Справа № 131/1694/25
Провадження №11-сс/801/895/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
31 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_6
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_7
підозрюваного в режимі відеоконференції ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Іллінецьке Іллінецького району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, тобто з 18 жовтня 2025 року по 16 грудня 2025 року включно, без визначення застави.
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя зазначив, що в судовому засіданні прокурором доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та при цьому на переконання слідчого судді застосування менш суворих запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних рішень. Також з огляду на положення ст. 176 КПК України слідчий суддя вважав за недоцільне визначати заставу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року. Просить постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або визначити підозрюваному заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала слідчого судді є незаконна, винесена з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадженні, прокурором під час судового розгляду не доведені ризики, зазначені у клопотанні, натомість слідчий суддя не взяв до уваги особу підозрюваного, оскільки підозрюваний раніше не судимий, вину визнає, щиро розкаюється у вчиненому, має постійне місце проживання, має захворювання колінного суглобу, через що потрібна медична допомога, має на утриманні хвору матір, яка є інвалідом 3 групи та потребує постійного догляду, має міцні соціальні зв'язки, дружину та неповнолітню дитину, виявляє бажання повернутися до військової служби.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просили задовольнити її в повному об'ємі.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Висновки слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Стосовно обґрунтованості підозри, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Так, у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст.5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень".
Зі змісту ж оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що підозрюваний ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Стосовно ж наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з клопотання слідчого та матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за яке законом передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, яке вчинено під час збройної агресії з бо РФ, а відтак становить значну суспільну небезпеку.
Слідчий суддя також врахував обставини кримінального правопорушення, його наслідки, особу підозрюваного, таким чином, слідчий суддя під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тим самим перешкоджати повному та всебічному розслідуванню кримінального провадження, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи рішення про відсутність підстав для визначення застави, слідчий суддя не умотивував свого рішення.
У даному провадженні установлено, що підозрюваний раніше не судимий, вину визнає, щиро розкаюється у вчиненому, має постійне місце проживання, має захворювання колінного суглобу, через що потрібна медична допомога, має на утриманні хвору матір, яка є інвалідом 3 групи та потребує постійного догляду, має міцні соціальні зв'язки, дружину та неповнолітню дитину, виявляє бажання повернутися до військової служби, з урахуванням зазначених обставин до підозрюваного можливо визначити розмір застави, який належним чином гарантуватиме виконання ним процесуальних обов'язків та покласти на нього відповідні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Щодо розміру застави, суд виходить з того, що за визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною четвертою ст. 182 КПК установлено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень (злочинів) визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину, встановлений у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного (обвинуваченого).
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
Таким чином, необхідно виокремити обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні її розміру, серед яких: спосіб життя - наприклад, періодичність перетину кордону, наявність у підозрюваного соціальних зв'язків поза межами країни тощо; сім'я та особи на утриманні - для призначення застави суд обов'язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей; наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках тощо); житло - наявність у підозрюваного власного житла або такого, яке він законно орендує.
За приписами ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
Також у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява 23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.
Таким чином, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 з урахуванням особи підозрюваного, його майнового стану, достатнім розміром застави для забезпечення завдань кримінального провадження може бути сума у виді 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120,00 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень).
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України скасувати.
Клопотання слідчого ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, захід забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, тобто з 18 жовтня 2025 року по 16 грудня 2025 року включно.
Визначити заставу підозрюваному ОСОБА_8 в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120,00 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень), за умови внесення якої підозрюваний може бути звільнений з-під варти.
В разі внесення застави підозрюваним чи іншим заставодавцем покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
-не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання чи роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
В разі невиконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: