31.10.25
33/812/468/25
Справа №484/3884/25
Провадження № 33/812/468/25
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Іменем України
31 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,
за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Горбенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Горбенко Вікторії Олександрівни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, яку ухвалив суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Коваленко Н.А. у приміщенні цього суду 15 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №389636, складеного 12 липня 2025 року, водій ОСОБА_1 12 липня 2025 р. о 21 год. 02 хв. в м. Первомайськ , вул. 12 Грудня, 89 водій ОСОБА_1 , керував мопедом Хонда Діо з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, тремтіння кінцівок рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер на місці зупинки, як і в медичному закладі - Первомайському КМП ПЦМБЛ, відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
17 жовтня 2025 р. захисник ОСОБА_1 - адвокат Горбенко В.О. подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду першої інстанції та клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Мотивуючи клопотання про поновлення строку, захисник вказує, що 26 вересня 2025 р. вона вперше звернулася до суду з апеляційною скаргою безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 р. вказана апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала. ОСОБА_2 вказує, що вперше апеляційна скарга була подана з пропуском строку на 2 дні, оскільки оскаржувана постанова від 15 вересня 2025 р. була доставлена до електронного суду 16 вересня 2025 р. о 05:06 год. Також, ОСОБА_2 зазначає, що постанова Миколаївського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 р. була доставлена через Електронний суд 11 жовтня 2025 р. о 03:50 год., що було вихідним днем, у зв'язку з чим, строк на апеляційне оскарження пропущений ще більше.
В суд апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Горбенко В.О. не з'явилися. Про час та місце судового засідання учасники провадження були повідомлені апеляційним судом: ОСОБА_1 - шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 389636 як його місце проживання, яка була отримана ним згідно із відомостями сайту Укрпошти 29 жовтня 2025 року, а також додатково - телефонограмою, а захисник - до електронного кабінету в підсистемі Електронний суд. За такого ОСОБА_1 та його захисника повідомлено про судове засідання належним чином, відповідно до вимог статті 277-2, частини 5 статті 294 КУпАП, про причини неявки до судового засідання вони не повідомили. Натомість 31 жовтня 2025 року через підсистему Електронний суд захисник Горбенко В.О. направила до апеляційного суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності та за відсутності ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 4 та 6 статті 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З урахуванням положень частини 1 статті 268, частини 6 статті 294 КУпАП, належного повідомлення ОСОБА_1 та його захисника про судове засідання, відсутності відомостей про причини їхньої неявки, враховуючи заяву адвоката, апеляційний суд вважає за можливе розглядати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника.
Перевіривши доводи, викладені в клопотанні, апеляційний суд, дослідивши матеріали справи в межах, що стосуються строку звернення з апеляційною скаргою, виходить з таких міркувань.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.
Тому, в розумінні положень статті 294 КУпАП, строк, передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред'являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку звернення до суду починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови.
За загальним правилом (статті 294 КУпАП) перебіг строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою на постанову суду у справі про адміністративне правопорушення починається від дня винесення постанови суду першої інстанції. Доведення особою поважності його пропуску, може, зокрема обґрунтовуватися обставинами незнання особи про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, про розгляд справи судом та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в справах про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Зокрема підставою для поновлення такого строку може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., рішення у справах «Александр Шевченко проти України» п. 27, та «Трух проти України»).
Оцінюючи обставини звернення захисника ОСОБА_1 - адвоката Горбенко В.О. з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови суду від 15 вересня 2025 р. з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП слід врахувати, що вказаною нормою встановлено строки звернення до апеляційного суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення у справах про адміністративні правопорушення, зокрема поновлення порушених прав заявника, який повинен діяти добросовісно.
Апеляційний суд не приймає як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, з наступних міркувань.
У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.
Відповідно до положень частини 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи, постанова судді першої інстанції відносно ОСОБА_1 була винесена судом 15 вересня 2025 р., тобто останнім днем для звернення з апеляційною скаргою на постанову було 24 вересня 2025 року. Копію постанову судді ОСОБА_1 отримав особисто у приміщенні суду 16 вересня 2025 р., що підтверджується розпискою (а.с.25).
З апеляційною скаргою на вищевказану постанову захисник Шевченка О.В. вперше звернулася 26 вересня 2025 р., тобто з пропуском десятиденного строку на оскарження постанови суду, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, на 2 дні. Оскільки в апеляційній скарзі було відсутнє клопотання про поновлення такого строку, постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 р. вказана апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала. Вдруге з апеляційною скаргою захисник Горбенко В.О. звернулася 17 жовтня 2025 р., зазначаючи у клопотанні про поновлення строку як поважну причину, зокрема, отримання постанови Миколаївського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 р. - 11 жовтня 2025 р., що було вихідним днем. Проте, з апеляційною скаргою вдруге захисник звернулася через 5 днів після отримання вказаної постанови апеляційного суду. При цьому захисник будь-яких обставин, які б свідчили про об'єктивні перешкоди, які завадили поданню апеляційної скарги, текст якої є ідентичним з тим, що надійшов до суду 29 вересня 2025 року, у клопотанні про поновлення строку не навела, доказів на їх підтвердження не надала.
Апеляційний суд вважає, що саме зволікання з реалізацією права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зі своєчасною подачею апеляційної скарги мала наслідком подання апеляційної скарги з суттєвим порушенням процесуального 10-ти денного строку загалом на 22 дні.
Отже, захисником особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не надано апеляційному суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
За таких обставин суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянтом був пропущений без поважних причин та не підлягає поновленню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Відмовити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокату Горбенко Вікторії Олександрівни в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2025 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М.Базовкіна