Номер провадження: 22-ц/813/4880/25
Справа № 522/6621/24
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.
Доповідач Кострицький В. В.
28.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді - Коновалова В.А., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 19 березня 2025 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул Вадим Андрійович, про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису,-
Короткий виклад обставин справи
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Чукітовою Вікторією Віталіївною, до ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул Вадим Андрійович, в якій просить: визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи за № 433 та №434, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. від 12.04.2024 року та скасувати виконавчі написи за № 433 та №434, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. від 12.04.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що виконавчі написи стосуються стягнення з позивача 125 000 дол. США та 200 000 дол. США відповідно, на підставі договорів позики від 01.03.2021 (сума позики - 3 492 500 грн) та 07.09.2021 (сума позики - 5 384 000 грн), укладених із ОСОБА_3 , права за якими відступлені ОСОБА_2 . Позивач стверджує, що частково погасив борг - 638 277,65 грн за першим договором і 510 325,44 грн за другим, що зменшує фактичну заборгованість до 2 854 222,35 грн та 4 873 674,56 грн відповідно, а договори передбачали повернення суми в гривнях, а не в доларах США, як зазначено у написах, що суперечить ст. 5 Закону України «Про валюту». Позивач наголошує, що не отримував належного повідомлення про вимогу погасити борг чи вчинення виконавчих написів, дізнавшись про провадження лише через додаток «Дія», що порушило його право на захист і свідчить про відсутність безспірності заборгованості, необхідної для вчинення нотаріальних дій відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Додатково позивач вказує на процедурні порушення нотаріусом Бровченко М.О., яка не перевірила безспірність заборгованості, не врахувала часткове погашення боргу та наявність на момент вчинення виконавчих написів судових справ №522/4697/23-Е та №522/4699/23-Е, де позови ОСОБА_3 залишилися без розгляду ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 10.04.2024. Позивач також зазначає, що у ОСОБА_2 були відсутні законні підстави для звернення за написами, оскільки заміна ОСОБА_3 на ОСОБА_2 як правонаступника не була затверджена судом. Позивач посилається на те, що нотаріус не дотрималася порядку, передбаченого Порядком вчинення нотаріальних дій, зокрема не повідомила боржника за 30 днів до вчинення написів, а форма написів не містить необхідних даних про період заборгованості чи витрати стягувача, що є грубим порушенням законодавства. Вважає, що відповідач ввів нотаріуса в оману, приховавши часткове виконання зобов'язань і наявність спору, а нотаріус не перевірила ці обставини, чим порушила його права.
На думку позивача, введення воєнного стану з 24.02.2022 (Указ Президента №64/2022) та визнання ТПП України військової агресії РФ форс-мажорними обставинами (рішення від 28.02.2022) об'єктивно ускладнили виконання зобов'язань після лютого 2022 року, що має враховуватися при оцінці прострочення. Стверджує, що стягнення завищеної суми у доларах США та додаткової винагороди приватного виконавця (12 500 дол. США та 20 000 дол. США) не відповідає реальному розміру боргу, а виконавчі провадження №74861312 і №74859962, об'єднані у ВП №74861775, порушують його майнові права. Посилаючись на ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та правові позиції Верховного Суду, позивач просить суд визнати виконавчі написи незаконними та їх скасувати.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 19 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул Вадим Андрійович про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису - задоволено частково. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. від 12.04.2024 року за №433 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 4 895 000, 00 грн., що за курсом Національного банку України на момент вчинення виконавчого напису становить еквівалент 125 000,00 доларів США, таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. від 12.04.2024 року за №434 про звернення стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 7 832 000, 00 грн., що за курсом Національного банку України на момент вчинення виконавчого напису становить еквівалент 200 000,00 доларів США, таким, що не підлягає виконанню. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) гривень.
