.6.4. частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити Кредитний ліміт взагалі за умови інформування Клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на Номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру Кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту новий розмір Кредитного ліміту. У разі незгоди Клієнта із зміненим розміром Кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19. Розділу ІІ цього Договору Клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо Клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру Кредитного ліміту та/або здійснив першу Платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку згода Клієнта зі зміною умов Договору вважається підтвердженою. Відповідач не надає доказів, що він звертався з заявою Банку про незгоду зі збільшенням кредитного ліміту. Крім того, як вбачається з виписки Відповідач продовжував активно користуватися кредитної карткою після збільшення кредитного ліміту. Щодо позовної давності, зазначено, що 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину. 24.02.2022 р. Законом України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії ( п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). 1 липня 2023 р. завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27.06.2023 р.). Однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з березня 2020 р. продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та в тридцяти денний строк після його припинення або скасування. Таким чином, Банк звернувся з позовом до суду в межах строку позовної давності. Просять суд задовольнити позовні вимоги повністю.
21.10.2024 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначив, що у позивача (Банківської установи) підстави для стягнення відсотків в даному випадку взагалі відсутні. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, як невід'ємні частини договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015, провадження №6-16цс15. Таким чином, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст.634 ЦК України, оскільки Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщена на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «ПУМБ» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретно запропоновану йому Публічну пропозицію на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів, надана банком Публічна пропозиція на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Крім того, надана позивачем Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з огляду на її мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Щодо строку позовної давності, зазначено, що у відповіді на відзив позивач абстрактно, без наведення конкретних дат посилається на карантинні обмеження та військовий стан, як обґрунтування додержання строків позовної давності. Однак, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Таким чином позивач, в обґрунтування своєї позиції повинен був надати інформацію за кожним простроченим платежом. Просив відмовити в задоволені позовних вимог.
04.02.2025 року відповідач надав до суду доповнення на відзив до позовної заяви, в якій зазначив, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року під час розгляду справи № 200/21749/17 та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 10 листопада 2022 року під час розгляду справи № 990/115/22 зазначено, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Також, питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Аналогічний по суті висновок міститься й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 (провадження № 11-119заі22).
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 27 березня 2017 року між позивачем АТ ПУМБ та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200795410203 у вигляді заяви на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб.
Підписавши заяву № 200795410203 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 27 березня 2017 року, відповідач ОСОБА_1 погодився, що розрахунковий день 30 число місяця, платіжна дата 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмірі мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО).
Відповідно до додатку до ДКБО «Умов надання та обслуговування «Автоматичного овердрафту з фіксованою суми та Автоматичного овердрафту» встановлено строк дії кредитного ліміту - 12 місяців з автоматичною пролонгацією, стандартна процентна ставка 49% річних, у випадку виникнення простроченої заборгованості 58% річних.
Підписавши заяву № 200795410203 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 27 березня 2017 року, відповідач беззастережно підтвердив, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ ПУМБ на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ ПУМБ: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).
У вказаній заяві відповідач просив відкрити на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку на наступних умовах: кредитний ліміт - 4800,00 грн.
До Заяви № 200795410203 позивач додав також публічну пропозицію АТ ПУМБ на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та графік платежів, розрахунок сукупної вартості овердрафту та реальної процентної ставки.
ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови користування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування, а також отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за цим договором, про що свідчить наявність його власноручного підпису на заяві на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб.
Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 01 жовтня 2016 року), затвердженої рішенням Правління АТ «ПУМБ» протокол № 609 від 20.09.2016, передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.
Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.
Згідно п. 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим Договором.
Крім того, згідно пункту 4.3.6.4 Розділу ІІ Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити Кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на Номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру Кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди Клієнта із зміненим розміром Кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4,2,19 Розділу ІІ цього договору Клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо Клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру Кредитного ліміту та/або здійснив першу Платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку згода Клієнта зі зміною умов Договору вважається підтвердженою.
Так, відповідно довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 200795410203 від 28.03.2017, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , 28.03.2017 встановлений кредитний ліміт у розмірі 4800,00 грн., 13.03.2018 року збільшено на 18900,00 грн.; 12.07.2018 збільшено на 23900,00 грон.; 14.11.2018 збільшено на 28700,00 грн.; 15.03.2019 збільшено на 33500,00 грн.; 11.07.2019 збільшено на 38300,00 грн.; 19.11.2019 збільшено на 43300,00 грн.; 27.02.2022 збільшено на 43300,00 грн.; 26.05.2023 збільшено на 49500,00 грн.
На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами відповідачем, банком до позовної заяви долучено виписку по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 ..
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 200795410203 від 28.03.2017 станом на 01.02.2024 (включно) загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» складає 80456,54 грн, з яких: 49446,98 грн -заборгованість за кредитом; 31009,56 грн- заборгованість за відсотками; 0,00 грн - заборгованість за комісією.
З метою до судового врегулювання спору банком на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення) № вих.КНО-44.2.2/74 від 01 лютого 2024 року з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором № 200795410203 у розмірі 80456 грн. 54 коп., не пізніше 30 календарних днів з дня отримання цього повідомлення, що підтверджується копією даної письмової вимоги та списком згуртованих відправлень (рекомендованих листів).
На виконання ухвали суду від 30.07.2025 року, представник позивача надав розрахунок заборгованості за кредитним договором № 200795410203 від 28.03.2017 станом на 11.08.2025 (включно) загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» складає 75456,54 грн, з яких: 44 446,98 грн -заборгованість за кредитом; 31009,56 грн- заборгованість за відсотками; 0,00 грн - заборгованість за комісією. 11.08.2025 року здійснено погашення заборгованості у розмірі 5000 грн.
Також, надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 з якої вбачається, що останній користувався кредитними коштами, та частково здійснював платежі на погашення кредиту (тіла та відсотків), що вказує на наявність між сторонами кредитних правовідносин.
Однак, відповідач заборгованість за вказаним кредитним договором не сплатив.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі, що вимагається приписами ст.1055 ЦК України.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, організація, що здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, та є професійним учасником ринку надання кредитно-фінансових послуг (в цьому випадку - АТ «Перший Український міжнародний банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк).
Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому.
У законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору.
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту.
Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі.
Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту (Постанова ВС від 23 травня 2022 року, справа № 393/126/20).
Суд критично оцінює позицію представника відповідача про те, що підписання заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування не може вважатися укладенням договору на визначених банком умовах, оскільки банк може змінювати умови кредитування і визначити, з якими саме умовами погоджується клієнт у момент приєднання до договору, оскільки до заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб позивачем додано Публічну пропозицію ПАТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджену рішенням правління ПАТ "ПУМБ" від 20 вересня 2016 року (редакція діє з 01 жовтня 2016 року).
Відповідно до ч.1 вказаної публічної пропозиції договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - двосторонній правочин між банком і клієнтом (включаючи всі додатки до нього, тарифи і заяви на приєднання), який укладається шляхом акцептування фізичними особами публічної пропозиції банку. Комплекс банківських послуг/продуктів, які надаються клієнтам банку у сукупності згідно умов договору, наповнення/обсяг пакету (перелік послуг у пакеті) визначається відповідно до тарифів і додатків до договору. Тарифи в частині переліку послуг, які надаються за цим договором і відповідних винагород банку, є невід'ємною частиною договору.
До позовної заяви позивач надав умови надання та обслуговування, тарифи, що діяли на момент укладення спірного договору, та додатки до договору з переліком послуг у пакеті.
Оцінюючи докази, надані позивачем, суд визнає можливим встановити дату їх схвалення, момент набрання ними чинності та орган управління юридичною особою, уповноважений приймати та затверджувати зазначений локальний нормативний акт, що дає можливість з'ясувати, чи діяли Умови та у якій саме редакції на момент укладання кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що факт отримання кредитних коштів та активного користування ними підтверджується виписками по особових рахунках відповідача, які є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач також їх не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком. З наданих Банком розрахунків заборгованості вбачається, що вони є чіткими, зрозумілими, узгоджуються з умовами Кредитних договорів, з них вбачається основний борг, нараховані відсотки, суми погашення заборгованості з датами внесення таких грошових коштів на рахунок Банку, залишок нарахованих не погашених відсотків та тіла кредиту.
Позивачем нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами в межах строку дії кредитного договору № 200795410203 від 27.03.2017 року, строк кредитування 12 місяців з дня надання кредиту. Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Доказів наявності заперечень або скорочення строку дії даного Договору сторонами не надано. Протягом дії договору відповідач користувався кредитними коштами, у тому числі за збільшеним кредитним лімітом неодноразово здійснював операції покупки через POS-термінал, здійснював переказ між рахунками, вносив готівкові кошти, отримував готівкові кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.
Доводи представника відповідача щодо збільшення кредитного ліміту здійснювалося банком без згоди позичальника, суд вважає не слушними з огляду на наступне.
Відповідно до підпунктом 4.3.6.4 пункту 4.3 частини 4 розділу ІІ ДКБО, який є публічною частиною договору, до якого приєднався позивач, підписавши заяву на приєднання до ДКБО, яка є індивідуальною частиною договору, сторони дійшли згоди, що банк (відповідач) має право змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта (позивача) шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19 розділу ІІ цього договору, клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення банку, згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою.
Таким чином, встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» укладено кредитний договір, що позивач надав відповідачу кредитні кошти, якими відповідач користувався, а також, що відповідач був обізнаний з умовами кредитного договору, що відображені у заяві №200795410203 від 27.03.2017 року, про що свідчить його власноручний підпис. Відповідач протягом дії кредитного договору не заперечував проти зміни кредитного ліміту, користувався цими коштами. Крім того, відповідачем та представником відповідача не спростовано наведений позивачем розрахунок заборгованості.
Щодо строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи є порушеним право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 207/1892/18 констатував, що згідно з ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Разом з тим дії, що свідчать про переривання позовної давності повинні бути вчинені до спливу позовної давності. До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 686/23170/19.
Суд враховує, що пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який набрав чинності з 02 квітня 2020 року, визначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який скасовано на всій території України з 01 липня 2023 року.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває і на час вирішення цього спору.
Законом України № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк його дії.
Матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір укладено 27 березня 2017 року, останній платіж відповідачем здійснено 31 січня 2022 року (станом на 01.02.2024 р.). Позивач звернувся з цим позовом 29 квітня 2024 року, отже строк позовної давності не пропустив, оскільки у період з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року строк позовної давності законодавцем продовжено на час дії карантину, а з 17 березня 2022 року цей строк продовжено на строк дії воєнного стану, який наразі триває.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 2 та 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд звертає увагу, що позивачем надано до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 200795410203 станом на 11.08.2025 (включно), з якого вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» складає 75456,54 грн, з яких: 44 446,98 грн -заборгованість за кредитом; 31009,56 грн- заборгованість за відсотками; 0,00 грн - заборгованість за комісією. 11.08.2025 року відповідачем було сплачено в рахунок погашення позики 5000 грн.
З огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 75 456,54 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2271,96 грн. (93,79%).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525,526,626,628,629, 638,1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12,14,76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4) заборгованість за кредитним договором в розмірі 75 456 (сімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 54 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривень 96 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлений 30 жовтня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко