Номер провадження: 22-ц/813/4571/25
Справа № 521/13919/24
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.
Доповідач Лозко Ю. П.
28.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Таварткіладзе О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
03 вересня 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 березня 2019 року у розмірі
25292,39 грн станом на 18 червня 2024 року у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 25292,39 грн; заборгованість за пенею та порушення грошового зобов'язання 0 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 26 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 26 березня 2019 року.
Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком. Своїм підписом на анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент її підписання ознайомився з текстом умов і правил, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб та інших додатків, повністю розумів їхній зміст, погоджується з викладеним, розуміє свої права та обов'язки.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного договору, відповідачка отримала кредит у розмірі 20000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що відображено у розрахунку заборгованості.
Станом на 28 січня 2023 року у відповідачки прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 розділу II Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Банк 28 січня 2023 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідачка на контакт не вийшла та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості у зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит 26 лютого 2023 року став у формі «на вимогу».
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 березня 2019 року у розмірі 25292,39 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги банку, зменшивши заборгованість на суму протиправно нарахованих відсотків у розмірі 13086,51 грн.
За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що частину грошових коштів у розмірі 13086,51 грн, які внесені скаржницею у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, банк зараховував у якості сплати відсотків, хоча анкета-заява від 26 березня 2019 року не містить умови щодо їх сплати позичальницею за користування кредитними коштами.
Посилається також і на те, що банк не надав первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт видачі та користування кредитними коштами.
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п.2 ч.6 ст. 272 ЦПК України).
Позивач АТ «Універсал Банк» отримав у електронний кабінет копії апеляційної скарги та ухвали Одеського апеляційного суду від 21 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач АТ «Універсал Банк» не скористався.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (25292,39000 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не у повній мірі відповідає вказаним вище вимогам, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 березня 2019 року ОСОБА_1 власноруч (у паперовому вигляді) підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, згідно якої вона просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов.
ОСОБА_1 погодилася з тим, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов'язується виконувати його умови (п. 2 Анкети-заяви).
Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Також ОСОБА_1 погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, а також про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту, банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (пункт 3 Анкети-заяви).
Відповідачка просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний/ електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в банку. Засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 037031С7B2BC734F435DCA22DE97771C66AAA373FA57804551B6840900B990A841, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дії згідно з договором (пункт 6 Анкети-заяви).
ОСОБА_1 підтвердила, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису (пункт 9 Анкети-заяви).
Підписуючи анкету-заяву відповідач надав право та доручила ПАТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків, відкритих у ПАТ «Універсал Банк», без додаткових розпоряджень для погашення будь-яких інших його грошових зобов'язань перед ПАТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між нею та банком (пункт 10 Анкети-заяви).
Усе листування щодо цього договору відповідач просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору (пункт 11 Анкети-заяви) (а.с. 8).
Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження того, що відповідачка підписала власноруч у паперовому вигляді або ж за допомогою накладення електронного (цифрового) підпису документи, надані банком в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме: Умови і правил обслуговування в АТ «Універсалбанк» при надання банківських послуг щодо продуктів monobank/Universalbank в редакції, затвердженої Протоколом Правління №46 від 24 листопада 2021 року; витяг з тарифів за карткою monobank (а.с. 9-2-23).
З довідки про наявність рахунку від 25 вересня 2024 року убачається, що
ОСОБА_1 відкрито рахунок та видано картку № НОМЕР_1 , строком дії до 11/24 (а.с. 99).
Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 25 вересня 2024 року, ОСОБА_1 було встановлено наступні ліміти: 27 березня 2019 року - 5000 грн, 02 червня 2019 року - 10000 грн, 15 червня 2020 року - 20000 грн (а.с. 100).
Як убачається з руху коштів по картці, відкритої ОСОБА_1 у період з 26 березня 2019 року по 18 червня 2024 року кредитний ліміт становив 20000 грн, заборгованість (станом на 18 червня 2024 року): 25292,39 грн, баланс на початок періоду: 5000 грн, баланс на кінець періоду: - 5292,39 грн. ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, здійснюючи різні фінансові операції, користуючись кредитними коштами, так і здійснювала платежі у рахунок погашення заборгованості. Крім цього, починаючи з 01 лютого 2021 року по 01 листопада 2022 року банком списувалися відсотки за користування кредитом на загальну суму 13086,51 грн (а.с. 93-98).
З наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 26 березня 2019 року убачається, що станом на 18 червня 2024 року кредитна заборгованість складає 25292,39 грн з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 25292,39 грн грн заборгованість за пенею та залишок заборгованості за відсотками 0 грн (а.с.6-7).
Задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсалбанк» суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка користувалася кредитними коштами, що підтверджується банківською випискою по її рахунку про рух коштів по картці, з якої вбачається, що остання розраховувалася кредитною карткою, здійснювала перерахування на інші платіжні картки, а також частково погашала кредит, однак повністю свої зобов'язання щодо їх своєчасного повернення не виконала, у зв'язку з чим утворилась кредитна заборгованість. ОСОБА_1 не надала суду належні документальні докази, які б спростовували розрахунок заборгованості перед АТ «Універсал Банк», не довела відсутність заборгованості за наданими їй кредитними коштами, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 березня 2019 року.
Щодо таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає про таке.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Нормами ч. 1,2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі N 274/7221/19 (провадження N 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75.
Відповідно виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі N 200/5647/18 (провадження N 61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі N 456/3643/17 (провадження N 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі N 760/7792/14-ц (провадження N 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі N 278/2177/15-ц (провадження N 61-22158св19).
Таким чином, виписка з карткового рахунку є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості за тілом кредиту, а також доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, ураховуючи факт користування позичальником кредитними коштами, часткового повернення отриманих коштів у кредит.
Виписка по рахунку містить інформацію по картці, яка була видана відповідачці згідно довідки, наданої банком.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, так і на стадії апеляційного перегляду, скаржниця не заперечує тих обставин, що 26 березня 2019 року вона підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, а також, що інформація надана банком про видану їй кредитну картки є достовірною.
Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі позивачем доведено належними і допустимими доказами обставини щодо укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов'язків, та прострочення останнім виконання взятих на себе зобов'язань, що скаржником не спростовано.
Аргументи скаржниці про те, що позивачем не надано первинні бухгалтерські документи, на підтвердження факту видачі та користування кредитними коштами спростовуються матеріалами справи.
Встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов'язань, колегія суддів зазначає, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (див. постанову Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі N 159/2146/15-ц (провадження N 61-20113св18).
З огляду на встановлені судом у цій справі обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за фактично використаними, однак не повернутими позичальником кредитними коштами, саме з підстав, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, однак суд першої інстанції належним чином не перевірив обґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості за нарахованими банком процентами за користування кредитними коштами.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо стягнення з відповідачки нарахованих банком процентів за користування кредитом, позивач послався на витяг з умов і правил обслуговування в АТ «Універсалбанк» про надання банківських послуг щодо продуктів monobank/Universalbank в редакції, затвердженій протоколом правління банку №46 від 24 листопада 2021 року, яка набрала чинності 27 листопада 2021 року та витяг з тарифів за карткою monobank; паспорт споживчого кредиту.
Доказів на підтвердження того, що позичальниця підписала умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк», у редакції чинній на момент підписання позичальником анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (26 березня 2019 року), матеріали справи не містять.
Колегія суддів зауважує, що у заяві від 26 березня 2019 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів, комісії) за порушення зобов'язання.
Водночас долучені АТ «Універсал Банк» до матеріалів справи Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків не містять підпису відповідачки (у тому числі електронного). Жодних доказів на підтвердження того, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 26 березня 2019, позивач не надав.
Відтак, ці Умови та правила не можуть вважатися складовою частиною укладеного сторонами договору (див. постанову Верховного Суду від 25 листопада 2024 у справі
№ 756/16950/21).
Вказане залишилось поза увагою суду, що призвело до помилкового висновку про задоволення вказаного позову у повному обсязі.
З наданої банком виписки по рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом та підлягає врахуванню, убачається, що впродовж з 01 лютого 2021 року по 01 листопада 2022 року банком списувалися відсотки за користування кредитом на загальну суму 13086,51 грн, які вносилися позивачем на погашення відсотків за рахунок кредитних коштів.
Таким чином, банк обраховуючи заборгованість за тілом кредиту включав не лише фактично витрачені відповідачкою грошові кошти, а і нараховував кошти, які
ОСОБА_1 не отримувала, а саме 13086,51 грн.
З огляду на те, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено тих обставин, що на час укладення кредитного договору, сторонами було досягнуто домовленості про конкретну відсоткову ставку, яка підлягає сплаті позичальником за користування кредитними коштами, тому у банка були відсутні правові підстави для здійснення автоматичного погашення відсотків у сумі 13086,51 грн за рахунок кредитних коштів, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру заборгованості за кредитом з 25292,39 грн до 12205,88 грн.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду потрібно змінити, зменшивши розмір кредитної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 25292,39 грн до 12205,88 грн.
Водночас, підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, як про те просить скаржниця з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на висновки апеляційного суду, про часткове задоволення позову, що становить 48,26% від загальної ціни позову, стягнутий з відповідачки на користь позивача судовий збір підлягає зменшенню з 3028 грн до 1461,32 грн, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам. Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з АТ «Універсалбанк» у розмірі 4541,8 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 березня 2019 року з 25292,39 грн до 12205,88 грн, та суму судового збору з 3028 грн до 1461,32 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4541,8 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
О.М. Таварткіладзе