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначав, що матеріали справи не містять буд-яких доказів того, що на момент вчинення нотаріусом оспорюваних виконавчих написів від 12.04.2024 року за №433 та № 434 про стягнення з позивача користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 4 895 000, 00 грн., що за курсом Національного банку України на момент вчинення виконавчого напису становить еквівалент 125 000,00 доларів США та 7 832 000, 00 грн., що за курсом Національного банку України на момент вчинення виконавчого напису становить еквівалент 200 000,00 доларів США, ОСОБА_1 було надіслано відповідачкою та/або приватним нотаріусом письмову вимогу про усунення порушень за договорами позики, розрахунки заборгованості тощо, а також доказів письмового повідомлення про те, що ОСОБА_2 є новим кредитором на підставі договорів про відступлення права вимоги за договорами позики від 01.03.2021 та від 07.09.2021 та розпочинає процедуру стягнення боргу на підставі виконавчих написів нотаріуса. В той же час судом установлено, що оскаржувані виконавчі написи вчинені 12.04.2024, тобто через два дні після постановлення Приморським районним судом м.Одеси ухвал від 10.04.2024 по справам №522/4697/23-Е та №522/469/23-Е, якими залишено без розгляду позовні заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики від 01.03.2021 та від 07.09.2021, що, за відсутності факту отримання позивачем вимоги про усунення порушень за договорами позики, позбавило останнього права подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчих написів або оспорити вимоги позикодавця. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення боржника щодо вимоги про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню. При цьому, розмір заборгованості боржника перед кредитором не є предметом доказування у справах цієї категорії, а відтак суд не дає оцінку доводам позову про часткове виконання позивачем свого зобов'язання та наданим на підтвердження вказаної обставини доказам.
Що стосується вимоги позивача про скасування виконавчих написів № №433 та №434 вчинених 12.04.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О., суд зазначав, що законом не встановлено порядку скасування виконавчого напису нотаріуса. Такий спосіб захисту цивільних прав, як визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню, є достатнім та ефективним і не передбачає додаткового скасування оспорюваних виконавчих написів нотаріуса. Відтак, позовні вимоги в частині скасування виконавчих написів не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до Одеського апеляційного суду та просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що виконавчі написи підлягають скасуванню,зважаючи на те, що нотаріусом при їх видачі не було дотримано вимог встановлених законодавством України, яке регулює порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом, а також не перевірено безспірність вимог стягувача.
Зазначав, що в матеріалах нотаріальної справи відсутні переконливі докази, які б свідчили про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена ОСОБА_2 при подачі документів нотаріусу, та боржник про заборгованість достеменно знав, однак, проігнорував вимогу про її погашення, а відтак Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та Відповідачем щодо суми заборгованості, що об?єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Вважав, що відповідач умисно ввів в оману нотаріуса, не повідомивши його ані про часткове виконання договорів позики позивачем, ані про наявність судових спорів між сторонами щодо договорів позики, в тому числі і щодо суми боргу. Нотаріус в свою чергу не здійснив перевірку у: загальнодоступних джерелах (сайт судова влада), щодо наявності спору між сторонами щодо виконання договорів позики та спору про суму заборгованості, що на думку скаржника є грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів, та грубим порушенням прав та інтересів позивача, і є безумовною підставою для скасування.
Крім того, форма оскаржуваних виконавчих написів не відповідає встановленій законодавством, так як оскаржувані виконавчі написи не містять інформації щодо строку (періоду заборгованості) та витрат понесених стягувачем щодо сплати державних мит по оформленню виконавчих написів.
Крім того, вважали, що позивачем обрано правильно спосіб захисту та крім задоволених позовних вимог, повинен був задовольнити вимогу про скасування виконавчих написів.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою безпосередньо до Одеського апеляційного суду та просила скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному об'ємі.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначала, що внаслідок введення в оману суду першої інстанції ОСОБА_1 , з метою привласнення отриманих в борг за договорами позики грошових коштів та неповернення їх законному володільцю та з метою уникнення відповідальності за свої шахрайські дії, умисно відмовився від отримання заяви-вимоги про повернення заборгованості в тридцяти денний строк заборгованості за Договором позики.
Посилаючись на практику КЦС ВС вважала, що позовні вимоги ОСОБА_1 не довів належним чином та відповідними доказами у справі, а виконавчий напис вчинений нотаріусом законно.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з вимогами та доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було подано відзив на її апеляційну скаргу відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 в повному обсязі.
В обґрунтування відзиву зазначав, що твердження апелянтки ОСОБА_2 є такими, що не підтверджується жодними належними доказами. Зазначав, що про відкриття виконавчого провадження щодо виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О., Позивач дізнався з додатку «Дія». Ніяких повідомлень, щодо відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчих написів нотаріусом Бровченко М.О. не отримував в належній законодавством формі та чином. Також разом із апеляційною скаргою подано поштовий лист з трекінгом 0216607902480, довідку про причини повернення/досилання листа, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек №52 від 27.02.2024р
Зазначав, що ОСОБА_2 подано нові докази на стадії апеляційного розгляду справи, у зв'язку з тим, що вони не досліджувались судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення, то вони не повинні враховуватись при ухваленні постанови апеляційним судом.
Також зазначав, що аналізуючи фіскальний чек №52, лист було направлено на адресу ОСОБА_1 тільки 27.02.2024р., що спростовує твердження Відповідача про направлення листа 23-24 лютого 2024 року.
Вважав, що до суду не подано опису вкладення до відправлення №0216607902480, з якого було б можливо встановити, що на адресу Позивача дійсно було надіслано заяву-вимогу про повернення в тридцятиденний строк заборгованості.
Також вважав, що жодний документ наданий Відповідачем не містить доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від отримання даного листа. Так, у довідці про причини повернення/досилання причиною вказано повернення за закінченням терміну зберігання. Так, враховуючи даний пункт, саме Апелянт вводить суд в оману та вказує, що ОСОБА_1 вчиняє шахрайські дії.
Зазначав, що окрім неналежного надсилання вимоги Позивачу, між Сторонами існує спір. Нотаріусом при видачі виконавчих написів не було дотримано вимог встановлених законодавством України, яке регулює порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом, а також не перевірено безспірність вимог стягувача. Окрім цього, представник ОСОБА_2 - адвокат Федоркін Василь Миколайович подав апеляційні скарги на ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 10.04.2024р. по справам №522/4697/23-Е та №522/469/23-Е. Наразі по даним справам були винесені постанови Одеським апеляційним судом та справа №522/4697/23-Е наразі розглядається у Касаційному цивільному суді у складі Верховного суду, що знов ж таки є доказом того, що між сторонами існує спір.
Щодо явки сторін.
Сторони були сповіщені належним чином про дату, час та місце судового засідання на 10.45 21.10.2025 року. До початку фіксації судового розгляду по справі 21.10.2025 року адвокат Давидова К.І. звернулась у письмовому вигляді до канцелярії апеляційного суду з письмовою заявою про відкладення справи яка зареєстрована о 10.48 21.10.2025 року, початок фіксації судового розгляду 10.51 кінець 10.56, клопотання головуючому передано о 10.57. Судова колегія враховує процесуальну поведінку представника відповідача в суді першої інстанції в якій тричі представник просила про відкладення та апеляційній інстанції коли подача особисто письмової заяви про відкладення фактично після часу початку призначеного судового засідання носить характер зловживання правом, однак з метою дотримання прав на доступ до суду в судовому зсіданні оголошено перерву, адвокат повідомлена про час наступного судового розгляду на 9.00 годин 28.10. 2025 року, адвокат Давидова К.І. зявилась до суду та надала пояснення.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Колегія суддів вважає, що таким вимогам закону, оскаржене рішення відповідає в повній мірі.
Судовою колегією встановлено, щовідповідно до Договору позики, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №147 від 01.03.2021 ОСОБА_3 (Позикодавець) передала у власність ОСОБА_1 (Позичальник) грошові кошти, а ОСОБА_1 прийняв у власність грошові кошти у розмірі 3 492 500 грн. 00 коп., що еквівалентно 125 000 доларів США 00 центів (згідно курсу НБУ станом на момент підписання договору), (надалі - «сума позики»), та зобов'язався повернути ОСОБА_3 таку ж суму грошових коштів (Суму позики) в строк до 01.04.2021р. включно.
Згідно з пунктом п. 2.1 договору позики Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю Суму позики у повному розмірі в строк до 01.04.2021, але не пізніше 01.04.2022.
12 квітня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко Мариною Олександрівною було вчинено виконавчий напис №433 про звернення стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 4 895 000 грн. 00 коп., що за курсом Національного банку України на момент вчинення виконавчого напису становило 125000,00 доларів США, якій ОСОБА_3 відступлено право вимоги на підставі договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Шкодою О.М. та зареєстровано в реєстрі за №3123 від 19.06.2023 року за договором позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №147 від 01.03.2021 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , грошових коштів в сумі 4 895 000 грн. 00 коп., що за курсом Національного банку України на момент укладення Договору позики, станом на 01 березня 2021 року, становило 125 000 доларів США.
Відповідно до виконавчого напису №433 про звернення стягнення з позивача заборгованості від 12.04.2024 року встановлено строк платежу настав 01.04.2022 року.
22.04.2024 року відповідач звернулась з заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича про відкриття виконавчого провадження, в якій просила прийняти до виконання виконавчий напис №433 від 12.04.2024 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. та відкрити виконавче провадження, накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно (кошти), що належать позивачу на праві приватної власності, а також вчинити інші дії, направлені на швидке та ефективне стягнення заборгованості, надала реквізити для перерахування стягнених з позивача коштів.
Вказана заява була отримана Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. 25.04.2024 за вхідним номером 3158.
25.04.2024 Приватним виконавцем виконавчого округу Одеськоі? області Крецулом В.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №74861312 на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. від 12.04.2024 року за №433 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 125000,00 доларів США. Також у даній постанові постановлено стягнути з боржника - ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 12500,00 доларів США.
25.04.2024 у виконавчому провадженні №74861312 Приватним виконавцем виконавчого округу Одеськоі? області Крецулом В.А. було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою постановлено стягнути з боржника - ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 12500,00 доларів США.
Також встановлено, що відповідно до Договору позики, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №759 від 07.09.2021 ОСОБА_3 (Позикодавець) передала у власність ОСОБА_1 (Позичальник) грошові кошти, а ОСОБА_1 прийняв у власність грошові кошти у розмірі 5 384 000 грн. 00 коп., що еквівалентно 200 000 доларів США 00 центів (згідно курсу НБУ станом на момент підписання договору), (надалі - «сума позики»), та зобов'язався повернути ОСОБА_3 таку ж суму грошових коштів (Суму позики) в строк до 07.10.2021р. включно.
Згідно з пунктом 2.1 договору позики встановлено, що Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю Суму позики у повному розмірі в строк 07.10.2021р., але не пізніше 07.10.2022 включно.
12 квітня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко Мариною Олександрівною було вчинено виконавчий напис №434 про звернення стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь Відповідача ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 7 832 000 грн. 00 коп., що за курсом Національного банку України на момент вчинення виконавчого напису становило 200 000 доларів США, якій ОСОБА_3 відступлено право вимоги на підставі договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Шкодою О.М. та зареєстровано в реєстрі за №3125 від 19.06.2023 року за договором позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №759 від 07.09.2021 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , грошових коштів в сумі 5 384 000 грн. 00 коп., що за курсом Національного банку України на момент укладення Договору позики, станом на 07 вересня 2021 року, становило 200 000 доларів США.
Відповідно до виконавчого напису №434 про звернення стягнення з позивача заборгованості від 12.04.2024 року встановлено строк платежу настав 01.04.2022 року.
22.04.2024 відповідач звернулась з заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича про відкриття виконавчого провадження, в якій просила прийняти до виконання виконавчий напис №434 від 12.04.2024 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. та відкрити виконавче провадження, накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно (кошти), що належать позивачу на праві приватної власності, а також вчинити інші дії, направлені на швидке та ефективне стягнення заборгованості, надала реквізити для перерахування стягнених з позивача коштів.
Вказана заява була отримана Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. 25.04.2024 за вхідним номером 3156.
25.04.2024 Приватним виконавцем виконавчого округу Одеськоі? області Крецулом В.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №74859962 на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. від 12.04.2024 року за №434 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 200 000 доларів США. Також у даній постанові постановлено стягнути з боржника - ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 20 000 доларів США.
25.04.2024 у виконавчому провадженні №74859962 Приватним виконавцем виконавчого округу Одеськоі? області Крецулом В.А. було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою постановлено стягнути з боржника - ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 20 000 доларів США.
25.04.2024 у виконавчому провадженні №74859962 Приватним виконавцем виконавчого округу Одеськоі? області Крецулом В.А. було винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень №74859962 та №74861312 у зведене виконавче провадження №748617775.
