Справа №751/9095/25
Провадження №1-кс/751/2346/25
30 жовтня 2025 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова
ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
власника майна ОСОБА_3 та її представника - адвоката ОСОБА_4 у режимі відеоконференції,
розглянувши в судовому засіданні клопотання представника власника арештованого майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270000000283 від 03 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
28 жовтня 2025 року до слідчого судді Новозаводського районного суд міста Чернігова надійшло клопотання представника власника арештованого майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270000000283 від 03 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У клопотанні адвокат ОСОБА_4 просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 червня 2025 року на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 та автомобіль марки «Opel Astra» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , в частині заборони користуватися вказаним майном.
Зазначає, що ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 червня 2025 року було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 та автомобіль марки «Opel Astra» з державним номерним знаком НОМЕР_2 із забороною користуватися, розпоряджатися і відчужувати вказане майно.
Обґрунтовуючи клопотання, представник власника майна зазначає, що наданий час всі можливі слідчі дії з автомобілем марки «Opel Astra» з державним номерним знаком НОМЕР_2 проведені, а саме автомобіль зберігається в невідомому місці і невідомих умовах. Указує на те, що
ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець і використовує зазначений автомобіль у підприємницькій діяльності. Через вилучення автомобіля ОСОБА_3 позбавлена можливості його використовувати, однак вимушена сплачувати податки та збори за нього. Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не є підозрюваною у кримінальному провадженні, а тому вважає обмеження у володінні і користуванні її майном є надмірним втручанням держави у її майнові права. Крім того, зазначає, що ОСОБА_3 використовувала вказаний автомобіль під час повітряних тривог для переїзду до укриття, яке знаходиться на відстані трьох кілометрів від її будинку.
Власник майна ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання клопотання про скасування арешту майна та просили його задовольнити з мотивів, детально наведених у клопотанні. Адвокат ОСОБА_4 також зазначив, що всі слідчі дії з вилученим та арештованим автомобілем проведені, з моменту вилучення автомобіля пройшло майже 6 місяців, він не обслуговується і зберігається в неналежних умовах. Вважає, що в даному випадку обмеження права ОСОБА_3 на володіння і користування своїм майном є надмірним втручанням у її майнові права. Власник майна ОСОБА_3 додала, що вона у кримінальному провадження не має жодного статусу, вона є фізичною особою-підприємцем та серед інших видів діяльності займається перевезеннями та надає своє майно в оренду. Указала на те, що автомобіль марки «Opel Astra» з державним номерним знаком НОМЕР_2 перебував в оренді у ОСОБА_5 . Крім того, зазначила, що має малолітню дитину і автомобіль їй потрібен, у тому числі, для забезпечення безпеки дитини.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлявся у встановленому законом порядку. Подав письмові заперечення на клопотання про скасування арешту майна, просить відмовити у його задоволенні, оскільки автомобіль марки «Opel Astra» з державним номерним знаком НОМЕР_2 був знаряддям вчинення кримінального правопорушення і має доказове значення для кримінального провадження, його втрата може мати негативні наслідки.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, з огляду на те, що підстав для визнання явки сторін обов'язковою не має, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з'явились.
Вивчивши клопотання та дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до такого висновку.
Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення , у тому числі, збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядженням майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, у тому числі, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження , наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (пункти 5, 6
ч. 2 ст. 173 КПК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 12025270000000283 від 03 березня 2025 рокук за підозрою
ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
13 червня 2025 року під час проведення обшуку автомобіля марки «Opel Astra» з державним номерним знаком НОМЕР_2 було вилучено, у тому числі, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії
НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 та сам автомобіль марки «Opel Astra» з державним номерним знаком НОМЕР_2 .
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 червня 2025 року було накладено арешт на майно
ОСОБА_3 , а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії
НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 та автомобіль марки «Opel Astra» з державним номерним знаком НОМЕР_2 із забороною користуватися, розпоряджатися і відчужувати вказане майно.
Постановою слідчого від 13 червня 2025 року вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025270000000283 від 03 березня 2025 року.
Із долучених прокурором до заперечень документів вбачається, що автомобіль марки «Opel Astra» з державним номерним знаком НОМЕР_2 був знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вимога законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справах «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами встановлено, що втручання у право власності власника майна обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та у відповідності до принципу верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час дотримано «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства й вимогами захисту основоположних прав власника майна та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, за наслідками судового розгляду слідчий суддя вважає, що власником майна на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено того, що на даний час відпала потреба в продовженні дії такого заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак приходить до висновку про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності, у тому числі в частині права користування, та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 22, 26, 98, 131, 170, 171, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання представника власника арештованого майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270000000283 від 03 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1