Дата документу 30.10.2025
Справа № 509/3417/25
2/501/1674/25
30 жовтня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача: ОСОБА_2
предмет та підстави позову: про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення
учасники справи:
представник позивача - адвокат Смирнов А.І.,
представник відповідача - адвокат Губська Х.Ю.
ухвалив рішення та
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
ОСОБА_1 27.06.2025 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, згідно якого просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій цивільного відповідача у розмірі 150000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що Іллічівським міським судом Одеської області 23 серпня 2024 року по справі: №509/4013/24 винесено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05 липня 2024 року між сторонами кримінального провадження: прокурором Чорноморської окружної прокуратури Маричевою О.Г. та обвинуваченим ОСОБА_2 за участю його захисника - адвоката Суліми Олени Ігорівни в кримінальному провадженні №12024162380000255.
Визнано ОСОБА_2 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 1 року позбавлення волі. Відповідно до положень ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік з покладанням на нього згідно з п.1,2 ч.1 ст.76 КК України відповідних обов'язків.
Позивач стверджує в позові, що факт вчинення погроз журналісту у зв'язку з виконанням ним професійної діяльності є встановленим та підтвердженим у рамках кримінального провадження, за результатом якого укладено угоду про визнання винуватості відповідача (відповідно до ст.472 КПК України), що фактично прирівнюється до визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні злочину.
Журналіст ОСОБА_1 , виконуючи професійні обов'язки, діяв у межах наданих законом прав (Закон України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста»). Висловлені погрози ОСОБА_2 спрямовані на припинення законної діяльності журналіста ОСОБА_1 , що порушило його право на професійну безпеку, а також спричинило негативні морально - психологічні наслідки: тривогу, страх, приниження, відчуття небезпеки, що обмежувало подальшу діяльність журналіста у межах реалізації свого права
Позивач вказує, що погрози зі сторони відповідача, висловлені в публічному місці під час здійснення журналістом репортажу на місці події, були безпідставними, агресивними та навмисними, мали за мету перешкодити професійній діяльності журналіста, що є особливо небезпечним проявом тиску на свободу слова та незалежність медіа.
Погрози знищення професійної відеокамери - Panasonic РХ- НОМЕР_1 , що є елементом праці журналіста, викликали у ОСОБА_1 реальні побоювання за своє майно, безпеку та можливість надалі здійснювати журналістську діяльність, що підтверджується не лише змістом висловлювань, а й конкретним контекстом, в якому вони пролунали.
Погрози були висловлені у момент, коли ОСОБА_1 здійснював фіксацію події для подальшого розміщення репортажу в онлайн-медіа « Альтернатива.орг», отже дії ОСОБА_2 несли ризик перешкоджання свободі слова, втручання у незалежність медіа та створення атмосфери страху і небезпеки для особи, що здійснює публічну функцію інформування суспільства.
Унаслідок погроз ОСОБА_1 відчув емоційне напруження, хвилювання, обґрунтований страх за своє майно та свою фізичну безпеку; порушено нормальний психологічний стан журналіста, оскільки він був змушений діяти під тиском, озиратися, коригувати фіксацію репортажу, що напряму вплинуло на реалізацію його професійних обов'язків.
У подальшому ОСОБА_1 зазнавав постійного нервового напруження, тривалого відчуття загрози та небезпеки при виконанні журналістських завдань, обмеження свободи професійної самореалізації.
Вказані дії спричинили загострення та погіршення стану здоров'я позивача, так згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого 10797/25 (а/к 2098/25) ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 28.03.2025 року по 04.04.2025 року, відповідно до консультативного висновку дерматолога має загострення хвороби та необхідність лікування після стресу, погіршення 6 місяців тому - збільшилась кількість висипань, з'явились болі у попереку.
Позивач стверджує, що враховуючи публічний характер його журналістської діяльності, наявність реальної загрози майну журналіста у зв'язку з реалізацією ним функції інформування суспільства, суспільну значущість захисту свободи слова, тривалий негативний психологічний вплив події на позивача, законодавчі гарантії особливого захисту журналістів, розмір моральної шкоди, завданої йому унаслідок дій ОСОБА_2 , є справедливим та співмірним у розмірі 150 000 грн., що має компенсувати завдані страждання, емоційний тиск, тривалу психологічну напругу, приниження професійної гідності, а також страх, викликаний протиправними погрозами
Представник відповідача 10.02.2025 надав до суду відзив на позов (а.с.64-67), просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_2 13 лютого 2024 року.
Вже 05.07.2024 між прокурором Чорноморської окружної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_2 укладено угоду про визнання винуватості.
Тоді як з наданої медичної документації вбачається, що загострення хвороб позивача сталось через рік після вчинення кримінального правопорушення, тобто з 28.03.2025 по 04.04.2025.
При цьому, з медичної документації також видно, що позивач хворіє з 2013 року.
Представник відповідача вказує у відзиві, що з відкритих джерел, розміщених в загальному доступі можна встановити, що провокуючий вплив на загострення псоріазу, його протікання відбувається під впливом на організм надзвичайних подразників чи стресорів, до яких належать: сильні емоції, інфекції (тонзиліт, холецистит, гайморит, отит, карієс та інші), медикаменти (антибіотики: тетрацикліни, пеніциліни та інші; не стероїдні протизапальні: ібупрофен, індометацин та інші; вітаміни групи В; бета -блокатори тощо), травми, інтоксикації, вживання алкоголю, паління та інше.
Тому, твердження, що загострення захворювання позивача через рік після виникнення конфліктної ситуації з відповідачем не може достовірно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими подіями та в цілому є сумнівним, як з огляду на звичайну журналістську професійну діяльність ОСОБА_1 , що є його основною роботою та може бути постійним провокатором стресових ситуацій, а також з огляду на результати медичних досліджень, наведених в виписці з медичної карти, які можуть свідчити не тільки про загострення хвороби псоріазу, а й про інші запальні/інфекційні процеси в організмі, тощо.
У відзиві вказано, що веб-сайті https і// аі tornatvva.org/ 13.06.2025 була розміщена стаття під назвою «Розпочинається розгляд обвинувального акту відносно рибалки ОСОБА_3 за погрози журналісту», за змістом якої повідомляється, 24,10.2024 ОСОБА_4 висловлював погрози журналісту онлайн - медіа «Альтернатива.орг», за результатами якого зареєстровано кримінальне провадження.
Отже, вказані події відбулись набагато пізніше від дня вчинення відповідачем кримінального правопорушення та саме ці події могли спровокувати розлади здоров'я позивача.
Щодо обмеження свободи професійної реалізації та здійснення журналістської діяльності, представник відповідача у відзиві вказує, що з вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 23.08.2024 вбачається, що рішенням №1433 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 16 листопада 2023 року зареєстровано фізичну особу підприємця ОСОБА_1 , суб'єктом у сфері онлайн медіа, внесено до Реєстру суб'єктів у сфері медіа відомості щодо реєстранта з присвоєнням йому ідентифікатора у Реєстрі, як суб'єкта у сфері онлайн медіа, Ідентифікатора медіа - R40-01746, з видом онлайн медіа веб-сайту з назвою онлайн медіа «Альтернатива.орг».
Переглядом офіційного сайту Судова влада України відповідачем встановлено, що судові справи за позовами до ОСОБА_1 про захист честі та гідності через розміщення та поширення на веб-сайті «Альтернатива.орг» в мережі інтернет чи у соціальних мережах, газеті текстових та аудіо/відео інформаційних матеріалів розглядались ще задовго до реєстрації позивача в Реєстрі суб'єктів у сфері медіа, а саме з квітня 2020 року (справа№509/1633/20) з серпня 2020 року (справа №509/4147/20), з березня 2022 року (справа№509/1222/22) з квітня 2022 року (справа №509/1335/22), вересня 2022 року (справа №509/3593/22), вересня 2023 року (справа №509/5128/23).
Оглядом веб-сайту https://alternatyva.oni/ встановлено, що в період стаціонарного лікування позивача з 28.03.2025 по 04.04.2024, останнім публікувались відео- матеріали та статті щодо подій в селищі Овідіополь Одеської області, що відбувались саме в ці дні, що ставить під сумнів чи дійсно ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування.