Також встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси розглядалася справа №522/4697/23-Е за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні Відповідача - Приватна фірма «Тетяна», Обслуговуючий кооператив «Бест Резорт Апартментс» про стягнення боргу за договором позики, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №147 від 01.03.2021.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні Відповідача - Приватна фірма «Тетяна», Обслуговуючий кооператив «Бест Резорт Апартментс» про стягнення боргу залишено без розгляду.
Також, у провадженні Приморського районного суду м. Одеси розглядалася справа №522/4699/23-Е за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні Відповідача - Приватна фірма «Тетяна», про стягнення боргу за договором позики, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі №759 від 07.09.2021.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні Відповідача - Приватна фірма «Тетяна», Обслуговуючий кооператив «Бест Резорт Апартментс» про стягнення боргу залишено без розгляду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закон № 3425-XII.
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено у главі 14 вказаного Закону та главі 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону № 3425-XII).
У статті 88 Закону № 3425-XII визначено умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті Закону (тут і далі - в редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 тут і далі - в редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку № 1172. Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі № 3425-XII та Порядку № 296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону № 3425-XII захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону № 3425-XII у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Верховний Суд у постановах від 11 жовтня 2023 року в справі № 344/13138/21 (провадження № 61-5577св23), від 02 листопада 2022 року в справі № 758/14101/16-ц (провадження № 61-17550св21), від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) виснував, що в нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Також, у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Суд першої інстанції зазначав, що матеріали справи не містять буд-яких доказів того, що на момент вчинення нотаріусом оспорюваних виконавчих написів від 12.04.2024 року за №433 та № 434 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 4 895 000, 00 грн., що за курсом Національного банку України на момент вчинення виконавчого напису становить еквівалент 125 000,00 доларів США та 7 832 000, 00 грн., що за курсом Національного банку України на момент вчинення виконавчого напису становить еквівалент 200 000,00 доларів США, ОСОБА_1 було надіслано відповідачкою та/або приватним нотаріусом письмову вимогу про усунення порушень за договорами позики, розрахунки заборгованості тощо, а також доказів письмового повідомлення про те, що ОСОБА_2 є новим кредитором на підставі договорів про відступлення права вимоги за договорами позики від 01.03.2021 та від 07.09.2021 та розпочинає процедуру стягнення боргу на підставі виконавчих написів нотаріуса.
В той же час судом першої інстанції встановлено, що оскаржувані виконавчі написи вчинені 12.04.2024, тобто через два дні після постановлення Приморським районним судом м.Одеси ухвал від 10.04.2024 по справам №522/4697/23-Е та №522/469/23-Е, якими залишено без розгляду позовні заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики від 01.03.2021 та від 07.09.2021, що, за відсутності факту отримання позивачем вимоги про усунення порушень за договорами позики, позбавило останнього права подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчих написів або оспорити вимоги позикодавця.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення боржника щодо вимоги про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню. При цьому, розмір заборгованості боржника перед кредитором не є предметом доказування у справах цієї категорії, а відтак суд першої інстанції діяв вірно не даючи оцінку доводам позову про часткове виконання позивачем свого зобов'язання та наданим на підтвердження вказаної обставини доказам.
Щодо вимоги позивача про скасування виконавчих написів № 433 та №434 вчинених 12.04.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О., суд першої інстанції зазначив, що в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити, виходячи із наступного.
Частиною 12ст. 28 ЦПК України передбачено розгляд справ за позовами до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, які можуть пред'являтися за місцем його виконання.
Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Спір про право, який ґрунтується на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення в справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р.).
Таким чином, особа має право пред'явити до суду таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Законом не встановлено порядку скасування виконавчого напису нотаріуса. Такий спосіб захисту цивільних прав, як визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню, є достатнім та ефективним і не передбачає додаткового скасування оспорюваних виконавчих написів нотаріуса.
Враховуючи вище досліджені матеріали, апеляційний суд вважає висновку суду першої інстанції законними, повними та всебічними, а доводи апеляційних скарг сторін такими, що не спростовують належної правової оцінки наданої судом першої інстанції в оскаржуваному рішення з огляду на наступне.
Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги, що виконавчі написи підлягають скасуванню,зважаючи на те, що нотаріусом при їх видачі не було дотримано вимог встановлених законодавством України, яке регулює порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом, а також не перевірено безспірність вимог стягувача, апеляційний суд вважає не слушними, та таким, що судом першої інстанції надано належної правової оцінки, та те, що законом не встановлено порядку скасування виконавчого напису нотаріуса. Такий спосіб захисту цивільних прав, як визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню, є достатнім та ефективним і не передбачає додаткового скасування оспорюваних виконавчих написів нотаріуса.
Щодо доводів апеляційної скарги, що в матеріалах нотаріальної справи відсутні переконливі докази, які б свідчили про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена ОСОБА_2 при подачі документів нотаріусу, та те, що боржник про заборгованість достеменно знав, однак, проігнорував вимогу про її погашення, а відтак Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та Відповідачем щодо суми заборгованості, що об?єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису, апеляційний суд вважає таким, що судом першої інстанції надано належної правової оцінки, а такі доводи є незгодою ОСОБА_1 з належною правовою оцінкою суду першої інстанції.
Доводи, що відповідач умисно ввів в оману нотаріуса, не повідомивши його ані про часткове виконання договорів позики позивачем, ані про наявність судових спорів між сторонами щодо договорів позики, в тому числі і щодо суми боргу. Нотаріус в свою чергу не здійснив перевірку у: загальнодоступних джерелах (сайт судова влада), щодо наявності спору між сторонами щодо виконання договорів позики та спору про суму заборгованості, судова колегія вважає неслушними з огляду на те, що по-перше судом першої інстанції надано належної правової оцінки, по-друге те, що такі доводи не доведені належними та допустимими доказами або посиланнями на відповідні не тільки джерела но і посилання, як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час розгляду справи в апеляційному суді. Крім того, такі доводи є власним переконанням ОСОБА_1 , та є такими, що не спростовують правової позиції суду першої інстанції у даній справі.
Щодо доводів апеляційної скарги, що форма оскаржуваних виконавчих написів не відповідає встановленій законодавством, так як оскаржувані виконавчі написи не містять інформації щодо строку (періоду заборгованості) та витрат понесених стягувачем щодо сплати державних мит по оформленню виконавчих написів, апеляційний суд зазначає, що на даний час законодавством не передбачено порядку скасування виконавчого напису нотаріуса, а тому судом першої інстанції дотримано повністю діючий закон, у зв'язку з чим такий довод слід залищити без задоволення.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем обрано правильно спосіб захисту та крім задоволених позовних вимог, повинен був задовольнити вимогу про скасування виконавчих написів, апеляційний суд вважає не слушними, з огляду на вище досліджені матеріали справи, висловлену правову позицію суду, яка ґрунтується на законних підставах, а такі доводи є лише припущеннями з боку ОСОБА_1 так як ґрунтуються на його власному переконанні та належними правовими позиціями чи чинними законними та підзаконними актами не регулюються.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 ..
Доводи апеляційної скарги, що внаслідок введення в оману суду першої інстанції ОСОБА_1 , з метою привласнення отриманих в борг за договорами позики грошових коштів та неповернення їх законному володільцю та з метою уникнення відповідальності за свої шахрайські дії, умисно відмовився від отримання заяви-вимоги про повернення заборгованості в тридцяти денний строк заборгованості за Договором позики, апеляційний суд з огляду на вище досліджені матеріали справи вважає такими, що необґрунтовано належними доказами або посиланням на їх джерела.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_2 належним чином не обґрунтувала неможливості подання доказів, які приєднала до апеляційної скарги під час розгляду справи в судів першої інстанції, внаслідок чого останній було відмовлено у прийнятті нових доказів.
Посилання на практику КЦС ВС стосовно того, що позовні вимоги ОСОБА_1 не довів належним чином та відповідними доказами у справі, а виконавчий напис вчинений нотаріусом законно, за результатом апеляційного перегляду не віднайшли свого обґрунтування належними та допустимими доказами, зазначена практика в даному випадку не є релевантною виходячи з правовідносин у цій справі, щодо суті вирішення справи, а тому такі доводи не підлягають задоволенню.
Інші доводи апелянтів є викладенням своєї позиції та не є критикою судового рішення по суті.
Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, взявши до уваги позицію учасників судового розгляду справи викладену у процесуальних документах, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, судова колегія приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення вимог апеляційних скарг.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 19 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко