Справа № 515/1426/19
Провадження № 2/515/440/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
30 жовтня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Луцюка В.О.,
секретар судового засідання Чумаченко Д.О., Комерзан Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, до ОСОБА_2 в особі адвоката Дукіна Сергія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування,
11 вересня 2019 року позивач через свого представника ОСОБА_3 звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з вказаним позовом, в якому послався на таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дивізія Татарбунарського району Одеської області у віці 47 років помер брат позивача ОСОБА_4 .
Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільського господарського виробництва, площею 5,11 га, в межах території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ОД № 047189, виданого Дивізійською сільською Радою народних депутатів 22 вересня 2000 року.
Позивач, як спадкоємець другої черги за законом після смерті брата, 12 липня 2017 року звернувся до приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу Монастирілу О.П. із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріусом йому було відмовлено через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та ненадання доказів спільного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини.
Згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 31 липня 2017 року встановлено факт постійного проживання позивача разом із братом на день відкриття спадщини.
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції за скаргою ОСОБА_2 (сина спадкодавця) скасовано, заяву позивача залишено без розгляду за наявністю спору про право.
На розгляді Татарбунарського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дивізійська сільська рада Татарбунарського району Одеської області про визнання Свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
Відповідач не цікавився долею батька, не проводив його поховання. Позивач повністю опікувався долею брата до дня його смерті, не зважаючи на те, що рідний син відмовився від нього та не бажав з ним контактувати за життя. На теперішній час відповідач претендує на спадкове майно після смерті батька, якого за життя не хотів знати, не цікавився посмертно його долею, лише через сім років після його смерті нібито дізнався про спадкове майно, що заважало йому звернутися до нотаріуса у передбачений законом строк.
На момент смерті ОСОБА_4 проживав у будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Приблизно 7-8 місяців до дня смерті брат зламав ногу, оскільки останній вів одинокий спосіб життя та інші родичі, окрім позивача, не навідували його, він забрав брата проживати до себе, де через погіршення стану здоров'я він помер.
Враховуючи, що право власності позивача оспорюється, рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 31 липня 2017 року скасоване, та в силу того, що позивач проживав разом із братом на час відкриття спадщини, просить визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,11 га, в межах території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, після смерті рідного брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ухвалою судді Татарбунарського районного суду Одеської області Семенюк Л.А. від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження.
Відповідно до ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2019 року справу прийнято до провадження суддею Тимошенком С.В. та призначено підготовче засідання.
04 лютого 2020 року, згідно з ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Згідно з ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 березня 2020 року зупинено провадження у вказаній справі до набрання законної сили рішення у справі № 515/238/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визначення додаткового строку для подачі заяви для прийняття спадщини.
27 березня 2020 року відповідач через свого представника подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки позивачем не надано належним доказів на підтвердження факту його спільного проживання разом із братом на день смерті. Надана позивачем довідка сільської ради не несе інформації саме про постійне проживання спадкоємця із спадкодавцем на день смерті, в ній лише вказано, що спадкодавець проживав до дня смерті. Крім того, одним із способів підтвердження місця постійного проживання є відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання. Позивачем також не надано жодного медичного документа на підтвердження стану здоров'я спадкодавця, що викликає сумнів у достовірності даного факту (а.с. 50-56).
Відповідно до розпорядження в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А.Дем'янової №189 від 14 грудня 2023 року справу передано на розгляд Саратському районному суду Одеської області.
Згідно з ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Бучацької А.І. від 13 лютого 2024 року справу прийнято до провадження.
15 січня 2025 року, відповідно до ухвали Саратського районного суду Одеської області, поновлено провадження у справі, справу за клопотанням представника позивача передано за підсудністю до Татарбунарського районного суду Одеської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2025 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.
Відповідно до ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 лютого 2025 року справу прийнято до свого провадження суддею Луцюком В.О. та розпочато підготовче провадження.
Згідно з ухвалою суду від 03 липня 2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Від його представника - адвоката Давиденка К.В. надійшла заява про слухання справи у його та позивача відсутність (вх. № 5496/25-Вх 17.10.2025). Попередньо у судовому засіданні 17 вересня 2025 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Позивач пояснив, що померлий брат ОСОБА_4 перебував у шлюбі, з дружиною прожили два роки. У шлюбі народився син та донька, батьківство щодо якої останній не визнавав. Більше у нього нікого не було. Брат працював теслярем, зловживав алкогольними напоями. Донька разом матір'ю проживають на території російської федерації, де вони зараз невідомо. На похованні брата 11 серпня 2010 року були його дружина, син та донька. З 2017 року останні вимагали Державний акт на право приватної власності на землю через що виник спір.
Відповідач ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Від представника відповідача - адвоката Дукіна С.В. надійшла заява про слухання справи у його та представника відсутність, у вирішенні спору у справі поклався на розсуд суду (вх. № 4819/25-Вх 17.09.2025).
Представник третьої особи С.Міхновський також надіслав суду заяву про слухання справи у відсутність представника сільської ради, позовні вимоги визнали повністю (вх. №ЕП-1183/25-Вх 24.09.2025).
Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дивізія Татарбунарського району Одеської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, про що 11 серпня 2010 року зроблено відповідний актовий запис про смерть № 26 (а.с. 9).
Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,11 га, в межах території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на прав власності на земельну ділянку серії І-ОД № 047189, виданого Дивізійською сільською Радою народних депутатів 22 вересня 2000 року на підставі рішення 18 сесії ХХІІІ скликання від 27 липня 2000 року №88, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №780 (а.с. 14). За даними ГУ Держгеокадастру в Одеській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 19 квітня 2019 року становить 147 928,08 грн (а.с. 18).
Позивач є братом спадкодавця, факт родинних відносин підтверджено: копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого повторно 21 лютого 1970 року Світлодолинською сільською радою Саратського району Одеської на підставі актового запису № 17 від 03 вересня 1965 року, відомості про батьків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , виданого повторно 01 квітня 1970 року Білогірською сільською радою Чінгірлауського районного ЗАГСу Уральської області на підставі актового запису № 38 від 22 липня 1963 року, відомості про батьків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с. 7-8).
Позивач, як спадкоємець другої черги за законом після смерті брата, 12 липня 2017 року звернувся до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріусом йому було відмовлено через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та ненадання доказів спільного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини.
Згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 31 липня 2017 року у справі № 515/997/17 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дивізійська сільська рада Татарбунарського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заявлені вимоги заявника задоволено та встановлено факт постійного проживання позивача разом із братом на день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 16 серпня 2017 року (а.с. 10-11).
08 листопада 2017 року державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Колісником Д.Ю. позивачу видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,11 га, в межах території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області, кадастровий номер: 5125081600:01:001:1652, зареєстроване у реєстрі за № 669.
Як вбачається з копії спадкової справи № 317/2017, заведеної 20 вересня 2017 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , інші спадкоємці відсутні (а.с. 98-126). Згідно з заявою ОСОБА_7 (сестри позивача та спадкодавця) від 19 вересня 2025 року, остання зазначила, що не претендує на спадщину після смерті брата ОСОБА_4 та підтвердила, що дійсно ОСОБА_4 приблизно з 2006 року і до дня смерті проживав разом із братом ОСОБА_1 .
Відповідач, як син спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом після смерті батька, 14 грудня 2017 року звернувся до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. із заявою про прийняття спадщини, однак листом нотаріуса від 22 грудня 2017 року йому повідомлено, що у справах Саратської державної нотаріальної контори є спадкова справа № 317/2017 до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також повідомлено про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцю, який у встановленому законом порядку звернувся із заявою про прийняття спадщини та про видачу Свідоцтва про право на спадщину (а.с. 15).
Згідно з ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року рішення Татарбунарського районного суду Одеської області у справі № 515/997/17 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дивізійська сільська рада Татарбунарського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, за скаргою ОСОБА_2 (сина спадкодавця та відповідача у справі) скасовано, заяву позивача залишено без розгляду за наявністю спору про право (а.с. 12-13).
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2020 року відповідач звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визначення додаткового строку для подачі заяви для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року у справі № 515/238/20 залишено без задоволення. Згідно з постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 79-80).
Згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2021 року у справі № 515/997/17, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Дивізійська сільська рада Татарбунарського району Одеської області про визнання Свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним. Визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 листопада 2017 року, зареєстроване у реєстрі за № 669, на земельну ділянку, площею 5,1062 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5125081500:01:001:1652, видане державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Колісником Д.Ю. на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч.1ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно з п.п. 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
З цього слідує, що особа є вільною у виборі місця проживання і може мати декілька місць проживання, а зареєстрованим може бути лише одне місце проживання. Відмінність місця реєстрації заявника і фактичного місця проживання не суперечить вимогам закону.
Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20.
Так, згідно з довідкою Виконавчого комітету Татарбунарського району Одеської області від 29 серпня 2017 року вих. № 558, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (згідно з даними по господарській книзі № 7 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_4 ). Крім нього у будинку за вказаною адресою відсутні інші зареєстровані особи.
З довідки Виконавчого комітету Татарбунарського району Одеської області від 24 квітня 2019 року вих. № 397, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку брата ОСОБА_1 . Поховання ОСОБА_4 проводив його брат ОСОБА_1 (зі слів ОСОБА_1 ) - а.с. 17.
Як вбачається з довідки Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 29 вересня 2025 року вих. № 996/02-32, ОСОБА_1 дійсно проживав разом із своїм братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з кінця 2006 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 29 вересня 2025 року вих. № 997/02-32 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але з кінця 2006 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав разом із своїм братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що ОСОБА_4 проживав разом із братом ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 до 2010 року. У ОСОБА_9 не було жінки та не було де жити. Де він жив раніше їй невідомо. Брати проживали разом десь три-чотири роки. Сім'ї ОСОБА_9 ніколи не бачила. Його похованням займався ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_12 разом десь три-чотири роки. У ОСОБА_9 була дружина та двоє дітей. Раніше їх сім'я жила у с. Базар'янка Татарбунарського району. Жінка вигнала ОСОБА_9 з дому, його до себе забрав ОСОБА_13 . ОСОБА_14 та діти з ним не спілкувалися та не підтримували відносин, виїхали. Шлюб з дружиною був розірваний. Їх вона не знає. ОСОБА_9 жив у брата ОСОБА_13 до дня смерті. У ОСОБА_9 ще є сестра ОСОБА_7 .
Згідно з довідкою Тузлівської сільської ради від 18 вересня 2025 року вих. № 21, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не зареєстрована та не проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Наведене вище підтверджує той факт, що ОСОБА_1 проживав разом із своїм братом ОСОБА_4 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявив про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Конституцією України передбачено захист права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (стаття 41 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти с своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).
За встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, зважаючи, що спадкодавець за життя правомірно набув у власність земельну ділянку, позивач довів наявність спадкового майна, підстави його успадкування та неможливість вирішення спору в інший спосіб, що перешкоджає реалізації ним права власності та свідчить про обрання позивачем ефективного способу захисту свого права, який відповідає вимогам ст.15, 16 ЦК України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с. Світлодолинське Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,11 га, в межах Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області, яка належала ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД № 047189, виданим Дивізійською сільською Радою народних депутатів 22 вересня 2000 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 780.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 30.10.2025.
Суддя В.О. Луцюк