20.10.25
22-ц/812/1772/25
Провадження № 22-ц/812/1772/25
Іменем України
20 жовтня 2025 року м. Миколаїв
справа № 487/617/24
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 28 липня 2025 року під головуванням судді Сухаревич З.М., повне судове рішення складено цього ж дня,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Позивач зазначав, що 15 квітня 2023 року по вул. Київська, 1 в м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому на праві власності автомобіля марки Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки Kia Sportage д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Водіями вказаних автомобілів 25 квітня 2023 року було складено повідомлення про дорожньо-транспортну подію, відповідно якої відповідач визнала свою вину.
Як вказав позивач, в зв'язку з пошкодженням його автомобіля ПрАТ «СК «УНІКА», де була застрахована цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 31408 грн. 42 коп., яке було погоджено в Акті узгодження страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) від 05 травня 2023 року №10037400213. Відповідач відмовилася в добровільному порядку відшкодовувати 3200 грн франшизи, на яку страховиком було зменшено суму страхового відшкодування. Згідно ремонтної калькуляції № 10037400213/1 від 04 травня 2023 року, наданої ПрАТ «СК «УНІКА», вартість ремонтних робіт його автомобіля становить 61 479 грн 34 коп. Між тим, реальна вартість відновлювальних робіт автомобіля склала 90510 грн., що підтверджується Замовленням-наряду № ЗН-0000040 від 05 червня 2023 року, складеного ФОП ОСОБА_4 .
Також, за твердженням позивача, незаконними діями відповідача ОСОБА_2 йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 10 000 грн. Так, належний йому на праві власності автомобіль використовувався ОСОБА_3 в гуманітарних цілях, а саме для провадження волонтерської діяльності та після його пошкодження, не міг використовуватися за призначенням. Окрім цього, для відновлення пошкодженого автомобіля він був змушений витрачати особистий час і зусилля, збирати необхідні документи, пов'язані з відновленням пошкодженого автомобіля, вести переписки зі страховою компанією, самостійно шукати та організовувати оплату ремонтних робіт. Все це спричинило йому значний моральний дискомфорт, так само як і той факт, що відповідач не бажає добровільно відшкодовувати шкоду, достеменно знаючи, що страхова компанія не виплатила повний розмір завданої шкоди.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 59101 грн 58 коп. матеріальної шкоди, 10 000 грн моральної шкоди та судові витрати.
У відзиві на позовну заяву представника відповідача - адвокат Хлівицька О.В., просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що виплачена сума страхового відшкодування погоджена письмово між позивачем та Страховиком та визнана останнім. Позивачем визнається у позові та не оспорюється відповідачем, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», таким чином, відшкодування шкоди заподіяної ДТП повинно бути покладено саме на ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», однак позивачем не заявлено вимог до неї. Також позивачем не надано протокол огляду транспортного засобу страховим комісаром, згідно якого робилась калькуляція, і згідно якої можна було б зробити висновок, чи відповідають пошкодження в переліку Замовлення-наряда ремонтних робіт № ЗН-0000040 від 05 червня 2023 року пошкодженням, отриманим внаслідок саме цього ДТП Щодо вимог про стягнення моральної шкоди представник вказує, що позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди, автомобіль отримав незначні пошкодження, які не впливали на роботу автомобіля, не перешкоджали його подальшій експлуатації.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказував, що франшиза має бути відшкодована саме відповідачем, а твердження відповідача щодо відсутності звіту оцінки вартості матеріального збитку не відповідає дійсності, оскільки розрахунок вартості відновлювального ремонту був наданий ПрАТ «СК «УНІКА» і долучений до позову. Стосовно моральної шкоди позивач зазначає, що в зв'язку з ДТП автомобіль не міг ним використовуватися, для відновлення попереднього стану він змушений був витрачати особистий час і зусилля. Все це спричинило йому значний моральний дискомфорт, так само як і той факт, що відповідач не бажає добровільно відшкодувати шкоду. Таким чином вважає доводи відповідача безпідставними.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3200 грн майнової шкоди та 1000 грн моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 64 грн 42 коп. судового збору. Відмовлено ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що ОСОБА_2 є належним відповідачем лише в частині відшкодування майнової шкоди за межами страхової суми, а тому з неї підлягає стягненню 3200 грн. (франшиза). В частині стягнення завданої позивачу шкоди, яка не перевищує максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення європротоколу, належним відповідачем є ПрАТ «СК «УНІКА», проте вимог до страховика - ПрАТ «СК «УНІКА» - позивач не заявляв. Також при визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, вимоги розумності й справедливості, суд вважав достатнім стягнення 1 000 грн моральної шкоди з відповідача на користь позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати і ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь 59101 грн 58 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на його користь судових витрат, залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначав, що суд зробив помилковий висновок, що саме страховик є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Так, якщо