Аналіз публікацій на веб-сайті https://alternatyva.om/ з дати вчинення ОСОБА_2 правопорушення відносно ОСОБА_1 дає підстави стверджувати, що з 13.02.2024 по 23.08.2024 (день винесення вироку) щодня позивач публікує щонайменше по одній статті з відеозаписом подій, які позивач вірогідно особисто відвідував (судові засідання, засідання органів місцевого самоврядування, інтерв'ю тощо).
Відповідач вказує, що наведене спростовує твердження позивача про те, що завдана йому відповідачем моральна шкода полягає у обмеженні його в його професійній діяльності, наявності відчуття загрози та небезпеки, неможливості самореалізації.
Навпаки, тривале здійснення журналістської діяльності, численні судові процеси де позивач є стороною у справі, відвідування судових засідань, отримання інтерв'ю чи перебування на місці будь-яких подій в межах виконання редакційних завдань є звичайним способом життя та роботи позивача, який останній обрав свідомо. Відтак, перебування у стресових чи конфліктних ситуаціях не виходить за межі звичайних ризиків журналістської діяльності, а негативна реакція осіб, які можуть бути героями сюжетів є передбачуваною та іноді навіть бажаною чи спровокованою.
Позивач не довів ані характер вимушених змін у професійній діяльності, ані згубних наслідків для здоров'я, жодних матеріальних втрат внаслідок погроз з боку відповідача щодо майна журналіста позивач не зазнав.
Тому, розмір моральної шкоди у сумі 150 000,00 грн., з урахуванням описаних обставин є недоведеним, не справедливим та не обґрунтованим, не відповідає вимогам розумності і справедливості та особі відповідача, який є особою похилого віку, не має значних заробітків.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Розпорядженням голови Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.07.2025 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення передано на розгляд найбільш територіально наближеному Чорноморському міському суду Одеської області, з врахуванням того, що після задоволення відводів (самовідводів) суддями Овідіопольського районного суду Одеської області неможливо утворити новий склад для розгляду справи (а.с.42).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 15.07.2025 справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.45).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 23.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с.49-50).
Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 23.09.2025 закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.130).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що рішенням №1433 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 16.11.2023 зареєстровано фізичну особу підприємця ОСОБА_1 , суб'єктом у сфері онлайн медіа, внесено до Реєстру суб'єктів у сфері медіа відомості щодо реєстранта з присвоєнням йому ідентифікатора у Реєстрі, як суб'єкта у сфері онлайн медіа, Ідентифікатора медіа - R40-01746, з видом онлайн медіа веб-сайту з назвою онлайн медіа «Альтернатива.орг» (а.с.9-10).
Вироком Іллічівського міського суду Одеської області 23.08.2024 у по справі: №509/4013/24 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05 липня 2024 року між сторонами кримінального провадження: прокурором Чорноморської окружної прокуратури Маричевою Ольгою Григорівною та обвинуваченим ОСОБА_2 за участю його захисника - адвоката Суліми Олени Ігорівни в кримінальному провадженні №12024162380000255 (а.с.15-16).
Визнано ОСОБА_2 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345-1 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді 1 року позбавлення волі. Відповідно до положень ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік з покладанням на нього згідно з п.1,2 ч.1 ст.76 КК України відповідних обов'язків.
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого 10797/25 (а/к 2098/25) ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 28.03.2025 по 04.04.2025, відповідно до консультативного висновку дерматолога має загострення хвороби та необхідність лікування після стресу, погіршення 6 місяців тому - збільшилась кількість висипань, з'явились болі у попереку (а.с.12-14).
Переглядом офіційного сайту Судова влада України встановлено, що існують судові справи за позовами до ОСОБА_1 про захист честі та гідності через розміщення та поширення на веб-сайті «Альтернатива.орг» в мережі інтернет чи у соціальних мережах, газеті текстових та аудіо/відео інформаційних матеріалів розглядались з квітня 2020 року (справа№509/1633/20) з серпня 2020 року (справа №509/4147/20), з березня 2022 року (справа№509/1222/22) з квітня 2022 року (справа №509/1335/22), вересня 2022 року (справа №509/3593/22), вересня 2023 року (справа №509/5128/23) (а.с.80-85).
Оглядом веб-сайту https://alternatyva.oni/ встановлено, що в період стаціонарного лікування позивача з 28.03.2025 по 04.04.2024, останнім публікувались відео- матеріали та статті щодо подій в селищі Овідіополь Одеської області (а.с.70-79).
Аналіз публікацій на веб-сайті https://alternatyva.om/ з дати вчинення ОСОБА_2 правопорушення відносно ОСОБА_1 дає підстави стверджувати, що з 13.02.2024 по 23.08.2024 (день винесення вироку) щодня позивач публікує щонайменше по одній статті з відеозаписом подій, які позивач вірогідно особисто відвідував (судові засідання, засідання органів місцевого самоврядування, інтерв'ю тощо) (а.с.94-106, 107).
ІV. Оцінка Суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 1167 цього Кодексу, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, для покладення відповідальності на заподіювача моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до роз'яснень викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, визначених статтею 3 ЦПК України.
Згідно із частиною шостою статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що вироком Іллічівського міського суду Одеської області 23.08.2024 у по справі: №509/4013/24 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05 липня 2024 року між сторонами кримінального провадження: прокурором Чорноморської окружної прокуратури Маричевою Ольгою Григорівною та обвинуваченим ОСОБА_2 за участю його захисника - адвоката Суліми Олени Ігорівни в кримінальному провадженні №12024162380000255 (а.с.15-16).
Так, визнано ОСОБА_2 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 1 року позбавлення волі. Відповідно до положень ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік з покладанням на нього згідно з п.1,2 ч.1 ст.76 КК України відповідних обов'язків.
У вироку встановлено наступні обставини скоєння злочину:
«.. відповідно до протоколу №27, рішення №1433 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 16 листопада 2023 року зареєстровано фізичну особу підприємця ОСОБА_1 , суб'єктом у сфері онлайн медіа, внесено до Реєстру суб'єктів у сфері медіа відомості щодо реєстранта фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , з присвоєнням йому ідентифікатора у Реєстрі, як суб'єкта у сфері онлайн медіа, Ідентифікатора медіа - R40-01746, за адресою за якою здійснюється редакційний контроль вул.Портова 7, смт.Овідіополь Одеської області, 67801 з видом онлайн медіа вебсайту з назвою онлайн медіа «Альтернатива.орг».
Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» є журналістом суб'єктом у сфері онлайн медіа та має документ, що підтверджує статус журналіста, який містить найменування та вид медіа, його ідентифікатор у Реєстрі суб'єктів у сфері медіа, фото, прізвище, ім'я та по батькові журналіста, номер документа, дату видачі і строк його дії, підпис особи, яка видала документ.
Так, 13 лютого 2024 ОСОБА_1 здійснюючі свою журналістську діяльність, близько 16:30 прибув до перехрестя вулиць Тараса Шевченка та Портова у селищі Овідіополь Одеського району Одеської області, перед яким зі сторони вул. Портова в напрямку вул. Тараса Шевченка працівники СРПП ВП №1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області за порушення правил дорожнього руху зупинили автомобіль «VW Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Під час здійснення професійної діяльності журналіст ОСОБА_1 мав при собі на видномі місці відповідне посвідчення журналіста та відеоапаратуру для запису, якою почав здійснювати відеозапис репортажу, з метою його поширювання на вебсайті онлайн медіа «Альтернатива.орг».
У вказаний час водій ОСОБА_2 вийшов за керма автомобіля «VW Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на проїжджу частину та ОСОБА_1 під час спілкування представився йому журналістом «Альтернатива.орг».
ОСОБА_2 , маючи прямий намір, спрямований на припинення здійснення професійної діяльності журналіста ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним про той факт, що останній є журналістом у сфері онлайн медіа «Альтернатива.орг», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, спрямованих на висловлення погроз щодо пошкодження майна журналіста у зв'язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їхнього настання, почав погрожувати ОСОБА_1 у пошкодженні наявного у журналіста майна, а саме відеокамери «Panasonic» PX-X1000, на яку здійснювався журналістом відеозапис, та розуміючи, що ця погроза буде здатна викликати у останнього побоювання у подальшому вести відеозапис репортажу, і бажаючи цього, висловив декілька разів погрози на адресу журналіста пошкодженням наявної у нього відеокамери шляхом її розбиття висловлюваннями: «Уберіть камеру, перестаньте знімати, а то я розіб'ю камеру», які останній сприйняв як реальні погрози пошкодження належного йому майна.
За таких обставин, висловлювання ОСОБА_2 містять прямі погрози пошкодженням майна журналіста ОСОБА_1 у зв'язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності.
Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.345-1 КК України: погроза пошкодження майна щодо журналіста, у зв'язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності».
Сторонами погоджено покарання обвинуваченому за ч.1 ст.345-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
Також сторонами узгоджено звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Відповідно до положень ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік з покладанням на нього згідно з п.1,2 ч.1 ст.76 КК України таких обов'язків:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_2 обчислювати з 23 серпня 2024 року з моменту проголошення вироку (ч.1 ст.165 КВК України).
Речові докази: електронний носій (диск) для збереження інформації у цифровому вигляді діаметром 12 см, цифровим об'ємом 4,7 Gb формату DVD-R 16х фірми "HP" залишити в матеріалах кримінального провадження.
В судовому засіданні обвинувачений визнав себе винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні в повному обсязі та пояснив суду, що цілком розуміє свої права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, наслідки укладення, затвердження угоди та наслідки її невиконання, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Потерпілим від вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення є позивач ОСОБА_1 .
При розгляді цього кримінального провадження цивільний позов не заявлявся, тобто питання відшкодування моральної шкоди не вирішувалось.
У відповідності до приписів частини першої статті 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із частиною другою статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
За приписами частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з послідуючими змінами), роз'яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних обставин конкретної справи, втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих йому немайнових втрат.
З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Аргументи позивача щодо наявності у нього права на отримання моральної компенсації за спричинений йому діями відповідача розлад його душевного здоров'я та моральні страждання знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, і такі не спростовані відповідачем.
Моральна шкода також полягає у моральних переживаннях, які спричинили негативні зміни у житті позивача; негативними переживаннями та спогадами, тривогою, емоційними та тілесними реакціями при згадуванні; переживаннями фізичних незручностей.
Таким чином, врахувавши характер протиправного діяння відповідача, ступінь його вини у даному випадку, а також, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача, вину останнього у заподіянні цієї шкоди, обсяг та глибину душевних страждань позивача, конкретні обставини, за яких позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, враховуючи вимоги розумності, справедливості і добросовісності, вік відповідача, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення моральної шкоди частково в розмірі 20000 гривень, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача.
Доводи відповідача, що позивач не довів належними доказами розмір моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки такий розмір визначається судом, виходячи з обставин спричинення таких страждань, їх тяжкості та тривалості.
Доводи відповідача про те, що здійснення позивачем журналістської діяльності, численні судові процеси, де позивач є стороною у справі, відвідування судових засідань, отримання інтерв'ю чи перебування на місці будь-яких подій в межах виконання редакційних завдань є звичайним способом життя та роботи позивача, який останній обрав свідомо, суд відхиляє, оскільки вказані обставини не входять до предмету доказування при розгляді даної справи і висновків суду щодо спричинення позивачу протиправними діями відповідача моральної шкоди не спростовують та на рішення суду щодо стягнення з відповідача моральної шкоди не впливають.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п.6 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», тому у зв'язку із задоволенням позову частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 605,60.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтвердженні та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
В матеріалах справи наявні копії:
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.55);
- договору №18.6.2025.4 від 18.06.2025 (а.с.56-58);
- акту приймання передачі наданих послуг від 09.09.2025 (а.с.59).
Разом з тим, до матеріалів справи не надано платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, тощо.
Отже, в частині стягнення витрат на правничу правову допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій цивільного відповідача у розмірі 20000 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського
суду Одеської області М.І.Петрюченко