потерпілий отримав страхування, але воно недостатнє для повного покриття збитків, саме винуватець ДТП зобов'язаний сплатити різницю, це вбачається зі змісту норм ст. 1194 ЦК України та підтверджується постановою Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15. Зауважував, що розрахунок страховика приймається судами як належний і допустимий доказ (постанова Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 755/518/19), але в оскаржуваному рішенні суд поставив під сумнів виконаний ПП «Страхова компанія «УНІКА» звіт про розмір матеріальної шкоди. Апелянт зазначав, що коефіцієнт фізичного зносу застосовується лише для розрахунку суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а з винного водія підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням. Також вважав, що ухвалене судом рішення про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 1000 грн. не відповідає дійсному її рівню, враховуючи два роки судового розгляду та значної матеріальної шкоди завданої йому, як пенсіонеру.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Хлівицька О.В. - просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначала, що позивач ОСОБА_1 погодився з тим, що сума страхового відшкодування складає 31408 грн. 42 коп. з врахуванням франшизи та не наполягає на проведенні оцінки, експертизи пошкодження майна, що вбачається із Акту узгодження розміру страхового відшкодування (угоди про відшкодування матеріальної шкоди) №10037400213/1 від 05.05.2023 року. Між учасниками ДТП було досягнуто згоди щодо всіх вимог та відповідно і узгоджено, що потерпіла сторона має право отримати 80000 гривень від страхової компанії, але ні як від відповідача. Відповідно, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, повинно бути покладено виключно на ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», до якої позивачем не було заявлено позовних вимог і остання не була залучена до участі у справі в якості співвідповідача. Також позивачем не доведено факту отримання відмови в страховому відшкодуванні та/або що розмір матеріального збитку перевищує ліміт страхового відшкодування, не надано звіту з оцінки вартості матеріального збитку складеного суб'єктом оціночної діяльності, а надані документи, складені ФОП ОСОБА_4 , не є належними доказами. На думку представника відповідачки, апелянтом не доведено, що в зв'язку із пошкодженням транспортного засобу він зазнав моральних страждань, тим більш у розмірі 10 000 грн.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу - ОСОБА_1 - зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що п. 4 Акту узгодження страхового відшкодування від 05.05.2023 року порушує його право на відшкодування збитків, передбачене ч. 1 ст. 22 ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України. Відповідачка всіляко уникала виплати відшкодування та сплатила франшизу безпосередньо перед подачею відзиву на апеляційну скаргу, сума моральної шкоди не сплачена до цього часу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 квітня 2023 року по вул. Київська, 1 в м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу на праві власності автомобіля марки Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки Kia Sportage д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідачки ОСОБА_2 .
В цей же день водіями вказаних вище транспортних засобів було складено та підписано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), відповідно до якого водій ОСОБА_2 визнала провину у вчиненні ДТП (а.с. 15).
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ПрАТ "СК "УНІКА" згідно з полісом ОСЦПВ №213754865 від 18.03.2023, за яким франшиза складає 3200 грн (а.с. 26).
26 квітня 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до ПрАТ "СК "УНІКА" із заявою № 10037400213/1 про виплату матеріального збитку по полісу №213754865 (а.с. 16).
04 травня 2023 року було складено ремонтну калькуляцію № 10037400213/1 (а.с. 20-24).
05 травня 2023 року ПрАТ "СК "УНІКА" та позивач ОСОБА_1 уклали угоду про відшкодування матеріальної шкоди, про що ними був підписаний Акт узгодження розміру страхового відшкодування № 10037400213/1 за полісом №213754865, відповідно до якої сторони погодили, що розмір страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, визначеного у п. 1 цього Акту - ДТП, що мало місце 25.04.2023 року, становить 31 408 грн. 42 коп. (а.с. 17).
Пунктом 4 зазначеної угоди передбачено, що ОСОБА_1 визнає, що ця сума є остаточною та підтверджує той факт, що по вказаному страховому випадку у жодному разі, навіть якщо під час проведення ремонтних робіт будуть виявлені додаткові ушкодження, котрі не враховані у виплаті страхового відшкодування, будь-яких майнових вимог до Страховика та/або особи, винної у вчиненні ДТП мати не буде.
Зазначену угоду ОСОБА_1 не оспорював.
23 травня 2023 року ПрАТ "СК "УНІКА" було складено Страховой акт/наказ № 10037400213/1, у якому, зокрема зазначено, що вартість відновлювального ремонту визначено на підставі калькуляції та становить 34 608 грн 42 коп., франшиза - 3 200 грн., сума страхового відшкодування згідно акту погодження - 31 408 грн 42 коп. (а.с. 25).
Позивачем не заперечувалось, що йому ПрАТ "СК "УНІКА" виплатила страхове відшкодування у сумі 31 408 грн 42 коп., що також підтверджується його листом відповідачу від 15.06.2023 року (а.с. 28).
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону№ 1961 IV).
Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Водночас в Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Відповідно до п. 36.2. статті 36 Закону № 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону № 1961-IV).
Абзацем 2 пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Отже, при оформленні європротоколу страхове відшкодування є додатково лімітованим.
Відповідно до пункту 4 Постанови Національного банку України від 30.05.2022 № 108 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на дату укладення договору страхування та на час настання страхового випадку), максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000 гривень на потерпілого.
Отже, з огляду на обставини даної справи, страхове відшкодування за полісом обмежується максимальним розміром суми виплати за європротоколом, визначеним Національним Банком України, у розмірі 80 000 грн. з вирахуванням суми франшизи 3200 грн, та складає 76800 грн.
З огляду на викладене суд першої інстанції правильно встановив, що належним відповідачем за позовними вимогами про стягнення майнової шкоди, розмір якої не перевищує максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення європротоколу, є ПрАТ «СК «УНІКА». Проте вимог до страховика - ПрАТ «СК «УНІКА» - позивач не заявляв.
При цьому суд першої інстанції правильно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункти 40, 41) про те, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_2 є належним відповідачем лише в частині вимог про відшкодування майнової шкоди за межами страхової суми.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що у справі відсутні докази, якими зафіксовані пошкодження автомобілю, завдані дорожньо-транспортною пригодою.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем замовлення-наряд № ЗН-0000040 від 28.07.2023 року і рахунок-фактура № СФ-0000049 від 27.07.2023 року, не є належними, достовірними та достатніми доказами, у розумінні ст. 76-80 ЦПК України, завданих позивачу збитків у заявленому ним розмірі.
Разом з тим, абзацом 2 п.12.1 ст. 12 Закону № 1961-IV передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно ст. 36.6 вказаного Закону Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування
За такого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 3200 грн. (франшиза), тоді як в іншій частині таких вимог слід відмовити.
Посилання апеляційної скарги на неправильність таких висновків суду першої інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки такі висновки є правильними, відповідають вимогам закону, а наданим доказам суд дав належну правову оцінку відповідно до ст. 89 ЦПК України.
При цьому судом першої інстанції вірно враховано, що надані позивачем докази проведених ним витрат на відновлювальний ремонт автомобіля не доводять перебування їх у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із пошкодженнями автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася 25.04.2023 року
Колегія суддів також звертає увагу, що заперечень щодо неправомірних дій представника страховика під час огляду транспортного засобу та визначення розміру страхового відшкодування позивач не вислвлював
Розмір збитків позивач обґрунтовує витратами на ремонт, що був ним проведений після погодження зі страховою компанією суми страхового відшкодування.
Натомість у матеріалах справи наявна угода про відшкодування матеріальної шкоди, що була укладена 05 травня 2023 року між ПрАТ "СК "УНІКА" та позивачем, про що ними був підписаний Акт узгодження розміру страхового відшкодування № 10037400213/1 за полісом №213754865, відповідно до якої сторони погодили, що розмір страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, визначеного у п. 1 цього Акту - ДТП, що мало місце 25.04.2023 року, становить 31 408 грн. 42 коп. (а.с. 17).
Пунктом 4 зазначеної угоди передбачено, що ОСОБА_1 визнає, що ця сума є остаточною та підтверджує той факт, що по вказаному страховому випадку у жодному разі, навіть якщо під час проведення ремонтних робіт будуть виявлені додаткові ушкодження, котрі не враховані у виплаті страхового відшкодування, будь-яких майнових вимог до Страховика та/або особи, винної у вчиненні ДТП мати не буде.
Зазначений договір є чинним та ніким не оспорений.
Посилання позивача ОСОБА_1 у відповіді на відзив на апеляційну скаргу на те, що пункт 4 Акту узгодження страхового відшкодування від 05.05.2023 року порушує його права, а тому має бути визнаний недійсним згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, - не заслуговують на увагу, оскільки таких позовних вимог ОСОБА_1 , не було заявлено, тоді як відповідно до приписів частини шостої ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Також не колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те що розмір стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди, не відповідає дійсному її рівню.
Так, відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 року у справі №815/7401/16.
Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення її з відповідача, позивач посилався на те, що транспортний засіб використовувався спільно з ОСОБА_3 , який був за кермом, в гуманітарних цілях, а саме для провадження волонтерської діяльності, а після ДТП не міг використовуватись за призначенням, для відновлення автомобіля він мав докладати додаткових зусиль, що спричинило йому значний моральний дискомфорт, так само як і той факт, що відповідач не бажає добровільно відшкодувати шкоду.
Визначаючи розмір грошової компенсації спричиненої позивачу внаслідок неправомірних дій відповідачки моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував засади розумності та справедливості, характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, та обґрунтовано встановив розмір такої компенсації в сумі 1 000 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, оскільки вони не спростовують висновки суду, які відповідають обставинам справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Враховуючи результати апеляційного перегляду справи відсутні підстави для відшкодування апелянту сплаченого ним судового збору за апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді: Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2025 року